Це прекрасний текст Ярослави Гресь.
Іноді жінці так важливо зрозуміти це:
"Божемій, божемій, скільки важливих «ні» я не сказала за своє життя. Я хотіла здаватися кращою, ніж я є, я хотіла усім сподобатися, я боялася, що як скажу «ні» - то буду самотня до скону. Самотня невдаха – такий собі план – хто з нас його не розглядав. Ми мовчазно погоджуємося з речами, які руйнують нас, які нас спотворюють. Одного дня я зрозуміла, що від мене майже нічого не лишилося. Від мене справжньої. Тоді я сіла і написала собі список.
Список «ні», які я буду говорити завжди, як би не було важко.
1. Ні – психологічному насиллю. «Я уявляв тебе іншою…», «Ти ніхто без мене», «Мала, ну чого ти плачеш, ну 19 тобі, ну целюліт в тебе, то й що – я ж це говорю з любов’ю!», «Не носи підбори, ти як чапля», «Це ти істеричка, а я просто хочу до себе поваги», «Ой, як в тебе смішно стирчать зубки…», «Твоя українська слабенька, забагато помилок…», «Не пиши вірші – це не твоя сильна сторона…», «Сумніваюся, що з твоїх ідей щось вийде…».
Ніхто. Не має. Права. Вас ображати. Навіть якщо ви будете важити 120 кіло і ходити в рожевій міні-сукні. Навіть якщо не все вдається на роботі. Навіть якщо ваші котлети не такі смачні, як у його мами. Ніхто. Не має. Права. Вас. Ображати.
2. Ні – нецікавій роботі, поганим концертам, книжкам, непотрібним зустрічам. Життя дуже коротке, щоб витрачати його на те, що вас не наповнює, а спустошує. Якщо 17:59 – ваш улюблений час – звільняйтеся. Якщо хтось так-собі-письменник – це не ваша біда.
3. Ні – стереотипам. Усі мають бути худі, очі великі, ноги довгі, заміж мають вийти один раз, бажано, до 25, народити 2 ідеальних, розумних, ввічливих дітей, в яких завжди чисті вуха і шкарпетки, які здорові та усміхнені без ніяких там аутизмів, синдромів Дауна, епілепсій, дцп – бо тоді їх треба сховати дуже-дуже далеко, "щоб нормальні дітки на майданчику не лякалися". Усі мають готувати борщ. Прати. Прасувати. Вишивати – бо що ти за жінка без вишитого хрестиком лебедя. Читати тільки розумні книжки. Не матюкатися, божезбав. І, звичайно, займатися спортом. TRX. Йога. Курси пізнання себе.
4. Ні – зайвим людям. Усім, хто просто жере ваш час та енергію і залишає після себе таку втому, ніби ви розвантажили потяг з чавуном.
5. Ні - контролю за вашим життям. Воно ваше. Ніхто не має права вирішувати, з ким вам зустрічатися, кого любити, у що вірити, який ламінат обрати для вітальні.
6. Ні – будь-яким справам з мудаками. В бізнесі, в дружбі, в стосунках – якщо вас не цінують, не підтримують, звинувачують в тому, що дощ пішов, що гривня впала, що лого на макеті вийшло занадто маленьке – скажіть «ні». Скажіть – «до побачення».
7. Ні – розчаруванню. Забороніть собі розчаровуватися. Забороніть навіть думати, що за чорним немає білого, що життя скінчене, що віри немає. Дива трапляються, коли на них і не чекав. З а в ж д и.
Щодня мені страшно сказати «ні». Моя слабка воля шепоче: «бійся, бійся залишитися без проектів, без людей, без майбутнього, потерпи трошки, це ж неважко, в принципі, нічого страшного…».
Щодня моє сильне серце говорить «ні». Моє серце знає – там, за рогом, вже за мить, на нього чекають десятки прекрасних, десятки потрібних, десятки щасливих «так».
Іноді жінці так важливо зрозуміти це:
"Божемій, божемій, скільки важливих «ні» я не сказала за своє життя. Я хотіла здаватися кращою, ніж я є, я хотіла усім сподобатися, я боялася, що як скажу «ні» - то буду самотня до скону. Самотня невдаха – такий собі план – хто з нас його не розглядав. Ми мовчазно погоджуємося з речами, які руйнують нас, які нас спотворюють. Одного дня я зрозуміла, що від мене майже нічого не лишилося. Від мене справжньої. Тоді я сіла і написала собі список.
Список «ні», які я буду говорити завжди, як би не було важко.
1. Ні – психологічному насиллю. «Я уявляв тебе іншою…», «Ти ніхто без мене», «Мала, ну чого ти плачеш, ну 19 тобі, ну целюліт в тебе, то й що – я ж це говорю з любов’ю!», «Не носи підбори, ти як чапля», «Це ти істеричка, а я просто хочу до себе поваги», «Ой, як в тебе смішно стирчать зубки…», «Твоя українська слабенька, забагато помилок…», «Не пиши вірші – це не твоя сильна сторона…», «Сумніваюся, що з твоїх ідей щось вийде…».
Ніхто. Не має. Права. Вас ображати. Навіть якщо ви будете важити 120 кіло і ходити в рожевій міні-сукні. Навіть якщо не все вдається на роботі. Навіть якщо ваші котлети не такі смачні, як у його мами. Ніхто. Не має. Права. Вас. Ображати.
2. Ні – нецікавій роботі, поганим концертам, книжкам, непотрібним зустрічам. Життя дуже коротке, щоб витрачати його на те, що вас не наповнює, а спустошує. Якщо 17:59 – ваш улюблений час – звільняйтеся. Якщо хтось так-собі-письменник – це не ваша біда.
3. Ні – стереотипам. Усі мають бути худі, очі великі, ноги довгі, заміж мають вийти один раз, бажано, до 25, народити 2 ідеальних, розумних, ввічливих дітей, в яких завжди чисті вуха і шкарпетки, які здорові та усміхнені без ніяких там аутизмів, синдромів Дауна, епілепсій, дцп – бо тоді їх треба сховати дуже-дуже далеко, "щоб нормальні дітки на майданчику не лякалися". Усі мають готувати борщ. Прати. Прасувати. Вишивати – бо що ти за жінка без вишитого хрестиком лебедя. Читати тільки розумні книжки. Не матюкатися, божезбав. І, звичайно, займатися спортом. TRX. Йога. Курси пізнання себе.
4. Ні – зайвим людям. Усім, хто просто жере ваш час та енергію і залишає після себе таку втому, ніби ви розвантажили потяг з чавуном.
5. Ні - контролю за вашим життям. Воно ваше. Ніхто не має права вирішувати, з ким вам зустрічатися, кого любити, у що вірити, який ламінат обрати для вітальні.
6. Ні – будь-яким справам з мудаками. В бізнесі, в дружбі, в стосунках – якщо вас не цінують, не підтримують, звинувачують в тому, що дощ пішов, що гривня впала, що лого на макеті вийшло занадто маленьке – скажіть «ні». Скажіть – «до побачення».
7. Ні – розчаруванню. Забороніть собі розчаровуватися. Забороніть навіть думати, що за чорним немає білого, що життя скінчене, що віри немає. Дива трапляються, коли на них і не чекав. З а в ж д и.
Щодня мені страшно сказати «ні». Моя слабка воля шепоче: «бійся, бійся залишитися без проектів, без людей, без майбутнього, потерпи трошки, це ж неважко, в принципі, нічого страшного…».
Щодня моє сильне серце говорить «ні». Моє серце знає – там, за рогом, вже за мить, на нього чекають десятки прекрасних, десятки потрібних, десятки щасливих «так».
17
0
Ответ дляMasushki2
работу я не люблю только в моменты отчаяния и разочарования поступками людей , а так я ее люблю.
а я бухгалтер((( еще не встречала бухгалтеров, которым нравится их работа :)) особенно сейчас .
Я смогла сказать нет и отказаться от работы которая выматывала меня морально. Ни какие деньги не вернут здоровья как физического, так и психического растраченного в попытках смириться с ситуацией и продолжать работать.
Комментарии к ответу