Мурзилка• 12 октября 2017
Сегодняшнее решение ПАСЕ относительно новой образовательной реформы в Украине
В ПАСЕ жестко раскритиковали закон об образовании
Ряд политиков требовали отмены закона в целом.
Парламентская ассамблея Совета Европы приняла решение по закону об образовании на языках нацменьшинств в Украине. За принятие документа с внесенными в него поправками проголосовали 82 депутата, против - 11, 17 воздержались, передает Европейская правда.
Так, члены ПАСЕ достаточно жестко раскритиковали закон об образовании, изменив статью 7 о языке образования без консультаций с представителями нацменьшинств. Ассамблея также обратилась к Украине с просьбой учесть все без исключения рекомендации Венецианской комиссии, а также внести соответствующие изменения в закон об образовании. Кроме того, у ПАСЕ есть ряд юридических вопросов к закону.
По результатам дебатов было принято большинство предложений румынских и венгерских депутатов.
Примечательно, что ряд политиков требовали отмены закона в целом. В свою очередь украинские депутаты ответили, что знание государственного языка является обязательным для дальнейшей интеграции в общество.
"Только по два часа в неделю выделялось на украинский. Как результат, учащиеся венгерских и румынских школ не могли сдать экзамены в вузах", - пояснил глава украинской делегации Владимир Арьев.
Ряд политиков требовали отмены закона в целом.
Парламентская ассамблея Совета Европы приняла решение по закону об образовании на языках нацменьшинств в Украине. За принятие документа с внесенными в него поправками проголосовали 82 депутата, против - 11, 17 воздержались, передает Европейская правда.
Так, члены ПАСЕ достаточно жестко раскритиковали закон об образовании, изменив статью 7 о языке образования без консультаций с представителями нацменьшинств. Ассамблея также обратилась к Украине с просьбой учесть все без исключения рекомендации Венецианской комиссии, а также внести соответствующие изменения в закон об образовании. Кроме того, у ПАСЕ есть ряд юридических вопросов к закону.
По результатам дебатов было принято большинство предложений румынских и венгерских депутатов.
Примечательно, что ряд политиков требовали отмены закона в целом. В свою очередь украинские депутаты ответили, что знание государственного языка является обязательным для дальнейшей интеграции в общество.
"Только по два часа в неделю выделялось на украинский. Как результат, учащиеся венгерских и румынских школ не могли сдать экзамены в вузах", - пояснил глава украинской делегации Владимир Арьев.
35
0
И еще комментарий к этой резолюции.
Україна обрала вкрай невдалу манеру аргументації та відстоювання своєї позиції.
Аргументи про те, що в Румунії чи в Угорщині немає українських шкіл взагалі працюють проти України (чому ж вас, українців, це не цікавило досі?)
Аргумент про захист прав школярів-представників нацменшин на продовження навчання в українських ВНЗах дуже сумнівний. Перш за все, у них є право вибору чи вчитися у ВНЗ. Далі, у них є право вибору чи поступати у ВНЗ в Україні, чи закордоном. Тому рівень володіння українською не настільки вже і принциповий для реалізації їх прав.
Сумнівним є аргумент про сприяння можливості представниками нацменшин інтегруватися в систему держвлади України через підвищення рівня володіння українською мовою. Це їх право, а не обов’язок працювати в органах держвлади, обиратися і тд. Якщо громадянин України приймає рішення жити поза системою держвлади — це його право. Аби лишень платив податки. Знання української мови також не гарантує працевлаштування в органах влади чи перемогу на виборах.
Проблема в тому, що цими і подібними аргументами ми насправді лише маскуємо свій страх і свої підозри до нацменшин. Звідти цілком неприйнятні аргументи про роздачу паспортів. Повірте, українських паспортів в Придністровському регіоні Молдови роздано не менше. Навіщо нам це?
Бажання отримати щось мовно-однорідне — це до великої міри результат війни з Росією. 300-літньої війни.
Але і тут не все просто. Навіть з російською мовою. Якби ми були з правової точки зору в стані війни з Росією, то обмеження будь-чого чи усього російського могло би бути виправдане (на період війни). Але ж це якби.
Так, 35 відсотків учнів шкіл для нацменшин можливо і не можуть скласти ЗНО через слабий рівень знань української. Але ж 65 — можуть. І очевидно, цього достатньо для відповідних етнічних груп, щоб мати своїх нардепів, депутатів місцевих рад, представників в органах влади. Чому ми хочемо від них більше, ніж їм самим потрібно? Що дає нам підстави думати, що це питання має стати предметом державного регулювання?
Так, українська мова є і має бути державною в Україні. Але хіба в українському законодавстві є хоч щось про те, що усі громадяни України зобов’язані володіти нею на певному кваліфікаційному рівні? Здається ні. То навіщо ці аргументи?
Ми спробували підійти до питання з точки зору інтересів держави, яка перебуває в облозі ворогів. А в Раді Європи керуються інтересами та правами людини. Викладені вище та інші подібні аргументи України не могли бути переконливими.
Це не значить, що ми не повинні дбати про національну єдність, формувати ідентичність. Але механізми вирішення цих питань не можуть бути винятково заборонними чи обмежуючими.
Так, багато випускників угорських чи румунських шкіл поїдуть вчитися і працювати в інші держави. Чому? Можливо причина не в якійсь ворожості, а тому, що українська освіта перебуває в стані руйнації? Зрештою, а скільки україномовних українців, які успішно складають ЗНО, прагнуть далі вчитися і працювати за межами України?
Ну, і звичайно, це абсолютно неприпустимий рівень осмислення проблеми українською владою.
Українська влада безславно програла цю ситуацію (ще, звичайно, треба дочекатися рішення Венеціанської комісії, але обговорення питання в ПАРЄ вже створило деяке розуміння, якими будуть ці висновки). Тому, що на міжнародній арені не уміє дослуховуватися і правильно розуміти аргументи опонентів, не уміє вибудовувати систему контраргументів і комунікацію, веде переговори з іноземними урядами, які вдаються до неприйнятних способів тиску на Україну, і не веде переговорів з власними громадянами, дозволяючи іноземним урядам формувати їх позицію.
Руїна у головах.
Україна обрала вкрай невдалу манеру аргументації та відстоювання своєї позиції.
Аргументи про те, що в Румунії чи в Угорщині немає українських шкіл взагалі працюють проти України (чому ж вас, українців, це не цікавило досі?)
Аргумент про захист прав школярів-представників нацменшин на продовження навчання в українських ВНЗах дуже сумнівний. Перш за все, у них є право вибору чи вчитися у ВНЗ. Далі, у них є право вибору чи поступати у ВНЗ в Україні, чи закордоном. Тому рівень володіння українською не настільки вже і принциповий для реалізації їх прав.
Сумнівним є аргумент про сприяння можливості представниками нацменшин інтегруватися в систему держвлади України через підвищення рівня володіння українською мовою. Це їх право, а не обов’язок працювати в органах держвлади, обиратися і тд. Якщо громадянин України приймає рішення жити поза системою держвлади — це його право. Аби лишень платив податки. Знання української мови також не гарантує працевлаштування в органах влади чи перемогу на виборах.
Проблема в тому, що цими і подібними аргументами ми насправді лише маскуємо свій страх і свої підозри до нацменшин. Звідти цілком неприйнятні аргументи про роздачу паспортів. Повірте, українських паспортів в Придністровському регіоні Молдови роздано не менше. Навіщо нам це?
Бажання отримати щось мовно-однорідне — це до великої міри результат війни з Росією. 300-літньої війни.
Але і тут не все просто. Навіть з російською мовою. Якби ми були з правової точки зору в стані війни з Росією, то обмеження будь-чого чи усього російського могло би бути виправдане (на період війни). Але ж це якби.
Так, 35 відсотків учнів шкіл для нацменшин можливо і не можуть скласти ЗНО через слабий рівень знань української. Але ж 65 — можуть. І очевидно, цього достатньо для відповідних етнічних груп, щоб мати своїх нардепів, депутатів місцевих рад, представників в органах влади. Чому ми хочемо від них більше, ніж їм самим потрібно? Що дає нам підстави думати, що це питання має стати предметом державного регулювання?
Так, українська мова є і має бути державною в Україні. Але хіба в українському законодавстві є хоч щось про те, що усі громадяни України зобов’язані володіти нею на певному кваліфікаційному рівні? Здається ні. То навіщо ці аргументи?
Ми спробували підійти до питання з точки зору інтересів держави, яка перебуває в облозі ворогів. А в Раді Європи керуються інтересами та правами людини. Викладені вище та інші подібні аргументи України не могли бути переконливими.
Це не значить, що ми не повинні дбати про національну єдність, формувати ідентичність. Але механізми вирішення цих питань не можуть бути винятково заборонними чи обмежуючими.
Так, багато випускників угорських чи румунських шкіл поїдуть вчитися і працювати в інші держави. Чому? Можливо причина не в якійсь ворожості, а тому, що українська освіта перебуває в стані руйнації? Зрештою, а скільки україномовних українців, які успішно складають ЗНО, прагнуть далі вчитися і працювати за межами України?
Ну, і звичайно, це абсолютно неприпустимий рівень осмислення проблеми українською владою.
Українська влада безславно програла цю ситуацію (ще, звичайно, треба дочекатися рішення Венеціанської комісії, але обговорення питання в ПАРЄ вже створило деяке розуміння, якими будуть ці висновки). Тому, що на міжнародній арені не уміє дослуховуватися і правильно розуміти аргументи опонентів, не уміє вибудовувати систему контраргументів і комунікацію, веде переговори з іноземними урядами, які вдаються до неприйнятних способів тиску на Україну, і не веде переговорів з власними громадянами, дозволяючи іноземним урядам формувати їх позицію.
Руїна у головах.
Я вот только не пойму...почему украинская, российская и пр. диаспорты ы Венгрии, допустим, не устраивают истерик по поводу обучения на венгерском языке и не требуют создания своих школ? Почему можно командовать в др.стране?
Какой смысл сотый раз обсасывать этот закон, не понимаю? Будет в конце декабря отчет Венецианской комиссии, и либо все умоются, либо закон отменят. Чего переливать из пустого в порожнее.
В фейсбуке несколько дней вой и кипиш от разных аналитиков о том, что у нас забирают зу. Что начинается новый Донбасс , только на западной. Думаю это и есть начало отделения. Интересно, зу патриоты встанут на защиту родины, как советовали востоку и упрекали? Или уже развернули флаги Евросоюза?)
Ответ дляСтильная штучка
А лозунг то какой - здоровья и сил голове Харькова 
Вы умеете читать по-русски?!
Прекратите так часто менять авы, я не успеваю к вам привыкнуть))) Только начинаю привыкать, а тут уже новая ава
Ответ дляСтильная штучка
А лозунг то какой - здоровья и сил голове Харькова
нашего солнцеликого попрошу не обижать. Ни разу не слышала Кернеса на украинском языке, даже интересно.
Ответ дляrodina2012
Прекратите так часто менять авы, я не успеваю к вам привыкнуть))) Только начинаю привыкать, а тут уже новая ава
Договорились, верну прежнюю до конца месяца.
А вчем прикол віносить решение о том, чтобы Украина учла рекомендации Венецианской комиссии, если Украина сама инициировала обращение в эту комиссию?
Вот еще интересный момент из Резолюции, который автор постеснялась запостить)
12. Ассамблея осознает, что украиноязычные меньшинства в соседних странах не имеют права на одноязычное образование на своих родных языках и не получают преимуществ от договоренностей, направленных на поощрение двуязычного образования. Поэтому Ассамблея рекомендует властям соседних стран, которые по праву призывают к защите своих меньшинств, проявить готовность предложить украинским общинам, проживающим в их соответствующих странах, аналогичные соглашения с теми, на которых они настаивают для своих собственных меньшинств.
Подробности читайте на УНИАН:
12. Ассамблея осознает, что украиноязычные меньшинства в соседних странах не имеют права на одноязычное образование на своих родных языках и не получают преимуществ от договоренностей, направленных на поощрение двуязычного образования. Поэтому Ассамблея рекомендует властям соседних стран, которые по праву призывают к защите своих меньшинств, проявить готовность предложить украинским общинам, проживающим в их соответствующих странах, аналогичные соглашения с теми, на которых они настаивают для своих собственных меньшинств.
Подробности читайте на УНИАН:
ЗУ - она разная, это Хмельницкая, Чернрвицкая, Тернопольская, Ровенская, Волынская, Ивано-Франковская, Львовская и, собственно, Закарпатская области. И люди там очень разные. Если вы о Закарпатской, то там давно висят и флаги ЕС и венгерские..
Комментарии к ответу