Лікування тремору голови, мігреней, панічних атак.

Всім привіт. Хочу розказати свою історію хвороби, яка тривала 10 років. Ніякі лікарі не могли знайти причину і вилікувати мене.
Наперед хочу сказати, що той самий лікар і такою ж методикою лікує мігрені, панічні атаки, нервозність, німіння якоїсь сторони тіла, обмороки, передінсультні стани, слабкість, звуко і світло чутливість (особливо якщо це все в букеті). Звідки я це знаю, якщо мені лікували зовсім інше? Я багато сиділа в чергах до нього і спілкувалась з його пацієнтами, чула історії багатьох людей.
Отже, мене звати Оля, я з Києва. Моя історія почалася в далекому 2013 році. Саме цього року я звернулась до лікарів щоб зрозуміти чому у мене почала труситися голова при нахилі вперед. Мені стало не зручно читати книжки, тому я їх закинула. Я намагатимусь стисло написати свою історію і в наступній частині більше зосереджусь на тому як я з лікарями знайшли причину.
Ось список лікарів та спеціалістів до яких я зверталась, але ніхто не допоміг: невропатолог, невролог, ендокринолог, психотерапевт, остеопат, краніосакральний терапевт, нутріціолог, кінезіолог.
Ось список всього, що я робила, щоб позбутися тремору голови: йога, плавання, медикаментозне лікування, медитації, афірмації, розгляд ситуації з боку психосоматики, лікування травами, нетрадиційна медицина, іглоукалювання, палео дієта, практики оздоровлення від Майї Гогулан, загартовування, фізичні вправи, заспокійливі медикаменти, позитивне мислення, кінезіотерапія, ботокс, курси массажів.
Не можна сказати, що мені абсолютно нічого з цього не допомогло. Кожен спеціаліст хотів мені допомогти і дав мені певні знання. Всі маніпуляції, вправи, тренування і нові знання мені зараз допомагають у реабілітації, бо я розумію які процеси йдуть, я вмію чути свій організм і вчу свою голову повертати направо і наліво без тремтіння.
Найперший діагноз, який мені поставили - це ВСД. Діагноз ні про що і не зрозуміло, що з ним робити. В 2014 році я звертаюсь до невропатолога, яка намагається мене вилікувати, я проходжу обстеження, що вона мені виписує, перевіряю гормони, аналіз крові, щитовидка, МРТ головного мозку, МРТ відділів хребта шиї, треморографія, ЕЕГ. МРТ показує остеохондроз (який насправді є у всіх), ЕЕГ показує збудженість мозку. Виписують заспокійливі. Не допомагають особливо. Новий діагноз - дистонічний тремор голови. Невропатолог рекомендує зайнятись фізичними вправами типу йоги, плавання, курс массажу, іглоукалювання. Йога покращила стан з остеохондрозом, але нічого не зробила з тремором. Курс массажу дає певне полегшення, але на не довгий час і все повертається знову. Після року роботи з невропатологом вона рекомендує мені звернутись до спеціаліста з ботулінотерапії.
В 2015 році я потрапляю в Центр Паркінсонізма, де мені ставлять діагноз "Первичная цервикальная дистония (спастическая кривошея) с раним началом, семейная форма". Що саме цікаве ні у кого з родичів подібного не було, тобто це не спадкове.
Цей центр направляє мене в Інститут нейрохірургії на ботулінотерапію. Свій перший укол я отримала в кінці 2015 році. Моє дозування - 100/100/50 на різні види м´язів, які саме, я не пам´ятаю. Результат я отримала через тиждень. Повністю він не прибрав тремор, але стало легше.
Додам дещо щодо своєї симптоматики: трясіння починається при нахилі голові вперед, коли друкую на клавіатурі, читаю і тд. Пізніше з´являється тремор при повороті голови на ліво, тому моя голова поступово повертається вправо і при прямому сидінні голова у мене трохи повернута вправо. Ось чому мені в діагноз вписали кривошию.

Їдемо далі. Десь через півроку все поступово почало повертатися назад і через місяців 8 все вернулось повністю. Дія ботоксу закінчилась.
Я для себе вирішую, що по лікарях я ходити більше не хочу і йду в нетрадиційну медицину. Я ходжу до різних остеопатів, проходжу курс. Окрім заспокійливого ефекту, я більше нічого не отримую. Я займаюсь фізично, укріплюю свій організм за допомогою плавання, загартовування, різними фізичними вправами з Ютубу, по типу "Щоб мати міцне здоров´я і здорові нерви, робіть це", роблю Сур´ю Намаскар. Все укріплює організм, але нічого не робить з тремором. Я медитую, слухаю аффірмації, повторюю їх, доволі довго практикую систему здоров´я Ніші. Нічого особливо не впливає на тремор.
В 2018 році я вирішую знову вколоти ботокс, бо помітила певне погіршення. Мені розраховують нову дозу, вколюють під контролем УЗІ у більшу кількість м´язів. Я майже не отримую жодного результату.
Продовжую жити як є і місцями почитую, що ще може бути причиною тремору.
В 2020 році я десь читаю про те, що вузли у щитовидці і взагалі не здорова щитовидка може призводити до тремору. Я згадую, що раніше у мене знаходили вузли і робили біопсію, яка не виявила вузли злоякісними, тому було рекомендовано просто спостерігатись. Також я натрапляю на статті, в яких розповідається, що "голова може боліти від поганої роботи кишківника" і приходжу до думки, що мені необхідно проаналізувати свою роботу ЖКТ. Я йду на консультацію до нутріціолога, здаю величезну кількість аналізів, вона мені показує де у мене є проблеми, яких вітамінів не вистачає, де є дефіцити. Вона мені рекомендує палео дієту з нотками АІП дієти, якої я дотримуюсь приблизно півроку.
Я йду на консультацію до нутріціолога, здаю величезну кількість аналізів, вона мені показує де у мене є проблеми, яких вітамінів не вистачає, де є дефіцити. Вона мені рекомендує палео дієту з нотками АІП дієти, якої я дотримуюсь приблизно півроку. Нутріціологія дала мені розуміння, що організм працює як одне ціле тому у мене була надія, що якщо я приберу дефіцити в своєму організмі і він почне краще працювати, то це може допомогти мені з виліковуванням тремору. Після півроку я не помітила суттєвих змін.
У кінці 2021 року мені стає гірше. Мені було важко йти по вулиці. Тільки я виходила з під´їзду як голову починало трясти. Коли йду сама по вулиці, то начеб-то і норм, але якщо хтось йде на зустріч, я ховаю свої очі, бо мені здається, що на мене дивляться і мене починає трясти. Я почала ставати соціофобом і менше виходити на вулицю. А кожен вихід був для мене стресом. Мені стало важко працювати за компом, голова прямо без тремтіння не трималась, я її підпирала рукою, намагаючись стримати тремор, але мало, що вдавалось. Я не знала, що робити, надіялась, що як тільки почне теплішати, то мені стане краще. У мене почалась депресія, яка тривала 2 місяці. Я не буду писати всі емоційні стани, що я переживала, бо до мене їх яскраво описали тут на форумі.
Початок 2022 року. Я збираю всю свою силу і волю в кулак і вирішую знову пошукати невропатолога і знову піти на пошуки причини до лікаря. Знаходжу невропатолога з хорошими відгуками, йду до нього, він мені виписує список обстежень. Це все те саме: мрт мозку, мрт шиї, треморографія, ЕЕГ, панорамний знімок хребта, аналізи крові. Я починаю обстеження, але не встигаю пройти всі. Починається війна і я зупиняю всі походи по лікарям на 2 місяці.
Після повернення додому я дообстежуюсь і знову йду до лікаря. Обстеження і аналізи не дають зачіпки, щоб знайти причину мого тремору. Невропатолог разом зі спеціалісткою по Паркінсонізму виписують мені Левоком, рецептурний препарат, який я маю пити за певною схемою. Також мені радять піти на кінезіотерапію.
Я не знаю як обирати кінезіологів, тому тикаючи пальцем в небо, знаходжу спеціалістку, яка мені сподобалась по фото. Я приходжу до неї на сеанс, розповідаю свою історію. Вона проводить мені терапію, розказує які вправи мені необхідно робити. А також, почитавши моє мрт шиї, рекомендує звернутись мені до лікаря, який може мене проконсультувати щодо аномалії Кимерли, який показав МРТ. Забула вище написати, що я також проходила і дуплексне сканування артерій і не один раз, там також нічого суттєвого не було.

І якщо ви дочитали мої мемуари до цбого поста, то зараз почнеться найцікавіше.
Я гуглю лікаря, якого мені порекомендували. Він - травматолог-ортопед, судиний хірург. Йду до нього на консултьтацію. На консультації він у мене питає чи були у мене травми і що могло зпрорукувати тремор. Травм у мене не було, родових також (так казали моїй мамі), причина початку - не зрозуміла. Подивившись мене він дає першу оцінку, що мій тремор - це захисна реакція організму (запам´ятайте це, пізніше поясню). Також він направляє мене на КТ з контрастом судин вертебро-базилярного басейну з поворотом голови ліворуч та праворуч. Висновок цього КТ - звуження просвіту обох хребтових артерій при повороті голови ліворуч. Далі лікар направляє мене до узіста, з яким він працює, де мені роблять УЗІ судин голови і шиї під наглядом цього травматолога. Висновок цього УЗІ - позиційна компресія хребтової артерії зліва більше ніж зправа.
А тепер пояснюю на пальцях і переказую те, що мені розповіли ці лікарі.
Обстеження показали, що травма, і скоріш за все саме родова (!), спричинила тремор. Коли я народилась, то у мене тім´ячко було трошки прим´яте, на що лікарі сказали моїй мамі, що це норма і потім все буде норм. Можливо саме це і було родовою травмою. А можливо і ні.
Що відбувається далі - організм живе в нормі до певного року, поки повністю не формується. І тут травма дає про себе знати - створюються такі умови, які можуть призвести до інсульту. А тепер згадуйте, я писала вище, що це захисна реакція організму. Що робить організм? Ціль будь-якого організму вижити. Тому він вже отримує сигнали, що може померти від інсульту, коли я повертаю голову наліво. Тому він створює захисну функцію - дає сигнал м´язам скорочуватись при повороті голови наліво. Так виникає тремор. Отже, це трясіння головою рятує мене від інсульту. Шокуюча заява. Але це ще не остаточно, цю гіпотезу необхідно перевірити.
Для перевірки лікар починає мені ставити блокади (траумель, кетолонг, лонгокаїн). Після третього уколу лікар питає, які у мене зміни - я кажу, що ніяких. Лікар каже, що так діло не піде, треба починати аналізувати реакцію організму. Я в той же день заводжу щоденник і починаю дуже уважно відслідковувати як реагує мій організм на блокади. Я роблю нотатки тричі за день і частіше в день уколу (через півгодини, годину і 2 після уколу). Я вимірюю як швидко у мене починається тремтіння, коли припиняється, коли мені краще, коли гірше. Я збираю максимум інформації для свого лікаря. Випадково я помічаю, що можу зупинити трясіння голови, якщо підніму 2 руки над головою (!). Розповідаю про це лікарю. І пазл починає складатись! Це сигнал до того, що у мене ще й порушений венозний відтік крові.
Після десь 4-5 блокади мені стає набагато краще, тремор зменшується і стає мені приблизно так, як перший раз після ботоксу. Тремору майже нема. Я йду на повторне УЗІ, щоб переконатися, що не тільки мені стало добре, а й моїм судинам. Гіпотеза підтверджується!
Отже, блокади - це не лікування, це тільки інструмент для перевірки лікарського припущення. Тож як це лікувати, думаєте ви? Операційно, тільки хірургічним втручанням необхідно вивільнити судини.
Мені назначають операцію і продовжують колоти блокади. Таким чином організм буде краще підготовлений і потім краще відходити від анастезії.
За планом операція триває 3-4 години. У мене вона була 5 годин. Мені робили 2 розрізи зліва - на шиї і під ключицею. Лікар мені потім показав фото і відео, як вивільнили мої судини. Коли мені розрізали шию і подивились, що ж у мене всередині, то побачили те, що не показали навіть всі обстеження - у мене були такі спайки, що судин просто не було видно. Після вивільнення у мене була одна судина з улоговиною, тобто судина частково була увігнута всередину.
Я відійшла від анастезії, сіла на ілкарняне ліжко і.. мене почало сильно трусити. Я почала по трошку ходити, але мене трясло так силько, як не трясло ще ніколи. А ще й якщо прийняти до уваги, що перед операцією мені було набагато краще після блокад. Але так як я знаходилась в лікарні, то мені не було стидно так ходити тому, що я в лікарні, а там або половина з перев´язаними ногами, або з шиями Трясло тільки мене.

Лікар продовжує мені ставити блокади, по ілкарні я ходжу і притримую голову, бо скаче вона як та іграшка-собачка в машині Загалом моє самопочуття приходить в норму, от тільки трясіння сильне, в такому вигляді я не можу виписуватись з лікарні, бо взагалі не уявляю як ходити по вулиці.
Чому після операції мені стало на стільки погано? Операція - це стрес для організму. В ньому щось сильно поміняли і він не розуміє як йому діяти, він починає перелаштовуватись. Та ще й м´язи, які за стільки років просто звикли так рухатись і все переросло в рефлекси, тепер їх необхідно перенавчати. Я переходжу в стадію реабілітації і тут необхідно допомагати організму. Я починаю пити заспокійливі, щоб банально починати знімати стрес. Десь на день 3-4 після операції я починаю повертати голову ліворуч максимально на скільки можу (раніше не могла) і показувати організму, що ніякої загрози більше немає. При повороті голови на ліво тремор стихає майже повністю. В будь якому іншому положенні мене ще сильно трясе. Ще через день я помічаю, що при швидкій і впевненій ході тремор зовсім не проявляється. Але коли зупиняюсь, то починаю заходитись.
Пролежавши в лікарні десь тиждень і отримуючи блокади кожен день, мене виписують додому.
Сьогодні вже пройшло 2 тижні після операції. У мене реабілітаційний період. Що саме я роблю? Дихальні вправи для зняття стресу, прогулянки, повороти голови і навчання м´язів рухатись інакше, переконую мозок, що небезпеки більше нема, що такі скорочення м´язів мені просто більше не потрібні. Ось саме той час, коли я можу використати всі ті знання щодо афірмацій і медитацій. Тільки на стадії реабілітації, а не на стадії лікування. А ще я дуже вірю в свою перемогу і що зможу повністю позбутися тремору голови. Бо мені воно більше не треба.
Як я себе зараз почуваю? За той час, що я вдома, мені було так само, потім почало ставати трошки краще. Потім було таке, що день мені краще, а на наступний день мені гірше. І це нормально. Такий процес.
Як я себе зараз почуваю? За той час, що я вдома, мені було так само, потім почало ставати трошки краще. Потім було таке, що день мені краще, а на наступний день мені гірше. І це нормально. Такий процес. Сьогодні мені зовсім непогано, я прям помічаю, що мені стає краще. Мене не трусить так сильно, коли я тільки піднімаю голову від подушки, я більш менш нормально можу друкувати на клавіатурі. Найбільше мені подобається прогулюватись. По-перше, це вже зовсім не стрес для мене. По-друге, я можу йти і спокійно вертіти голову направо і наліво, я навіть людям, які йдуть мені на зустріч, можу дивитись у очі. Тремору майже не виникає. Я ще працюю і реабілітаційний період може зайняти багато часу, може і рік або півтора. І це нормально. Навіть після перелому руки, реабілітаційний період десь півроку. А тут операція на судинах, це важче, самі розумієте. Але той результат, що я маю вже сьогодні - це диво!
Мій лікар - Дибкалюк Сергій Віталійович