Мексиканочка• 11 апреля 2013
Ну от чому я маю бути вічно мудріша?
Вже стільки всього назбиралось, що аж не можу більше((
Посварилась з чоловіком в енний раз. Кожна сварка, навіть через якусь дрібницю, закінчується або скандалом, або чоловік тупо починає строїти з себе обіженого сильно, так дістало, що аж нудить! До нього намагаєшся нормально, щось пояснити, свою думку викласти, навіть слухати не хоче. Взагалі ні з чим не рахується, тільки від мене вимагає. В хаті дурдом, 2 роки без меблів живемо, в хаті як на складі. Я вже більше так жити не можу! Мені не затишно знаходитись в такому місці(( Щось зробити не дозволяє, бо йому все не подобається. Яке будь також не хоче, якщо щось брати, то тільки суперове, а я вже згідна на меблі ну трішки ліпші за погані, щоб тільки можна було все з коробок повитягувати і поскладати, щоб до продуктів могла нормально добиратись. На щось просте гроші ше нашкрябаємо, і то більшість з того що я зароблю, якщо і не все, а от куди розходиться його зарплата - для мене загадка... Хоч і заробляє добре.
Одним словом, так дістав, що вже навіть не можу сказати, що щось відчуваю до нього... Після останньої сварки вигнав мене (тепер це припідносить зовсім інакше). Виганяв вже не перший раз. Ну, цього разу я пішла до мами з малим. Не можу сказати, що мама хеппі, але все ж тут хоч якісь умови кращі...
Більше тижня жили окремо. Ні разу не подзвонив навіть за малого запитатись. Всі зі всіх сторін напрягають мене, що мол я маю бути мудріша і йшла на уступки, ішла до нього миритись (всі це мама і свекруха). А я не хочу! Дістало! Ну, помиримось, і далі буду жити на його квартирі як квартирантка, або як прибиральниця і куховарка. Прав я там не маю ніяких! Там я не щаслива, та і взагалі вічно мене перевиховує і керує, і не дай Бог щось зробити не так... А як я щось прошу, то все мимо вух, або взагалі каже, що він такий є і мінятись не збирається...
З іншої сторони не хочу все руйнувати, але жити і мучитись теж не зможу, бо є певні речі, які є важливі для мене, такі як душевний спокій, рівноправність і затишок в домі....
Що робити?
А, забула написати, що з мамою ми теж живемо як кіт з собакою...
Посварилась з чоловіком в енний раз. Кожна сварка, навіть через якусь дрібницю, закінчується або скандалом, або чоловік тупо починає строїти з себе обіженого сильно, так дістало, що аж нудить! До нього намагаєшся нормально, щось пояснити, свою думку викласти, навіть слухати не хоче. Взагалі ні з чим не рахується, тільки від мене вимагає. В хаті дурдом, 2 роки без меблів живемо, в хаті як на складі. Я вже більше так жити не можу! Мені не затишно знаходитись в такому місці(( Щось зробити не дозволяє, бо йому все не подобається. Яке будь також не хоче, якщо щось брати, то тільки суперове, а я вже згідна на меблі ну трішки ліпші за погані, щоб тільки можна було все з коробок повитягувати і поскладати, щоб до продуктів могла нормально добиратись. На щось просте гроші ше нашкрябаємо, і то більшість з того що я зароблю, якщо і не все, а от куди розходиться його зарплата - для мене загадка... Хоч і заробляє добре.
Одним словом, так дістав, що вже навіть не можу сказати, що щось відчуваю до нього... Після останньої сварки вигнав мене (тепер це припідносить зовсім інакше). Виганяв вже не перший раз. Ну, цього разу я пішла до мами з малим. Не можу сказати, що мама хеппі, але все ж тут хоч якісь умови кращі...
Більше тижня жили окремо. Ні разу не подзвонив навіть за малого запитатись. Всі зі всіх сторін напрягають мене, що мол я маю бути мудріша і йшла на уступки, ішла до нього миритись (всі це мама і свекруха). А я не хочу! Дістало! Ну, помиримось, і далі буду жити на його квартирі як квартирантка, або як прибиральниця і куховарка. Прав я там не маю ніяких! Там я не щаслива, та і взагалі вічно мене перевиховує і керує, і не дай Бог щось зробити не так... А як я щось прошу, то все мимо вух, або взагалі каже, що він такий є і мінятись не збирається...
З іншої сторони не хочу все руйнувати, але жити і мучитись теж не зможу, бо є певні речі, які є важливі для мене, такі як душевний спокій, рівноправність і затишок в домі....
Що робити?
А, забула написати, що з мамою ми теж живемо як кіт з собакою...
40
0
автор, ну я только морально с Вами... сама только что с мужем поругалась - из-за ерунды.... и рада б была уйти, так родителей жаль - так они переживают.... и прогибаться надоело... постою - послушаю у Вас в теме, может чего насоветуют хорошего.... эх...
Судя по всему, выбор невелик: или к мужу, или у мамы оставаться. Выберите из двох зол меньшую. Где вам все-таки комфортнее находиться? Тем более, зарабатываете вы на себя сами. И живите для ребенка. А себе можно любовника завести, чтоб хоть иногда почувствовать себя просто женщиной!
Так і мені батьків шкода, я розумію, що вони хочуть як краще, і переживають жахливо, але свекруха з сином навіть поговорити не може! Він її мало не посилає, коли вона намагається щось порадити. В кінцевому випадку говорить зі мною, щоб я на все не звертала уваги і жила як є, що сина її не зміниш. А я не можу! Чому я вічно мушу уступати? Пригнічувати свої бажання? Мене повністю теж не переробиш...
автор, ви що, про мене пишете??? Про склад без меблів і зарплату 1:1.....і про сварки теж, єдине те, що спільне житло, та й це погано, бо і йти нікуди і не виженеш, бо половина якби його, і батьків шкода... і звинувачує у всьому мене, якщо сам лоханувся
Так ще одна проблема з чоловіком, що після народження малого мене секс взагалі не цікавить... Ну ні грамулічки! Фригідна якась, хоч поки зустрічались все було по вищому розряду, я цілодобово ходила заведена, а зараз хоч би тьхни... А чоловікові то хочеться як і раніше, і вічно через то мене напрягав... А мені під час сексу зараз аж кричати хочеться, так це неприємно(((
да мои родители и говорят - плохо - возвращайся домой... место есть... будут помогать - смогу выйти на работу... а я расстраивать их боюсь....прожили-то всего ничего - три года... они так радовались, что я наконец-то счастье нашла свое...
ого,а может подсознательно в этом проблема и кроется мужчина ваш чувствует это и проблемы из этого и вытекаю,ну по Фрейду как бы так оно и есть
Мабуть це рез купу обід, та і тому що не почуваюсь привабливою. В плані, я доволі симпатична, худа, форму після родів не втратила, але цілий день як загнана коняка. До вечора втомлююсь, малий ще в садік не ходить, а я і підробити намагаюсь, щоб на меблі відкласти. З одягу навіть нічого не купляю, кожну копієчку збираю... А він гроші діває фіг зна куди! Хоч би раз купив мені білизну гарну чи ще щось, бо хожу вже як бомжара(((
Правда зараз посварились, то я собі хоч білизни накупила, а то мала вже тільки 1 ліфік
Стидоба...
Правда зараз посварились, то я собі хоч білизни накупила, а то мала вже тільки 1 ліфік
Стидоба...
Мені мама так казала поки я реально не приперлась до неї жити)) А тепер напрягає, щоб я мирилась, хоч і згідна, що чоловік не правий...
Ну что Вам сказать... Все как у всех... чуть лучше, чуть хуже. Все мужчины охреневшие эгоисты и детей мы рожаем себе, по большей части. Дай Бог пусть материальную сторону хотя бы возьмут на себя в лучшем случае. Изменить их можно, верней не так, добиваться своего от них можно терпением, лестью (враньем) , вешать на уши как сильно его любишь и для него стараешься, а он нет((( надуть губки, обидеться, но нежно и без истерик... Истерички вызывают оторжение...Мне приходилось терпеть много то грубости,то наплевательского отношения даже во время беременности, куча слез, истерик, обид и попросту потраченных МОИХ нервов, а толку ноль! Теперь я поняла,что нельзя обижаться (даже по Библии это грех), себе дороже будет, нужно не обращать внимание, выключить гордыню и вести себя правильно. Не хамить в ответ, промолчать и в итоге получит желаемое и возможно даже слово ’извини’ с букетом)))) (для моего это сложнее чем дать пачку денег) главное, понимать и видеть ради чего ты терпишь...что бы было ради чего терпеть.
Я никогда не жалуюсь свекрухе-во первых бестолку, во вторых отталкиваю этим мужа, а в третьих-муж должен видеть,что Вы его тыл, и не будете поносить перед другими, даже если дома и ругня...
честно, уже ссоры так достали, что блин выдержать не могу - наябеднячала свекрови вот на днях....и каждый раз я неправа... я должна быть ниже.... я уже себя ниже плинтуса чувствую...
Так я спеціально не жаліюсь. Вона сама дзвонить і випитується, бо син нічого не говорить, а вона ж то бачить, що посварились...
З іншої сторони тут Ви праві, але свекруху відшити м’ягко не вдалось(( А хамити не хотілось, вона ж також переживає...
З іншої сторони тут Ви праві, але свекруху відшити м’ягко не вдалось(( А хамити не хотілось, вона ж також переживає...
Задайте себе вопрос *- Он вам нужен? Ваш муж?* Без + и -. Да-да, нет-нет. Это ваша жизнь и только вам самой решать,хотите ли вы в ней что то терпеть или нет. И качество этой жизни и отношения тоже от вас зависят. И не у всех так. Есть много примеров в моей жизни и моя собственная,когда муж не просто муж и любовник ,а настоящий друг, который даже в моменты ссор не старается причинить тебе боль. Я не советую бросать мужа, а скорее спросить у себя, как вы хотите прожить эту жизнь, что хотите именно вы? А не то как *правильно* в глазах окружающих вы должны поступить, терпеть еще что то...
Все це класно, якщо такий варіант проходить з чоловіком, але не завжди так виходить! Я вже перепробувала всі варіанти і все без толку...
тут на гормоны еще и эмоциональная сторона накладывается... когда не клеется ничего - какой тут еще секс...
З одної сторони і моя мене підтримує, а з іншої намагається переіначити, раз сина не може. Каже, щоб я жила як вона, ні на що не звертала увагу. Але я так як вона жити не хочу! Вона чудова людина, але мені її реально шкода, оскільки всі навколо вилізли їй на голову і ще поганяють нею... Діти її взагалі не поважають, а вона для них все робить!
Со свекровью говорю только о погоде. Никогда не о чем не прошу. Соответственно и она не может этого сделать. Правда, спасибо ей, она сразу мне дала понять,что сближаться мне с ней не стоит. Сейчас отношения как с очень далеким родственником. Я провела воображаемую черту и любую попытку пересечь ее, мягко пресекаю. Результат на лицо, за 8 лет мне всего два раза пытались дать совет и моя просьба испечь торт на день рожд. ребенка вызвала радость, что я оказывается могу в ней нуждаться по ее соображениям.Ребенка нашего любит- за это благодарна,что на самом деле думает обо мне меня не беспокоит. Ее дело и полное право И опять же мой выбор общаться с ней или нет, ругаться или нет, терпеть или нет.
Ответ дляИванка Бур
Со свекровью говорю только о погоде. Никогда не о чем не прошу. Соответственно и она не может этого сделать. Правда, спасибо ей, она сразу мне дала понять,что сближаться мне с ней не стоит. Сейчас отношения как с очень далеким родственником. Я провела воображаемую черту и любую попытку пересечь ее, мягко пресекаю. Результат на лицо, за 8 лет мне всего два раза пытались дать совет и моя просьба испечь торт на день рожд. ребенка вызвала радость, что я оказывается могу в ней нуждаться по ее соображениям.Ребенка нашего любит- за это благодарна,что на самом деле думает обо мне меня не беспокоит. Ее дело и полное право И опять же мой выбор общаться с ней или нет, ругаться или нет, терпеть или нет.
да не в свекрови дело, то к слову было...
написали Вы как про мою свекровь - точь в точь такая же ситуация... пока она меня конечно не пыталась переиначить.... но я еще и не уходила... так по мелочи ей говорила...
Я хочу бути щасливою, хочу щоб морально мені було спокійно і ніхто мене не діставав... З чоловіком не виходить, а жаль... Справді жаль... Я його колись безмежнно кохала. Я навіть думаю, що у більше шансів, що у нас щось вийде, якщо ми житимемо окремо) Дико, але так... Можливо тоді він бачитиме в мені рівну собі людину, бо зараз він вважає, що зробив мені послугу, що одружився на мені, що я була не достойна його.
Это понятно, что не в свекрови. Все это лишь пример одной грани жизни,которая определяется лишь нашим выбором. Выберете терпеть (я не о вас,я в общем)- будете терпеть. По другому не будет. Вы же себе сами сказали- потерплю мужа.Вот и терпите. Только Зачем кого то терпеть, когда жизнь и так быстротечна? Что бы потом осознать это тогда,когда терпение измотает в конец и внутреннее желание жить иссякнет и засохнет? се мы разные , но лично я бы так не смогла. Для меня это не жизнь.
Так, что вам нужно сделать:
-Уяснить себе, что вы не квартирантка , а ЖЕНА. и , ЧТО ОН ОБЕЩАЛ, ЧТО ВСЕ ПОРОВНУ и ему так скажите!!
- хочется . что -то сделать в дом - ДЕЛАЙТЕ (ЕСЛИ ЕМУ НЕ НРАВИТЬСЯ - ЕГО ПРОБЛЕМЫ)
Так ему и говорите: Любимый ( сквозь зубы) сегодня приедет мебель, ДЛЯ ТВОЕГО РЕБЕНКА и нам нужно решить куда мы ее поставим.
И так далее и т.п.
Просто вашему любимому нужно руководство
ВСЕГДА сообщайте ему свои мысли и соображения ( и пусть по началу он будет якобы против), а вы как в пословице’ Собака лает, а караван идет!’
И обращайтесь к нему только: Любимый. золотой. кормилец.
И больше никаких уходов к маме!!!
Для себя составьте план по обустройству дома и потихоньку его подключайте!
На счет секса:
До ребенка все устраивало? А , что случилось?
Всегда повторяйте ему, что для вас он самый лучший!И блин ,изображайте страсть! А там и чувства подтянуться!
Все в ваших руках! Ведь мужья - они как дети! Покорми- покачай - дай сисю и ВСЕ! ОН ВАШ НА ВЕКИ!
-Уяснить себе, что вы не квартирантка , а ЖЕНА. и , ЧТО ОН ОБЕЩАЛ, ЧТО ВСЕ ПОРОВНУ и ему так скажите!!
- хочется . что -то сделать в дом - ДЕЛАЙТЕ (ЕСЛИ ЕМУ НЕ НРАВИТЬСЯ - ЕГО ПРОБЛЕМЫ)
Так ему и говорите: Любимый ( сквозь зубы) сегодня приедет мебель, ДЛЯ ТВОЕГО РЕБЕНКА и нам нужно решить куда мы ее поставим.
И так далее и т.п.
Просто вашему любимому нужно руководство
ВСЕГДА сообщайте ему свои мысли и соображения ( и пусть по началу он будет якобы против), а вы как в пословице’ Собака лает, а караван идет!’
И обращайтесь к нему только: Любимый. золотой. кормилец.
И больше никаких уходов к маме!!!
Для себя составьте план по обустройству дома и потихоньку его подключайте!
На счет секса:
До ребенка все устраивало? А , что случилось?
Всегда повторяйте ему, что для вас он самый лучший!И блин ,изображайте страсть! А там и чувства подтянуться!
Все в ваших руках! Ведь мужья - они как дети! Покорми- покачай - дай сисю и ВСЕ! ОН ВАШ НА ВЕКИ!
Желаю вам сделать тот выбор(правильный или не правильный, не имеет значения), который сделает ВАС счастливой. Как бы не звучало, выключите на мгновение свой разум и послушайте ваше сердце. Оно не соврет.
Согласна полностью с Оксаной!!! Играйте роль! Вся наша жизнь-игра! И вести себя правильно я имела ввиду не для окружающих,как тут поняли, а в ссоре и для СЕБЯ! Что бы не сорваться и не наломать дров, что бы неправым остался только ОН! Вы с этого потом больше выиграете! Переступите свои обиды и неоправданные надежды, представте,что он просто больной человек и на него нет смысла обижаться. Тоже самое как обижаться на допустим ДВЕРИ! Вам же хуже, обида Вас сжирает, а он не поймет Вас. Ну не поймет он и не пожалеет. Это мужчиты, они совсем другие-черствые, не внимательные и эгоистичные. Мужчина-чуткий друг, который боиться в ссоре обидеть и бережет чувства жены-это просто фантастика! принцев мало и на всех их не хватает. Большинство мужиков думают только о СЕБЕ любимом и ими попросту нужно манипулировать-хитро, мудро и ласково. Плохо то,что он не приносит деньги в семью!!! Вот это действительно плохо! Какова тогда его функция??? Это главная и прямая обязанность мужчины-обеспечивать семью, а не быть чутким и милым. Короче, прийдите к ниму и спокойно поговорите,что вам нужно поговорить и все обсудить, что Вы устали от ссор и Вам больно видеть как неумолимо рушиться семья и былая любовь, а так же, что Ваш ребеночек возможно будет расти без отца, если вы вдвоем не попробуете все исправить. Дайте друг другу еще шанс и начните с чистого листа, и больше никогда не вспоминайте прошлые обиды и ссоры, тему зарплаты поднять обязательно! Мужчина и опора и добытчик, а не ленивый жлоб! Он отец и вся Ваша надежда, вы всего лишь жена своего мужа!)))
P.S. Я тоже живу в квартире мужа, но это мне не помешало в свое время собрать сумку ЕМУ и заявит, что если его не устраивает и он устал от хлопот семейной жизни, то Я с ребенком никуда не пойду, а пойдет только ОН!
P.S. Я тоже живу в квартире мужа, но это мне не помешало в свое время собрать сумку ЕМУ и заявит, что если его не устраивает и он устал от хлопот семейной жизни, то Я с ребенком никуда не пойду, а пойдет только ОН!
Комментарии к ответу