Після смерті Ви би хотіли бути похованим чи Ви за кремацію?
Особисто я тільки за кремацію свого тіла. Ні в якому разі не хочу бути похованою. Всіх рідних вже попередила)) Часом задумуюсь на рахунок донорства органів, поки ще вагаюсь... Цікаво як інші відносяться до такого питання)
показать весь текст
Результат:
вже голосів:
426
154 (36.15%)
За кремацію
73 (17.14%)
За поховання з дотриманням всіх релігійних традицій
68 (15.96%)
Не задумувався
55 (12.91%)
Хочу, щоб мої органи пішли на донорство, а тіло потім піддали кремації
37 (8.69%)
Хочу, щоб мої органи пішли на донорство, а тіло потім поховали
Ой, меня этот вопрос лет с 15 интересует (сейчас 30). Я за кремацию, но все мои как–то странно на это реагируют... Вот ещё хотела у батюшки спросить, как церковь к такому относится?
Кстати, а можно какое-то завещание или заявление написать на донорство? А то мало ли, что моим родственникам взбредится, я хочу быть полезной для кого-то и после смерти
Зараз попробую розкласти по поличках чому я за кремацію.
Я даже не думала о плюсах/минусах, я просто так хочу и всё! Меня нервирует всё это происходящее на похоронах- театр абсурда!!!! А потом начинается-9 дней, 40 дней, год, поминальные недели и ты ды, и ты пы!
Почнем з того, що я так хочу і все тут!) Не хочу щоб хробаки мене жерли, щоб тіло розкладалось. Мені противно, хоч я і буду мертвою)) По друге, рідним буде значно простіше: не треба шукати місце для поховання (з чим зараз страшенний дефіцит), не треба буде викидати купу грошей на те саме місце на цвинтарі, не треба буде купляти пам’ятник, що теж великі гроші коштує, не треба буде тратити свій час на прибирання могили, її відвідування, не буде необхідності лопати пасочки серед трупів, ну, і робити все решта, що пов’язане з похованням. Зекономлені гроші нехай краще потратять на відпочинок Не бачу необхідності мене оплакувати. Мене не буде, а життя то продовжується, а візити на цвинтар будуть лише нагнітати і розстроювати... Нехай краще пам’ятають мене живою
Ще щось було... А, згадала. Чомусь в багатьох є бажання прийти на цвинтар і поговорити з померлим. Не розумію цього З ким говорити? Там же просто тіло... без душі... Хто схоче до мене звернутись може піти в церкву - духовне місце, помолитись, поговорити зі мною, свічечку поставити...
Кстати, а можно какое-то завещание или заявление написать на донорство? А то мало ли, что моим родственникам взбредится, я хочу быть полезной для кого-то и после смерти
Я даже не думала о плюсах/минусах, я просто так хочу и всё! Меня нервирует всё это происходящее на похоронах- театр абсурда!!!! А потом начинается-9 дней, 40 дней, год, поминальные недели и ты ды, и ты пы!
И меня. Особенно когда поминки превращаются в попойку. Я еще хочу, что бы мой прах по ветру рассеяли)
Кстати, а можно какое-то завещание или заявление написать на донорство? А то мало ли, что моим родственникам взбредится, я хочу быть полезной для кого-то и после смерти
Донорство -- фигня. Вон, сколько желающих почку продать. А вот учебных пособий в художественных и медицинских школах/лицеях/ВУЗах не хватает. Так что гораздо полезнее завещать выварить останки, скелет -- на учебные пособия! Автор, как Вам идея?
Неее, це не для мене) Нирки-нирками, але от серце Вам живий ніхто не продасть)
Вы знаете как бы ужасно это не звучало, но такие вещи нужно обсуждать со своими близкими, что бы они знали Ваше желание и были уверенны в том, что сделали всё правильно как Вы хотели. К сожалению жизнь такова, что мы не знаем сколько нам отведено на этой земле, кто уйдет раньше, кто позже - жизнь опасная штука, от неё умирают!
Просто столкнулась со скропостижной смертью близкого человека, стал вопрос как хоронить - никто не знает какова была его воля, потому что не обсуждалась эта тема ни с кем и никогда, никто не собирался умирать и не готовился к этому.
Почнем з того, що я так хочу і все тут!) Не хочу щоб хробаки мене жерли, щоб тіло розкладалось. Мені противно, хоч я і буду мертвою)) По друге, рідним буде значно простіше: не треба шукати місце для поховання (з чим зараз страшенний дефіцит), не треба буде викидати купу грошей на те саме місце на цвинтарі, не треба буде купляти пам’ятник, що теж великі гроші коштує, не треба буде тратити свій час на прибирання могили, її відвідування, не буде необхідності лопати пасочки серед трупів, ну, і робити все решта, що пов’язане з похованням. Зекономлені гроші нехай краще потратять на відпочинок Не бачу необхідності мене оплакувати. Мене не буде, а життя то продовжується, а візити на цвинтар будуть лише нагнітати і розстроювати... Нехай краще пам’ятають мене живою
Ще щось було... А, згадала. Чомусь в багатьох є бажання прийти на цвинтар і поговорити з померлим. Не розумію цього З ким говорити? Там же просто тіло... без душі... Хто схоче до мене звернутись може піти в церкву - духовне місце, помолитись, поговорити зі мною, свічечку поставити...
ой я не одна такая,я как то мужу выдала все это он плюс сказала что хочу быть донором ,он ошалел.И ещё попросила что бы прах над морем развеяли,ну хочу так и все.
И меня. Особенно когда поминки превращаются в попойку. Я еще хочу, что бы мой прах по ветру рассеяли)
А вот эти - сюда нельзя садиться, за это нельзя браться, этого не говорить- а то всё, ..опа тебе!!! Мне пришлось побывать на похоронах этой осенью, моя бабулечка умерла, золотой человечек Так на поминках я сидела рядом с сестрой и о чем-то спокойно разговаривали, не гоготали, не хихикали. Так одна бабулька меня одернула, типа, Таня, ты что! на поминках нельзя улыбаться! греххх! Еле сдержалась, чтоб не поставить эту чучелу на место.
А вот эти - сюда нельзя садиться, за это нельзя браться, этого не говорить- а то всё, ..опа тебе!!! Мне пришлось побывать на похоронах этой осенью, моя бабулечка умерла, золотой человечек Так на поминках я сидела рядом с сестрой и о чем-то спокойно разговаривали, не гоготали, не хихикали. Так одна бабулька меня одернула, типа, Таня, ты что! на поминках нельзя улыбаться! греххх! Еле сдержалась, чтоб не поставить эту чучелу на место.
Понимаю. Мне в этом отношении нравится Мексика. Там на похоронах радуются, что человек ушел в лучший мир. А у нас как в Корее меньше чем надо поплакал, значит не уважал и не любил покойного.
Ну, бог с ним, с дезодорантом, предположим, мне в гробу он не понадобится... а вот почему спиртное низзя? Непонятно. И посуду (стекляную и фарфоровую), дабы по пути в вечную обитель было из чего эти самые спиртные напитки отведать...