Дистанційне навчання: плюси і мінуси. 

Минули перші тижні після закінчення другого лок-дауну. Разом з «ура, мамо, нарешті побачу шкільних друзів» і «ура, діти підуть до школи» починає приходити розуміння, що, можливо, це не останній такий карантин. Тож, підіб’ємо підсумки :)

Погляд батьків на дистанційне навчання

Як мати, можу виділити кілька безперечних плюсів:  

• Економія часу. Особливо відчувається, у випадку, якщо в школу треба їхати. Ніяких пробок, очікувань на зупинці та хвилювань, якщо дитина їде сама громадським транспортом. Якщо ж додати час на дорогу до гуртків (багато з яких теж перейшли в онлайн) то вийде досить вагома цифра. І, логічно, діти на дистанційному навчанні можуть поспати на півгодини-годину більше.
•  Досвід використання гаджета для навчання. Бо зазвичай такі прилади діти використовують для гри та розваг.
• Такі речі як відволікання на уроці, дражнилки, цькування в онлайн класі майже не можливі.  
• Діти і дорослі почали більше цінувати «живі» уроки. Або, якщо школа геть не влаштовувала, батьки стали сміливішими та прийняли рішення про перехід до дистанційної школи.

Які ж недоліки у цій ситуації?

Разом з цим маємо і мінуси.   Найбільш вагомий з них, як на мене, - це досить тривале сидіння перед екраном гаджета. У звичайній ситуації без нього дитині можна прожити, а при дистанційному навчанні він з іграшки перетворюється на «вікно в світ» і його вже не вилучиш під гаслом «скільки можна сидіти в тому моніторі, краще б на вулицю пішов/книжку почитав/квітку полив (обрати потрібне)». Так, можна контролювати кожен «клік» та хвилину проведену з монітором, але, з особистого досвіду, це потребує неабияких нервів, сил та псує відносини з дітьми. Як компромісний варіант, який включав і фізичну активність, і гаджет, і спілкування у нас були онлайн тренування з карате для молодшої дитини та уроки вокалу для старшої.

Погляд вчителів на дистанційне навчання

Вчителі теж відмічають, що дистанціонка має свої сильні сторони. Наприклад, на on-line навчанні вчитель може дати більшу кількість візуальних джерел, зробити презентацію, показати відео, слайди, тощо. При традиційному навчанні не завжди школи мають таку можливість. Також, певна кількість уроків іде у записі, тож учень може послухати матеріал  у будь-який зручний час та, за потребою, повторити.  
Та є і певні труднощі: якщо з технічних причин нема відео зв’язку з дитиною, то важко зрозуміти чи сприймає учень матеріал. Молодші школярі ще не можуть довго концентруватись на навчанні, їх треба контролювати, задавати питання, спілкуватись.
Коли клас великий (скажімо, 24 дитини) поспілкуватись з усіма учнями просто не реально, а для гуманітарних предметів обговорення, осмислення - важлива частина уроку. Багато хто скаржиться на втому очей та гиподинамію через постійне сидіння перед монітором.  

Що потрібно для успішного навчання дітей?

Для успішного навчання потрібна дисципліна, системне виконання домашніх завдань. Для багатьох школярів такі традиційні методи, як виклик до дошки чи незаплановані самостійні, були досить вагомою причиною розбиратись у нових темах і не забувати старі. А на дистанційному навчанні часто такі діти, не маючи достатньої мотивації, втрачали темп та якість навчання.  

Звісно, більш старші учні, студенти, які вже мають і концентрацію, і розуміння навіщо їм потрібен той чи інший предмет, можуть успішно сприймати лекції у записі.

Також, не забуваємо, що у традиційній школі діти здобувають не тільки знання, а й навички спілкування, вирішення конфліктів, співпраці. Діти можуть задавати питання, домовлятись з вчителями, однолітками, дітьми з інших класів, іноді незнайомими. При цьому, школа - не «клуб за інтересами» де всі дружні та позитивні, це - зріз суспільства, з усіма його особливостями. І логічно припустити, що у довгостроковій перспективі дітям з натренованими в школі соціальними навичками буде легше знаходити спільну мову з різними людьми. Під час карантину спілкування було більше дистанційне, часто-в рамках мережевих ігор (ууу, і знову гаджет) , іноді - спільні прогулянки в парку.

Друзі, поділіться своїми карантинними ідеями та інсайтами :)

Автор: Тетяна Лещенко. Редакція сайту Kidstaff.