KidstaffСоветчица

Довга історія першого кохання

Мені йшов 17 рік: повна невизначенність, початок підготовки до ЗНО. На одному із літніх фестивалів зустріла хлопця. Дуже красивий і цікавий, 19 років. Здавалося ось вони тих ідеальних 2 роки різниці, які стереотипно нав´язують із дитинства. Але не звернула тоді на нього увагу, бо у голові гуляв вітер і було якось не до хлопців/загалом стосунків. А він закохався.

На той час мали дуже багато спільних знайомих - після фесту він знайшов мене у соц. мережах, попросився у друзі і одразу запросив на побачення. Для мене тоді це було дуже цікавим, чимось новеньким і до чого тягнуло - погодилася, чому ні? 2 години гуляли по парку та говорили про все на світі, відчувала його симпатію, але вже тоді розуміла, що не готова ні морально, ні фізично до стосунків. Він надіявся на наступне побачення, ще раз запросив. Я відмовила. Забігаючи трошки наперед, потім від спільних друзів дізналася, шо він до першого побачення купив мені вже подарунок на День народження, бо дуже хотів, аби у нас все склалося і готувався до розвитку подій.
Я не дуже брала собі до голови цю ситуацію, сходили на побачення - розійшлися ще до початку романтичних відносин - нічого страшного. А його це зачепило. Через місяць потрапили в одну "тусовку". І там вже дізналася від його друзів, що моя відмова хлопчину дуже зачепила. Десь у серці тьохнуло і трохи розтопило ту льодинку. Все ж стояла твердо на своєму. Він ж підловив момент, коли була можливість поговорити тет-а-тет і подарував той подарунок, шо мав бути декілька тижнів тому вчесть уродин. Мене дуже зачепила його романтичність і якась така особлива чуйність. Ми поговорили, прогулялися під зоряним небом і я погодилася на "давай зустрічатися". Для мене це було чимось неймовірним, дуже багато емоцій, яких раніше не відчувала.

Потім майже 3 чудових місяці різних поїздок, івентів, побачень. У міру свого життєвого досвіду - не завжди вміла виражати почуття, соромилася їх. Він на мене давив і постійно хотів отримати якесь підтвердження моїх почуттів, гарантії серйозності. Мене це дуже обмежувало. У 17 хотілось волі, довіри та любові. Нічого з цього не відчувала від нього. Але це стосунки і була готова над ними разом працювати.

Була у мене ще й найкраща подруга, з якою дружили 7 років, практично пів життя. Чисто випадково дізналася, що подруга та хлопець ходили за моєю спиною на каву.
Випливали всякі цікаві репліки від подружки: "Він говорив, що хотів би, аби з тобою було так просто як зі мною" чи "Він сказав, що у мене кращий характер ніж у тебе".
Найцікавіше в цій ситуації, що в цієї моєї подруги був хлопець, з яким вона водилася не один рік і навіть до тепер.

Я не робила скандалів, не намагалася спростувати почуте. В один момент, просто вирішила, що з мене достатньо та змінила повністю оточення. З подругою попрощалися. І з хлопцем теж. Не оголошувала причин, бо була дуже ображеною і зрадженою. Не знала, як правильно в таких випадках вчиняти та й взагалі для 17-річної дівчинки з горою комплексів, грядущим зно і батьками у процесі розлучення - було надто обтяжувати себе такими ситуаціями.

По ньому це дуже вдарило, він закрився, не розмовляв із друзями - вдарився у навчання. У день, коли ми розійшлися - він приніс мені лист, який досі, коли читаю плачу. Я просто розуміла, що не готова до стосунків і не вміла "говорити та обговорювати" те, що мене турбувало. Було дуже важко, бо почуття просто так не пропадають.

Зустріла через місяць ще одного хлопця. Він витягнув мене із депресії, анорексії, комплексів. Робив усе, аби я усміхалася і відчувала себе щасливою - відгороджував від проблем, був не лише плечем підтримки, а стіною. Так і прозустрічалися 2 роки. Ні в нього, ні в мене не було глибоких романтичних почуттів. Мабуть, ми були більше як друзі. А розійшлися просто, бо розвело життя.

Усі ці 2 роки я жодного разу не зустріла свою "першу любов", хоча живемо в одному місті. Часто згадувала. Намагалася подавляти в собі будь-які почуття і якось абстрагувалася. Наступні пів року: від літа 21 року до теперішнього дня ми випадково побачилися на всіляких івентах 6 разів. У цьому не має нічого незвчиного, все ж таки живемо в одному місті. Але, коли я вперше його побачила після 2-ох літньої перерви, мені відняло мову. Я якось змирилася із тим, шо все шо було "фальш", а тут минуле догнало. Ми не розмовляли, але зустрічались поглядами. Відчувала себе, чесно кажучи, після першої зустрічі не дуже. Розуміла, що колись образила його почуття тим, що пішла "по-англійськи". Вирішила вибачитися і подякувати, бо не зробила того нашої останньої зустрічі. Думала, що то стане для мене завершальним етапом цих взаємовідносин. Написала. Він прочитав і нічого не відписав - я видихнула, бо очікувала такої реакції.

Потім місяць спокійного життя, в навчанні та роботі я й забула про його існування. Наче відпустила ситуацію. І тут раптово приходить відповідь на моє повідомлення-откровення "першій любові". Нічого незвичного, просто написав, що не тримає зла. Ясна річ, що я не збиралася нічого ж відписувати, бо все давно закінчилося. Але через деякий час він написав ще одне повідомлення, у якому запитався як моє життя і що нового. Коротка ненав´язлива переписка. І минуле знову зловило мене за хвоста)))все ж не відпустила.

Після цього ще 5 разів зустрілися вживу на всіляких івентах. Я точно знаю, що почуття любові у мене досі до нього залишилось і відчуваю, шо це взаємно. Але минуло 2,5 роки, а ми з ним зовсім чужі люди, бо за той час і я підросла, і він змужнів. Треба рухатись далі))

А яке у вас було перше кохання?було би дуже цікаво почитати))
28 января 2022 в 04:28
  • Ответов: 10
  • Благодарочка  1
Отвечать можно только зарегистрированным пользователям Зарегистрируйтесь на сайте или авторизируйтесь, если Вы уже зарегистрированы
Мнения, высказанные в этой теме, передают взгляды авторов и не обязательно отражают позицию администрации
1 Копирайторша
28 января 2022 в 05:57  
Ну перше, це дійсно все романтично, але це не здорова любов, а тягни-штовхай. І погано, що вас від цього крутить. Можете попастися на гачок ще раз в таких кругообіг.
Стосунки повинні бути легкими, легко починатися і симпатія одразу, а у вас вона виникла після того як наче ви вже не разом були. Треба виявити ваші патерни і краще працювати з психотерапевтом, але я так розумію ви студентка, тому можете почитати літературу про кохання. Мене дуже врятувала Алуніка Добровольска і потім психолог КПТ
  • Благодарочка 3
2 Копирайторша
28 января 2022 в 06:00  
В мене теж була історія, зустрічалась з хлопцем, потім розійшлися по моїх ініціативі. А через декілька років дізналася, що моя найкраща подруга одружується з ним. Вона перестала зі мною спілкуватися, після того як я його кинула, і дізналася що вона дуже давно в нього закохана була. Так що подруги це такі дивні створіння
  • Благодарочка 2
3 Копирайторша
28 января 2022 в 06:00  
А ще, ви створили так тему, що неможна анонімно відповідати, тому думаю небагато понаписують свої історії
  • Благодарочка 2
4 anchou
28 января 2022 в 06:21
Я думаю, вы просто играли его чувствами. А теперь оправдываете это молодостью и неготовностью к отношениям. Я правильно поняла, что вам сейчас 20 лет?
  • Благодарочка 1
5 Raganele
28 января 2022 в 06:23  
В вашей истории я не увидела любви с вашей стороны вообще, извините.
  • Благодарочка 3
6 --Shopik--
28 января 2022 в 07:39
Моя перша любов - це мій чоловік) Уже 20 років разом (з 18років зустрічались). До 18років в мене були симпатії, але ні з ким не зустрічалась.

Майбутнього чоловіка знала з 7 класу, була до нього симпатія, він теж признавався пізніше, що я йому подобалась давно))
Але лише подорослівши ми зблизились і живемо по цей час)
  • Благодарочка 1
7 ankakochet
28 января 2022 в 07:49   Ответ для --Shopik--
Цитата:
Моя перша любов - це мій чоловік) Уже 20 років разом (з 18років зустрічались). До 18років в мене були симпатії, але ні з ким не зустрічалась.

Майбутнього чоловіка знала з 7 класу, була до нього симпатія, він теж признавався пізніше, що я йому подобалась давно))
Але лише подорослівши ми зблизились і живемо по цей час)

А мы с мужем так с 7 класса вместе. Вместе взрослели) Нам по 40, в браке 18 лет)
  • Благодарочка 2
8 --Shopik--
28 января 2022 в 07:51 Ответ для ankakochet
Цитата:
А мы с мужем так с 7 класса вместе. Вместе взрослели) Нам по 40, в браке 18 лет)
мы почти 16лет в браке, встречались 4г с хвостиком))
9 Владанна
28 января 2022 в 08:35  
Прочитала, скажу так, не лезьте туда же..
Не увидела любви, а парень от вас много требовал, собственник. Оно вам надо?)
У меня первая любовь была в 16, ему 19. Красиво умел говорить, рисовал мои портреты, спортсмен с красивым телом и на этом всё + заканчиваются. Встречались 3 года.Я была достаточно строптивая, а он ревнивый. В общем постоянные качели. Разошлись. Он пришёл через 2 месяца , а я уже с другим, но чувства то ещё были. Я его послала, но было хреново.
Итог, в жизни он так и не устроился, несколько жен, постоянный поиск работы. Это просто был жизненный опыт, сделала выводы и пошла дальше.
  • Благодарочка 1
10 Юлия 0811
28 января 2022 в 09:06  
Продублюйте тему ввечері, тільки анонімів не виключайте))
Тема закрыта