Дівчата, хто виїхав, як ще довго ви готові бути закордоном, розлучені з чоловіком, батьками? Питання скоріше до тих, хто мав добрі відносини у сім´ї. Готові ви жити самі або з дитиною закордоном, спілкуючись з чоловіком тільки онлайн? Як ваші діти переносять розлуку?
Бо щось ця параша всіма силами намагається затягнути час.
Бо щось ця параша всіма силами намагається затягнути час.
64
0
Я вже 3 місяць сама з дитиною. Скоро просто завию. Нікому ні я, ні моя дитина не треба! Це розумієш на всі 200%. І чекають і люблять нас лише вдома.
Так я ж не про думати. А про те, скільки часу готові жити окремо з сім´єю. Багато літніх людей в медом не заманити виїхати не то що закордон, а і з міста в більш беспечне. Ну і чоловіки у багатьох вдома.
Не кожен може витримати довгу розлуку
Не кожен може витримати довгу розлуку
С сыном. На отношения с мужем не повлияло, мы много пережили ( мы с Ирпеня). Возвращаться мне некуда, дом наш был обстрелян, горел, не пригоден для жизни. Вывозила сына в прямом смысле из под обстрелов. Приехала в Германию 10 марта. Сын домой не хочет, ему страшно. Я решила дать ему возможность доучиться этот учебный год, подтянуть язык. Ну а дальше видно будет. В планах - конец июня.
Подруг знайшла, але ж у всіх своє життя і свої плани. Особливо сумно буває вечорами, коли бачиш як всі поспішають додому. А нам з сином і поспішати немає до кого, все самі...
Наразі питання безпеки в першу чергу. Якщо жінка виїхала з дитиною, то заради безпеки дитини. Я впевнена,що і батько дитини це повинен усвідомити. Але якщо ’ довга розлука’ переважає над безпекою дитини і жінки, то це вже інше питання
Потрібно змінити відношення до ситуації.
Ну чого вас не розуміють? Розуміють. Якщо ви ще там,де є ,то розуміють.
Просто, мабуть, по своєму і по можливість.
Ну чого вас не розуміють? Розуміють. Якщо ви ще там,де є ,то розуміють.
Просто, мабуть, по своєму і по можливість.
ВП и невыезд будут как минимум до НГ, я это понимала сразу. Переждала опасное время в своём городе и возвращаюсь, Киев. Мне семья дороже
Какой вопрос? Поставьте диагноз. )) У меня муж на войне, но я не смогла быть заграницей дольше 2х месяцев. У меня каждый день мысль, ну когда уже он вернется, хоть на денечек. А не виделись мы с 17 декабря. Многие женщины не поймут, но очень люблю, очень, и думаю о встрече. И если бы мы были вместе, то никуда бы я не поехала, 100%. Искали бы варианты. Я сейчас в Украине и мне морально намного проще.
Блін, мені б ваші проблеми...А що говорити жінкам чиї чоловіки служать в ЗСУ?
А якщо по темі: моя донька ходить в садочок з однією дівчинкою (Польща), то їх тато залишився зі своїми старенькими батьками (хоч міг виїхати, бо багатодітні) і вони вже декілька раз їздили до нього. А завтра вони з мамою летять на відпочинок. Не у всіх людей війна. На жаль....
А якщо по темі: моя донька ходить в садочок з однією дівчинкою (Польща), то їх тато залишився зі своїми старенькими батьками (хоч міг виїхати, бо багатодітні) і вони вже декілька раз їздили до нього. А завтра вони з мамою летять на відпочинок. Не у всіх людей війна. На жаль....
Вы есть друг у друга.. это главное., мы с младшим сыном в одном городе, а старший в другом. Видимся раз в месяц.. мне с младшим тяжело, но всегда находим куда пойти и чем заняться.. вот думаем пойти в Ориентариум или нет., на выходные планируем пойти в ботанический сад.
Ви так пишете, немов людина може відключити почуття і емоції. Цілком нормально сумувати дружині за чоловіком, чоловікові за дружиною і дітям за батьками.
Я ж не кажу, що хтось там не усвідомлює чогось. Просто у людей є емоціі і бажання
Я ж не кажу, що хтось там не усвідомлює чогось. Просто у людей є емоціі і бажання
Ключове слово- на війні. Не у всіх на війні.
Але ж .. невже ваш чоловік проти того щоб дитина була у небезпеці? Навіть якщо він на війні?
Ми також не проти були виїжджати.... Але, нажаль я не мала морального права наражати на небезпеку дітей. Я і так завинила перед ними достатньо. Вистачить їм надовго.
Але ж .. невже ваш чоловік проти того щоб дитина була у небезпеці? Навіть якщо він на війні?
Ми також не проти були виїжджати.... Але, нажаль я не мала морального права наражати на небезпеку дітей. Я і так завинила перед ними достатньо. Вистачить їм надовго.
Мы конечно много пережили , когда приехали, я за него очень переживала. Когда мы были в дороге, сгорел дом ( на следующий день после нашего отъезда), и неделю муж и мои родители не выходили на связь.. он был в тяжелом психическом состоянии, да и я тоже. Но сейчас внешне все хорошо, ему нравится школа, у него друзья, как среди немцев, так и среди украинцев, весь день гоняет на великах с друзьями, и видно, что ему тут очень нравится. Мы живем а небольшом городке, тихо, спокойно, безопасно. Если бы не он, давно бы вернулась
Он мне дал право выбора, поэтому мы поехали в относительно спокойный город. Заграницей мне некомфортно.
Ну якщо вам мої проблеми треба, то беріть, мені не шкода.
Про жінок з чоловіками з ЗСУ не питала.
Я абстрактно написали питання. Та і відповідь не по темі, а людей засудити. Вибачте, якщо помиляюся.
Про жінок з чоловіками з ЗСУ не питала.
Я абстрактно написали питання. Та і відповідь не по темі, а людей засудити. Вибачте, якщо помиляюся.
А де про почуття у вашому дописі?
Емоції, бажання є і поряд здоровий глузд. Ви ж запитуєте хто на скільки готовий. Як безпека дитини може вимірюватись скільки хто витримає?
Емоції, бажання є і поряд здоровий глузд. Ви ж запитуєте хто на скільки готовий. Як безпека дитини може вимірюватись скільки хто витримає?
Комментарии к ответу