Чоловік всі гроші вкладає в свою нерухомість. Як би ви поступили?

Чоловік на ділянці батьків сам будував будинок (протягом 9 років), весною планує починати ремонт всередині.
В шлюбі ми дуже економили на всьому, на дітях також.
Рік тому чоловік купив квартиру (частина грошей зароблена ним в шлюбі, іншу частину батьки його доклали), і оформив її на свекруху (потім через договір дарування на себе переоформив), там також ремонт треба робити, стан квартири дуже поганий, треба все переробляти, зато площа велика.

Я теж працюю, але дохід значно менший, + 2 декрети, була проти купівлі квартири (просила щоб краще дім доробив і щоб ми нарешті трохи розслабились - поїхали відпочити, почали купувати одяг не тільки на розпродажах чи з секонду і т.д.), і була проти оформлення квартири на свекруху, все таки більше 10 років в шлюбі, діти.
Він сказав, що робитиме як вважає за потрібне. Змирилась, не мала виходу.
Але після цього почала відкладати гроші в заначку. Не хочу вкладати в його хати.
Не можу йому тепер повністю довіряти, переживаю лишитись гола-боса.

Чоловік далі планує на життя давати мінімум, ´щоб не вмерли з дітьми з голоду´, бо треба ж за щось тепер ремонти робити.
Таким темпом як він їх робить, можливо прийдеться ще 10 років чекати.
Каже що це все для нашого майбутнього.
Якийсь синдром відкладеного на потім життя.

Почали постійно сваритись - кажу йому брати частину побуту на себе.
Наводить мені приклади інших чоловіків, сім´ї яких живуть від зарплати до зарплати, і що я не ціню його здобутків.
Я всі свої гроші не хочу зараз витрачати, бо невідомо чого чекати далі.
Проблема в тому, що чоловік хоче визнання від мене, що він от доробився до дому/квартири, а я цим не пишаюсь.
Я кажу, що цінитиму лише те, що він робить для нас, а не для себе. Відчуваю несправедливість. Чи я не права?
Сім´ю хотіла б зберегти.

Як би ви поступали в цій ситуації?