Гліб Бабіч – із Миколаєва, поет, пісняр, музикант, бард. Учасник АТО/ООС. До 2019 року – прапорщик, командир взводу у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді ЗСУ.
Після звільнення із війська знайшов себе в громадському активізмі, зокрема в організаціях, які працюють із ветеранами війни . Став співзасновником ГО “Брати по зброї”.
За чотири дні до загибелі Гліб написав вірш про артилерію:
Коли смерть присяде на бруствер, спитає – “Ну що тут ти?”
Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,
Я не стану смикати Бога – вийду в канал арти.
У піхоти з артою і Богом – зАвжди прямий канал.
Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,
Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.
Скрипне радіо – “Прийняв. Тримайтеся, пацани”.
Решту слів не почую. Бо знову накрив “приход”.
Оживе на позиції стадо сталевих слонів,
Поверне свої хоботи в сторону наших бід.
І зайде у стволи із клацанням стиснутий божий гнів,
Для швидкої доставки – без декларацій і мит.
Навіть янголи завмерли в небі – як театральний зал,
Небо теж полюбляє сипати – снігом, градом, дощем.
Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп.
Другий, третій, а потім іще і ще.
А над нами небо луснуло наче віконне скло,
Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.
Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело.
Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа.
“Що там, брате? Прийом? – Та все по плюсах, братан!
Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!”
Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта!
Не дарма вас кличуть богами. Ой не дарма…
Після звільнення із війська знайшов себе в громадському активізмі, зокрема в організаціях, які працюють із ветеранами війни . Став співзасновником ГО “Брати по зброї”.
За чотири дні до загибелі Гліб написав вірш про артилерію:
Коли смерть присяде на бруствер, спитає – “Ну що тут ти?”
Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,
Я не стану смикати Бога – вийду в канал арти.
У піхоти з артою і Богом – зАвжди прямий канал.
Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,
Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.
Скрипне радіо – “Прийняв. Тримайтеся, пацани”.
Решту слів не почую. Бо знову накрив “приход”.
Оживе на позиції стадо сталевих слонів,
Поверне свої хоботи в сторону наших бід.
І зайде у стволи із клацанням стиснутий божий гнів,
Для швидкої доставки – без декларацій і мит.
Навіть янголи завмерли в небі – як театральний зал,
Небо теж полюбляє сипати – снігом, градом, дощем.
Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп.
Другий, третій, а потім іще і ще.
А над нами небо луснуло наче віконне скло,
Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.
Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело.
Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа.
“Що там, брате? Прийом? – Та все по плюсах, братан!
Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!”
Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта!
Не дарма вас кличуть богами. Ой не дарма…
1
16
1
0
Трохи прози Гліба
Човен не хотів занурюватися. У нього був запас живучості, і кожна система обладнана «захистом від дурня». Але все на флоті знають, що справжній дурень – легко обійде будь-який захист. І хтось відкрутив вентиля, після якого човен зітхнув, і почав потихеньку тонути. Той, хто відкрутив вентиль радісно волаючи побіг доповідати про перемогу. В процесі чого забув, що відкрутив.
Це саме моє улюблене.
Поки ми згадуєм,він живий.
Нових віршів і пісень правда вже не напише
Човен не хотів занурюватися. У нього був запас живучості, і кожна система обладнана «захистом від дурня». Але все на флоті знають, що справжній дурень – легко обійде будь-який захист. І хтось відкрутив вентиля, після якого човен зітхнув, і почав потихеньку тонути. Той, хто відкрутив вентиль радісно волаючи побіг доповідати про перемогу. В процесі чого забув, що відкрутив.
Це саме моє улюблене.
Поки ми згадуєм,він живий.
Нових віршів і пісень правда вже не напише
5
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу