20 апреля в 05:54

Ті хто виїхав, як ви себе налаштовуєте на позитив?

Дівчата, питання тим хто виїхав . Не важливо куди, навіть якщо десь на території України знаходитесь, як ви налаштовуєте себе на позитив? Багато читаю про те, що жінки за кордоном і місце проживання не подобається , наприклад маленькі міста чи села, і де зовсім не має українців, або дуже поганий клімат , як ви себе налаштовуєте на позитивні емоції ? Антидепресанти і психологи мене не цікавлять. Що вам допомагає йти далі і вірити в те, що скоро все буде краще і ви зможете позбутися проблеми яка вам докучає?
23 9 6 2 1
Сіґеле-міґеле 20 апреля в 05:58
1
Ніяких налаштувань особисто в мене, просто розуміння того що треба зробити так і так, с позитивом чи без, йти своїм шляхом і далі вже дивитися по ситуації
42
Вимагаю спілкування 20 апреля в 05:59
2
Живу спокойно, ракеты в дом ночью не вхерачиваются, климат прекрасный, замуж вышла, круг общения хороший. Нечего настраивать ))
65 35 2 2
ГЛЮкоза 20 апреля в 06:02
3
завжди можна повернутись назад
24 8 6 1
Вимагаю спілкування 20 апреля в 06:03
4
Ответ дляГЛЮкоза
завжди можна повернутись назад
Якщо є куди, звісно, можна
29
ГЛЮкоза 20 апреля в 06:04
5
Ответ дляВимагаю спілкування
Якщо є куди, звісно, можна
а закордон є куди виїхати?
я ж не написала додому, а по Україні
7 6 1
Вимагаю спілкування 20 апреля в 06:05
6
Ответ дляГЛЮкоза
а закордон є куди виїхати?
я ж не написала додому, а по Україні
Нє, мы ехали в никуда. Просто, чтобы быть живыми.
35 6 1
автор АБВГДейка 20 апреля в 06:10
7
Ответ дляГЛЮкоза
завжди можна повернутись назад
А якщо не хочеш назад , але там де я також не все влаштовує, а переїхати не можеш бо гарна робота тримає, а інша робота поки не знаходиться?
28 3
ГЛЮкоза 20 апреля в 06:11
8
Ответ дляВимагаю спілкування
Нє, мы ехали в никуда. Просто, чтобы быть живыми.
так ми всі в Україні хочемо просто бути живими
всім виїхати і шукати позитивів ?
59 5 1
Вимагаю спілкування 20 апреля в 06:13
9
Ответ дляГЛЮкоза
так ми всі в Україні хочемо просто бути живими
всім виїхати і шукати позитивів ?
Не знаю, робіть як хочете, мені не треба позитив шукати, я про це спочатку написала.
14 10 1
автор АБВГДейка 20 апреля в 06:15
10
Ответ дляГЛЮкоза
так ми всі в Україні хочемо просто бути живими
всім виїхати і шукати позитивів ?
Ну може хтось поїхав у забите село , або маленьке містечко, а жив при цьому в столиці, де доступ до всого 24 год на добу. А повернутися не може назад по певних причинах, то що робити, як знайти позитив ? Ви жне хочете сказати, що не радіти і плакати постійно, поки війна не закінчиться? Треба якось далі жити , але психологічно важко звикнути до нових реалій
19 15
ПуГоФФка 20 апреля в 06:27
11
Ответ дляВимагаю спілкування
Не знаю, робіть як хочете, мені не треба позитив шукати, я про це спочатку написала.
Автор питала в людей, яким потрібно шукати позитив. А не тим, в кого все добре.
Ви хочете похвастатись, це зрозуміло, але автору хочеться почути історії людей, які переїхали, їм не подобається, але знаходять сили і живуть.

Це все одно, що я напишу ’не виїжджала, все ок’. Автору не це цікаво.

По темі. Вивезла сина на навчання. 19 років йому тепер. Не подобається, хоче додому, працювати лише вдома (так і робить онлайн). Але знає, що мені так спокійніше, тому терпить. Не зайшла жодна країна через певні нюанси. Тобто його мотив - спокій мами.

Сестра в Канаді. До цього була Польща і Ізраїль - виїхали перед війною, потім повертались, але Чернігівську обл як раз бомбили. Їм теж не подобалось ніде, але дітям зайшла Канада. Батькам важко, дітям класно. Це їх мотивація. Плюс там безкоштовно і якісно лікують одну з дітей, чого не було в інших країнах. Тому терплять, ’гризуть землю’, і обживаються.
24 18 5
Вимагаю спілкування 20 апреля в 06:31
12
Ответ дляПуГоФФка
Автор питала в людей, яким потрібно шукати позитив. А не тим, в кого все добре.
Ви хочете похвастатись, це зрозуміло, але автору хочеться почути історії людей, які переїхали, їм не подобається, але знаходять сили і живуть.

Це все одно, що я напишу ’не виїжджала, все ок’. Автору не це цікаво.

По темі. Вивезла сина на навчання. 19 років йому тепер. Не подобається, хоче додому, працювати лише вдома (так і робить онлайн). Але знає, що мені так спокійніше, тому терпить. Не зайшла жодна країна через певні нюанси. Тобто його мотив - спокій мами.

Сестра в Канаді. До цього була Польща і Ізраїль - виїхали перед війною, потім повертались, але Чернігівську обл як раз бомбили. Їм теж не подобалось ніде, але дітям зайшла Канада. Батькам важко, дітям класно. Це їх мотивація. Плюс там безкоштовно і якісно лікують одну з дітей, чого не було в інших країнах. Тому терплять, ’гризуть землю’, і обживаються.
Вы ко мне с какой целью пристали?
30 6 4
буреЛОМКА 20 апреля в 06:35
13
Ответ дляПуГоФФка
Автор питала в людей, яким потрібно шукати позитив. А не тим, в кого все добре.
Ви хочете похвастатись, це зрозуміло, але автору хочеться почути історії людей, які переїхали, їм не подобається, але знаходять сили і живуть.

Це все одно, що я напишу ’не виїжджала, все ок’. Автору не це цікаво.

По темі. Вивезла сина на навчання. 19 років йому тепер. Не подобається, хоче додому, працювати лише вдома (так і робить онлайн). Але знає, що мені так спокійніше, тому терпить. Не зайшла жодна країна через певні нюанси. Тобто його мотив - спокій мами.

Сестра в Канаді. До цього була Польща і Ізраїль - виїхали перед війною, потім повертались, але Чернігівську обл як раз бомбили. Їм теж не подобалось ніде, але дітям зайшла Канада. Батькам важко, дітям класно. Це їх мотивація. Плюс там безкоштовно і якісно лікують одну з дітей, чого не було в інших країнах. Тому терплять, ’гризуть землю’, і обживаються.
Так грустно
Терпят везде. Понятно нет кисейных рек и фарфоровых берегов. Всюду свои трудности.
И счастливых мало украинцев, потому, что война, и она везде тебя догонит
30 8 2
ПуГоФФка 20 апреля в 06:35
14
Ответ дляАБВГДейка
Ну може хтось поїхав у забите село , або маленьке містечко, а жив при цьому в столиці, де доступ до всого 24 год на добу. А повернутися не може назад по певних причинах, то що робити, як знайти позитив ? Ви жне хочете сказати, що не радіти і плакати постійно, поки війна не закінчиться? Треба якось далі жити , але психологічно важко звикнути до нових реалій
У мене син перший час писав список, що йому подобається там. Перший час був один пункт ’тихо’, бо виїжджав можна сказати прямо з підвалів, де ми жили декілька місяців. І все. Більше позитивного знайти не міг - не подобалась бюрократія, те, що чужий, не знав мову, а англійська не спасала, сфера послуг аж бісила, та те, що у нас все онлайн, там папери
Потім потроху почали додаватись пункти - другий пам´ятаю був ’велосипеди і велодоріжки’)
Третій - якусь страву знайшов, що у нас немає, а там смачна. Тобто такі дрібниці, які він спеціально вишукував.
Зараз через 2 роки в тому списку пунктів 15. Великими буквами написано ’мама спокійна’. Коли сумно - дивиться на них.
Цей самий метод допоміг сестрі і кумі.
72 10 5 5
Сіґеле-міґеле 20 апреля в 06:36
15
Ответ дляПуГоФФка
Автор питала в людей, яким потрібно шукати позитив. А не тим, в кого все добре.
Ви хочете похвастатись, це зрозуміло, але автору хочеться почути історії людей, які переїхали, їм не подобається, але знаходять сили і живуть.

Це все одно, що я напишу ’не виїжджала, все ок’. Автору не це цікаво.

По темі. Вивезла сина на навчання. 19 років йому тепер. Не подобається, хоче додому, працювати лише вдома (так і робить онлайн). Але знає, що мені так спокійніше, тому терпить. Не зайшла жодна країна через певні нюанси. Тобто його мотив - спокій мами.

Сестра в Канаді. До цього була Польща і Ізраїль - виїхали перед війною, потім повертались, але Чернігівську обл як раз бомбили. Їм теж не подобалось ніде, але дітям зайшла Канада. Батькам важко, дітям класно. Це їх мотивація. Плюс там безкоштовно і якісно лікують одну з дітей, чого не було в інших країнах. Тому терплять, ’гризуть землю’, і обживаються.
Ви завжди так неповажливо знецінюєте написане іншими людьми і нав´язуєте своє? Можливо ж написати історію про свого сина і сестру, при цьому не чіпляючи інших, чи то вже для вас занадто просто?
18 10 1
ПуГоФФка 20 апреля в 06:36
16
Ответ дляВимагаю спілкування
Вы ко мне с какой целью пристали?
Я ж вам про це написала. І не пристала - пристала, це коли декілька коментарів лише вам.
13 2 1
автор АБВГДейка 20 апреля в 06:37
17
Ответ дляПуГоФФка
Автор питала в людей, яким потрібно шукати позитив. А не тим, в кого все добре.
Ви хочете похвастатись, це зрозуміло, але автору хочеться почути історії людей, які переїхали, їм не подобається, але знаходять сили і живуть.

Це все одно, що я напишу ’не виїжджала, все ок’. Автору не це цікаво.

По темі. Вивезла сина на навчання. 19 років йому тепер. Не подобається, хоче додому, працювати лише вдома (так і робить онлайн). Але знає, що мені так спокійніше, тому терпить. Не зайшла жодна країна через певні нюанси. Тобто його мотив - спокій мами.

Сестра в Канаді. До цього була Польща і Ізраїль - виїхали перед війною, потім повертались, але Чернігівську обл як раз бомбили. Їм теж не подобалось ніде, але дітям зайшла Канада. Батькам важко, дітям класно. Це їх мотивація. Плюс там безкоштовно і якісно лікують одну з дітей, чого не було в інших країнах. Тому терплять, ’гризуть землю’, і обживаються.
Саме це я і хотіла почути, все заради дітей. Розумію
4
буреЛОМКА 20 апреля в 06:37
18
Ответ дляПуГоФФка
У мене син перший час писав список, що йому подобається там. Перший час був один пункт ’тихо’, бо виїжджав можна сказати прямо з підвалів, де ми жили декілька місяців. І все. Більше позитивного знайти не міг - не подобалась бюрократія, те, що чужий, не знав мову, а англійська не спасала, сфера послуг аж бісила, та те, що у нас все онлайн, там папери
Потім потроху почали додаватись пункти - другий пам´ятаю був ’велосипеди і велодоріжки’)
Третій - якусь страву знайшов, що у нас немає, а там смачна. Тобто такі дрібниці, які він спеціально вишукував.
Зараз через 2 роки в тому списку пунктів 15. Великими буквами написано ’мама спокійна’. Коли сумно - дивиться на них.
Цей самий метод допоміг сестрі і кумі.
Я теперь поняла почему выехашие в темах тут хейтят оставшихся, они составляют свой список, каждый день, им надо вера, что только их рецепт правильный.

Не про вашего сына, я скорее о женщинах тут
36 15 1 1
ПуГоФФка 20 апреля в 06:39
19
Ответ дляСіґеле-міґеле
Ви завжди так неповажливо знецінюєте написане іншими людьми і нав´язуєте своє? Можливо ж написати історію про свого сина і сестру, при цьому не чіпляючи інших, чи то вже для вас занадто просто?
Коментар був не по темі. Тому й написала
Навела приклади по темі. це форум
6 2
Ms. Доброта 20 апреля в 06:41
20
Сначала был шок, долго отходила. Еще вчера ты в своей новой квартире тихо сидишь в декрете, и в один момент- на границе с грудником за пазухой, потому что коляска чемоданами завалена. И вот ты в чужой стране просто течешь по течению, но постепенно начинаешь осматриваться, выходить куда то дальше магазина, видишь, что вокруг жизнь течет, и ты начинаешь вливаться и даже строить планы на будущее. Большую поддержку оказывают друзья, которые тоже выехали и подбадривают, советуют. Потом оказывается, что почти все знакомые выехали, и вы даже можете встретиться, пообщаться семьями. Короче, жизнь продолжается, время лечит. Да, огромная неопределенность впереди, но живем здесь и сейчас.
41 14 5
ПуГоФФка 20 апреля в 06:41
21
Ответ длябуреЛОМКА
Я теперь поняла почему выехашие в темах тут хейтят оставшихся, они составляют свой список, каждый день, им надо вера, что только их рецепт правильный.

Не про вашего сына, я скорее о женщинах тут
Почитайте смысл.
Сын придумал ’метод’, вернее переделал из другого. Им воспользовались другие - женщины (о чем вы и пишете).

И я не заметила хейта от выехавших.
31 4
буреЛОМКА 20 апреля в 06:41
22
Автор я из Киева. Не выезжаю потому что в 40+ я не хочу долбать эту стену. Ребенок малый.
Думать о вузе рано.
Более менее тихо тут, дом монолит, коридор хороший общий. В школе хорошее убежище. И да понимаю, опасно,
Но я ставлю это ’ тихо’ в список- 1-- а плюсов остаться у меня 20/30.
По окружению только мамы подростков думают что-то, и то мало кто у нас выезжает.
Смирились наверное
18 6
буреЛОМКА 20 апреля в 06:43
23
Ответ дляПуГоФФка
Почитайте смысл.
Сын придумал ’метод’, вернее переделал из другого. Им воспользовались другие - женщины (о чем вы и пишете).

И я не заметила хейта от выехавших.
Метод сравнения тут на сайте, и нагнетания от некоторых, что сравнивание хорошее было
4
автор АБВГДейка 20 апреля в 06:45
24
Ответ дляMs. Доброта
Сначала был шок, долго отходила. Еще вчера ты в своей новой квартире тихо сидишь в декрете, и в один момент- на границе с грудником за пазухой, потому что коляска чемоданами завалена. И вот ты в чужой стране просто течешь по течению, но постепенно начинаешь осматриваться, выходить куда то дальше магазина, видишь, что вокруг жизнь течет, и ты начинаешь вливаться и даже строить планы на будущее. Большую поддержку оказывают друзья, которые тоже выехали и подбадривают, советуют. Потом оказывается, что почти все знакомые выехали, и вы даже можете встретиться, пообщаться семьями. Короче, жизнь продолжается, время лечит. Да, огромная неопределенность впереди, но живем здесь и сейчас.
Мої знайомі всі залишились , ніхто не виїхав. Мені навіть поговорити ні з ким, не те що зустрітись. І українців поряд не має… але дивлюсь на інших людей і так як ви і написали- щось іноді планую на майбутнє, але це майбутнє здається таким далеким і недосяжним… не можу навчитися жити тут і зараз
8 6 2
автор АБВГДейка 20 апреля в 06:47
25
Ответ длябуреЛОМКА
Автор я из Киева. Не выезжаю потому что в 40+ я не хочу долбать эту стену. Ребенок малый.
Думать о вузе рано.
Более менее тихо тут, дом монолит, коридор хороший общий. В школе хорошее убежище. И да понимаю, опасно,
Но я ставлю это ’ тихо’ в список- 1-- а плюсов остаться у меня 20/30.
По окружению только мамы подростков думают что-то, и то мало кто у нас выезжает.
Смирились наверное
Розумію вас, мені в 36 також важко все починати з нуля, але дітям тут краще , вони не згадують про колишнє життя до війни бо ще малі
8 5
Брехушечка 20 апреля в 06:48
26
Ответ длябуреЛОМКА
Автор я из Киева. Не выезжаю потому что в 40+ я не хочу долбать эту стену. Ребенок малый.
Думать о вузе рано.
Более менее тихо тут, дом монолит, коридор хороший общий. В школе хорошее убежище. И да понимаю, опасно,
Но я ставлю это ’ тихо’ в список- 1-- а плюсов остаться у меня 20/30.
По окружению только мамы подростков думают что-то, и то мало кто у нас выезжает.
Смирились наверное
Я тоже из Киева, трое малолетних детей. Ситуация аналогичная. В Киеве огромное количество плюсов и только 2 минуса - временами не тихо и непонятное будущее.
Тоже практически все на месте из окружения или уже вернулись. Вернулись единицы даже тех, кто выезжал до войны еще лет 8 тому. Знаю женщину такую з двумя дочками из Испании, вернулись спустя 8 лет в Киев, оставив там мужа.
13 10 2
Вимагаю спілкування 20 апреля в 06:49
27
Ответ дляАБВГДейка
Розумію вас, мені в 36 також важко все починати з нуля, але дітям тут краще , вони не згадують про колишнє життя до війни бо ще малі
36 - прекрасный возраст! Я вообще в 47 уехала
21 2
НашлаПерепискуМужа 20 апреля в 06:50
28
Живу спокойно, ракеты в дом ночью не вхерачиваются, климат прекрасный, замужем давно, круг общения хороший. Нечего настраивать ))открыли новое дело семейное.мы в Украине и прекрасно себя чувствуем
15 13
НашлаПерепискуМужа 20 апреля в 06:52
29
Ответ дляMs. Доброта
Сначала был шок, долго отходила. Еще вчера ты в своей новой квартире тихо сидишь в декрете, и в один момент- на границе с грудником за пазухой, потому что коляска чемоданами завалена. И вот ты в чужой стране просто течешь по течению, но постепенно начинаешь осматриваться, выходить куда то дальше магазина, видишь, что вокруг жизнь течет, и ты начинаешь вливаться и даже строить планы на будущее. Большую поддержку оказывают друзья, которые тоже выехали и подбадривают, советуют. Потом оказывается, что почти все знакомые выехали, и вы даже можете встретиться, пообщаться семьями. Короче, жизнь продолжается, время лечит. Да, огромная неопределенность впереди, но живем здесь и сейчас.
А зачем вы уехали из новой квартиры?Вы с оккупации?
19 4
Мрію про космос 20 апреля в 06:56
30
Ответ дляАБВГДейка
Мої знайомі всі залишились , ніхто не виїхав. Мені навіть поговорити ні з ким, не те що зустрітись. І українців поряд не має… але дивлюсь на інших людей і так як ви і написали- щось іноді планую на майбутнє, але це майбутнє здається таким далеким і недосяжним… не можу навчитися жити тут і зараз
Ну яке там може бути майбутнє?
Ні, якщо Вам 25-35, то може ще й є
А ось нам з чоловіком 50-55 і яке може бути майбутнє без знання мови як мінімум?
На заводі пахати? Віддати 1 зарплату за оренду з комуналкою,а на іншу виживати? А медицина то взагалі жах(
А житло за що купити?
Ппц яке майбутнє
Тільки на цьому сайті таке читаю, що там майбутнє) Брєд якийсь
36 14 5 1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff

Ще з цiкавого