ПироженкА• 28 апреля 2024
Батько алкоголік, ну чому воно так боляче?
Я вже доросла, маю маленьку дитину. Але образа на батька нікуди не пропадає. До того ж доводиться зараз вирішувати деякі його проблеми по квартирі ( оплата жкх, контроль лічильників), аби потім не було боргів після смерті його, чи щоб не обрізали світло за неуплату. А людині усе байдуже, одна горілка перед очима. При цьому всьому я жила у повній сім´ї, мама померла у 58 років, все життя створюючи уявний образ сім´ї з алкашом. Дівчата, мене аж тіліпає з середини, коли необхідно до нього їхати по квитанції чи щоб зняти показник лічильника. Бо знаю, що знову побачу цю угашену морду, яку нічого крім горілки не цікавить. Мене душить образа, що все моє дитинство він пив, і це було найважливішим в його житті...Іноді плачу через це. Хочеться обірвати будь-які контакти, і не вирішувати його питання. Хай живе як хоче. Але мій чоловік каже, що не потрібно рубити згаряча, бо є квартира, яка дістанется мені і брату.
1
4
11
0
Проработать бы эту травму и обиду, есть литература именно про детей таких родителей, алко.А брат как то помогает, или только вы жкх оплачиваете? Ох, сочувствую вам. Просите брата фин участвовать хотя бы. И к своим детям не приволите отца (самое тяжелое асои он сляжет). Держитесь
так приезжайте раз в 2 - 3 мес - или договоритесь с нормальной соседкой приглядывать и показания вам передавать- сляжет - будете решать куда его деть с братом
Таке багато в кого,автор,ну що зробиш,приходиться.Я вже і нервуюся,роблю та й все,але в мене запоі.
1
Пока проблема в вашей моральной травме (которую надо проработать, чтоб не болело) и фин затраты. Потом вопрос досмотра. Если брат сейчас вам сам не помогает то боюсь и дальше все на вас. Поэтому проясрите вопрос, либо помшь либо наследство ваше, вы общаетесь с братом?
Знаете, все моральные травмы , которые нам положены, должны нанести нам наши родители. Это Вам не за что то, а для чего то. Заметьте, Вы ж не вышли замуж за алкоголика? А вот у меня есть подруга, которая сама будучи профессорской дочкой, уже дважды выходила замуж за пьющих, это отдельный разговор , конечно. Мой папа выпивал, я этого терпеть не могла. Это плохо на семье отражалось. Но видно не столько или не так , я его до сих пор жалею. Человеком он был добрым и умным. Ни карьеры из-за этого не сделал, черти что... И умер он рано в 46 лет, мне 16 было. Инсульт - упал и все... Да, хоть бы Ваш не слег, или до чертей не допился...Вообще всех зависимых терпеть не могу. А тут еще старость - не радость, дозу хуже держат, за собой вообще не следят, печаль одним словом. Вам то тяжелее еще будет. Держитесь...
Ви описали моє життя. Тільки мама, слава Богу, жива. Але, коли тато після інсульту помер, то дуже шкодую, що не налагодила з ним стосунки. Розумію, що все могло бути інакше. І зараз дуже сумую за ним. Також зараз розумію, що алкоголізм - це хвороба. А якщо рідна людина хворіє - то хіба можна ненавидіти її за це.
1
А у вас було що ви приходите, а він вас матами криє? В мене так і якось не хочеться налагоджувати контакт.
Маму автора шкода, що вона його не пережила, сподіваюсь моя переживе.
Я б на місці автора Ходила би не частіше раз в 3 місяця, за світло можна платити наперед і не відключать.
У мене було таке ж дитинство, і я взагалі не парюсь з цього приводу, бо мама все робила для нас з братом
Маму автора шкода, що вона його не пережила, сподіваюсь моя переживе.
Я б на місці автора Ходила би не частіше раз в 3 місяця, за світло можна платити наперед і не відключать.
У мене було таке ж дитинство, і я взагалі не парюсь з цього приводу, бо мама все робила для нас з братом
Так, він п´яний без матів і не розмовляв. Коли вип´є, а пив він щодня, то я для нього була ’коза драна’. Але після його смерті я його простила. І зараз розумію, що алкоголізм - це хвороба. Якщо людина стане психічнохворою, то невже Ви будете її ненавидіти.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу