Редисочка• Изменено 07 июля 2024
У мами онко. Як не з´їхати з розуму?
Всім добрий ранок.
В принципі запитання в шапці теми. Мамі виявили онко. В понеділок на КТ з контрастом. Однозначно там все дуже серйозно. Так попередньо сказав лікар. Чекаємо на гістологію.
Проблема і тому, що мама з тих людей, кого не вмовити йти до лікарів. Рік я благала, ми всі благали її. В неї недовіра до них, бо нажаль є сімейна трагедія, коли мені було 6, а сестрі 11 років - у сестри діагностували пухлину мозку. Нажаль боротьба за життя була програна. Важкий дуже період... Мама з тих пір недовіряє лікарям.
Зараз я в стані дикого стресу. Не можу говорити, котяться сльози. Закрилася в собі. Розумію, що це буде депресія. Як не поїхати кукухою.
Мамі 75 років. Я їй сказала , що виявили новоутворення, що взяли гістологію, що чекаємо. Поки це вся для неї інфо.
Думки просто зїдать. Третій день можу їсти, просто не можу нічого в себе запихнути. Вчора сіла пообідати, то шлунок просто кричав від болю. Краще б не їла.
Можливо у когось є знайомі психологи, або хтось звертався і може порадити. Бо так довго не витримаю. Приймаю Мебсін заспокійливі, але вони не дуже допомагають.
Всім дякую.
В принципі запитання в шапці теми. Мамі виявили онко. В понеділок на КТ з контрастом. Однозначно там все дуже серйозно. Так попередньо сказав лікар. Чекаємо на гістологію.
Проблема і тому, що мама з тих людей, кого не вмовити йти до лікарів. Рік я благала, ми всі благали її. В неї недовіра до них, бо нажаль є сімейна трагедія, коли мені було 6, а сестрі 11 років - у сестри діагностували пухлину мозку. Нажаль боротьба за життя була програна. Важкий дуже період... Мама з тих пір недовіряє лікарям.
Зараз я в стані дикого стресу. Не можу говорити, котяться сльози. Закрилася в собі. Розумію, що це буде депресія. Як не поїхати кукухою.
Мамі 75 років. Я їй сказала , що виявили новоутворення, що взяли гістологію, що чекаємо. Поки це вся для неї інфо.
Думки просто зїдать. Третій день можу їсти, просто не можу нічого в себе запихнути. Вчора сіла пообідати, то шлунок просто кричав від болю. Краще б не їла.
Можливо у когось є знайомі психологи, або хтось звертався і може порадити. Бо так довго не витримаю. Приймаю Мебсін заспокійливі, але вони не дуже допомагають.
Всім дякую.
11
98
0
Сочувствую вам, если уже так сильно накрываете, что не спите и не можете есть, сходите к невропатологу, автор. Попьете нормальный курс успокоительных, вам еще впереди лечение…. Нервы нужны как стальные канаты
7
3
Дуже шкода, що така біда прийшла до вашої сім’ї.. Але по перше це ще не кінець. Візьміть себе в руки. Адже мамі потрібна підтримка. Ведіть нормальне, звичне життя. Не показуйте їй своїх сліз і ’ой все пропало’. Якщо що то в мене також дагностували рак. прооперували.... Але життя продовжується. Моя сім’я живе... Ніхто не акцентує на цьому уваги. І якщо по правді, то всі ми смертні. Єдине не хочеться вмирати в муках... А так все як завжди. Головне не впадати в депресію.
21
Київ. Вчора додалася в групу. Читала пів вечора стрічку , як люди пишуть. Єдине, що реально розумію, що я не одна, що таких, як моя мама мільйони. Що люди ведуть боротьбу за життя.
Але сьогодні з ранку накрило.
Але сьогодні з ранку накрило.
2
Почему-то многие закрывают глаза и уши на нетрадиционную медицину. А ведь, она порою, лучше всякой химии. И складывают лапки, мол, фигня, и ж-а уже и т.д. А зря(
7
28
1
Маме 75, а не 11. Перестаньте так драматизировать. Сколько ей отпущено, столько ещё проживет. Вы явно хорошая дочь и позаботитесь, чтобы она ушла без страданий.
Это то, что наиболее важно. Не спешите её резать и активно лечить, учитывайте фактор качества оставшейся жизни.
Это то, что наиболее важно. Не спешите её резать и активно лечить, учитывайте фактор качества оставшейся жизни.
36
Для мене 75, це ще огого. Вона он помідори посадила і огірки. Обожнює квітки і кайфує , що може в землі щось саджати. Мама близька мені людина. Дуже близька. Я не знаю у кого які відносини з батьками. Але вона мені і мама, і подружка.
В мене є дитина, чоловік і мені ще не має 40 років. І тато, який потребує також допомоги від мене. Я розумію, що мені треба зібрати себе в кучу. Поки ще це дуже важко. Я зламалася, я думала я сильна. Але ні.
В мене є дитина, чоловік і мені ще не має 40 років. І тато, який потребує також допомоги від мене. Я розумію, що мені треба зібрати себе в кучу. Поки ще це дуже важко. Я зламалася, я думала я сильна. Але ні.
8
Дякую за підтримку.
Я мамі не показую свій стан. Підтримую, допомагаю. Та вона ж поки нічого і не знає.
На одинці з собою просто важко.
І подругам не хочу нічого говорити. Може це не правильно. Ось тут написала. Накрило.
А вам здоров´я і ремісії. Бережіть себе!
Я мамі не показую свій стан. Підтримую, допомагаю. Та вона ж поки нічого і не знає.
На одинці з собою просто важко.
І подругам не хочу нічого говорити. Може це не правильно. Ось тут написала. Накрило.
А вам здоров´я і ремісії. Бережіть себе!
1
Нічого, я розумію. По якій схемі приймаєте? В мене у минулому році теж виявили онко, зі мною в палаті були жінки 70-80 років, все добре.
2
У сверка был рак, боролись 2 года
И тут у папы выявили рак, настолько все быстро развивалось, что были сами в шоке, но он тоже из тех, кто в больницы не ходил, врачам не доверял.
Умер( но очень рано, мог бы еще пожить…
Когда умирают родители - это норма, закон природы. Когда умирают дети - это самое страшное, что может испытать мать.
Потому приняла, процесс природы
Мы все умрем …в конце концов
И тут у папы выявили рак, настолько все быстро развивалось, что были сами в шоке, но он тоже из тех, кто в больницы не ходил, врачам не доверял.
Умер( но очень рано, мог бы еще пожить…
Когда умирают родители - это норма, закон природы. Когда умирают дети - это самое страшное, что может испытать мать.
Потому приняла, процесс природы
Мы все умрем …в конце концов
2
9
Авторе, тримайтеся, наберіться сил і не показуйте своїх сліз мамі, боріться за її життя. Ви зараз повинні бути їй підтримкою. У мого сина онко виявили в 13 років, я теж тоді просто втратила сенс життя, перший місяць не могла взяти себе в руки. Зараз, хвалити Бога і дякувати лікарям, ремісія. Але після хвороби сина я зрозуміла, що зараз майже в кожній другій родині є хтось з онкодіагнозом, багато хто в довгій ремісії. Зараз багато чого з онко лікується, навіть якщо людина вже в похилому віці. Головне - не опускати руки.
3
7
Дозування 500 мг зараз приймаю тричі на день. Не знаю, чи можна більше, бо я за кермом.
У мене є також приклад гарний, і мамі завжди, як приклад ставила його. Дідуся брат , онко кишківника прооперували в 79 років, прожив зі стомою ще 13 років. Помер в позаминулому році в 92. Рубав до останнього дрова і робив зарядку з ранку. Якби не тиск високий, то може ще б прожив.
У мене є також приклад гарний, і мамі завжди, як приклад ставила його. Дідуся брат , онко кишківника прооперували в 79 років, прожив зі стомою ще 13 років. Помер в позаминулому році в 92. Рубав до останнього дрова і робив зарядку з ранку. Якби не тиск високий, то може ще б прожив.
8
1
Співчуваю.
Моя мама померла від раку в 51, а батько в 57.
А в мене ще й дитині було тільки більше року, як поставили діагноз.
Я пішла до лікаря і мені призначили Адаптол, ви зараз п´єте аналог. Тут часто на нього фукають, але тоді мені цей препарат допоміг. В мене від нервів падав тиск, рвало жовчю, викликала собі швидку.
Було дуже важко і складно.
Підіть до лікаря, хай підберуть вам норм препарат.
Моя мама померла від раку в 51, а батько в 57.
А в мене ще й дитині було тільки більше року, як поставили діагноз.
Я пішла до лікаря і мені призначили Адаптол, ви зараз п´єте аналог. Тут часто на нього фукають, але тоді мені цей препарат допоміг. В мене від нервів падав тиск, рвало жовчю, викликала собі швидку.
Було дуже важко і складно.
Підіть до лікаря, хай підберуть вам норм препарат.
4
2
Дякую вам за підтримку.
Так. Вчора зайшла в групу на ФБ Афіна і зрозуміла, що таких дуже багато. Це лякає і одночасно підтримує, бо розумієш, що ти не сам і не один такий.
Здоров´я вам і сину!
Так. Вчора зайшла в групу на ФБ Афіна і зрозуміла, що таких дуже багато. Це лякає і одночасно підтримує, бо розумієш, що ти не сам і не один такий.
Здоров´я вам і сину!
4
В пожилом возрасте рак прогрессирует медленнее, есть люди, кто живет с ним годами, даже без лечения.
Найдите хорошего врача, которому обе будете доверять и переложите на него часть ответственности. Он может найти правильный подход к вашей маме. Капризные пациенты обычно лучше слушаются медиков, чем близких.
Оставьте маме право отказаться от лечения, если она захочет.
Не накручивайте себя. Решайте проблемы, которые есть на данный момент
Найдите хорошего врача, которому обе будете доверять и переложите на него часть ответственности. Он может найти правильный подход к вашей маме. Капризные пациенты обычно лучше слушаются медиков, чем близких.
Оставьте маме право отказаться от лечения, если она захочет.
Не накручивайте себя. Решайте проблемы, которые есть на данный момент
10
Співчуваю вашій втраті.
Я ж розумію мозком, що треба працювати , є робота, є рутинна робота. І легко точно не буде. Треба боротися. Просто зібрати себе в купу. Запишусь з вівторка до невролога.
Я ж розумію мозком, що треба працювати , є робота, є рутинна робота. І легко точно не буде. Треба боротися. Просто зібрати себе в купу. Запишусь з вівторка до невролога.
1
У мужа месяц назад нашли рак кишечника. Недели две меня колбасило, потом пришло принятие. Сейчас спокойна, подумала разные варианты развития событий. Скоро и у вас наступит стадия принятия.
1
5
Я просто не знаю, як їй сказати. Розумієте? Не всі люди сильні і можуть не опустити руки. Я хочу підтримати її, а не вбити своїми словами.
І я бачу як погіршується її стан кожен день. Їй боляче.
І я бачу як погіршується її стан кожен день. Їй боляче.
1
Усі рано чи пізно проходять через цей процес - втрату батьків. Це природно, не природно, коли навпаки - діти ховають своїх батьків. Втрата бильзкої людини, з якою теплі, щирі стосунки - це надзвичайний біль. Але так влаштоване життя - одні сходять з поїзда, а ти мусиш далі в ньому їхати- з втратами, радостями і з новими сенсами. Одужання вашій мамі, вам сил бути їй підтримкою в такий непростий період її життя. Цінуйте миті разом, і шукайте те, що за що можна триматись, щоб продовжувати далі йти...
3
Дякую. Я для неї зроблю все що в моїх силах , якби могла б, то навіть більше. Головне, щоб вона захотіла щось робити. Не опускалася руки. Але це її вибір. Насильно я нічого робити не можу.
3
Це сприйняття, етап, потім почнеться боротьба, наша медична система, життя цінне на порозі до смерті, коли мама зрозуміє, що у неї все серйозно- тоді і почне чиплятися за життя. Мамі чітко проговорити, що потрібне лікування. У походах по лікарях, всі ці ел.черги, вся ця маячня вам не дасть депресувати, бо на себе не буде часу, чим швидше почнете- тим краще. Пройшла це все, тримайтесь.
2
Приймайте антидепресанти. Зверніться до невролога - він випише. Мамі скажете все, як є. Приймайте її вибір також - лікуватися, або відмовитись від лікування. Просто здивували ваші слова, що вона ’не довіряє лікарям’ після смерті вашої сестри. Там що, була якась фатальна лікарська помилка? Рак вбиває практично всіх, у кого він є. Когось раніше, когось - пізніше. Випадки одужання дуже рідкі і тільки при певних видах раку. Тому лікарі просто можуть призначати лікування, щоб продовжити життя. Але вони не боги і не можуть зцілити від раку, дивно на це розраховувати. Це ж не ГРВІ чи остеохондроз. Я сама маю цей діагноз, тому розумію, про що говорю.
3
Мы в Германии. Назначили сначала терапию, потом операцию. Радует то, что нет метастазов. Муж сначала был огорошен, потом принял этот факт и настроился на долгую борьбу с болезнью.
1
4
Ви правильно сказали, лікувати чи не лікувати - це її вибір. Якщо хвороба далеко зайшла, невідомо як краще - чи лікувати (а лікування стресове) чи дати спокійно догоріти людині.
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу