Яку ж сильну самостійність я відчуваю, як мами не стало (пройшло не багато часу). Мені її не вистачає. Не має як таких подруг з ким можна підтримати спілкування, тільки знайомі у яких свої клопоти. З деякими спілкувалася про свою втрату, просила дзвонити та зустрітися, всі на морозі… дійсно друзі перевіряються в біді. Була подруга, яка мене ніби то підтримувала певний час, коли були проблеми у стосунках з чоловіком, але їй набридли мої проблеми і спілкування у нас дуже рідко… та я їй не говорила за свою втрату… мабуть ми більше не будемо спілкуватися, бо вона виїхала в іншу країну, там шукає стосунки з іншим чоловіком…
Як же мені самотньо. Мене нічого не тримає в цій країні, я хочу втекти від війни, я стомилася жити коли немає майбутнього. Тепер у мене майже немає близьких людей, тільки трішки з татом спілкуюсь. Як з цим усім жити?
Як же мені самотньо. Мене нічого не тримає в цій країні, я хочу втекти від війни, я стомилася жити коли немає майбутнього. Тепер у мене майже немає близьких людей, тільки трішки з татом спілкуюсь. Як з цим усім жити?
1
11
12
39
0
Автор, я теж встретила маму в вересні в 2021 після важкої хвороби. Сестер/братів немає, батько теж давно помер, інших родичів теж.
Потім ще й в мене виявили проблеми і була потрібна термінова операція. Операція була дуже важка. Було дуже сильно страшно.
В грудні 2021 зробили операцію, потім тільки відійшла і настав страшний день лютого 2022.
А мені і їхати нема куди і чим.
Страшно знову було.
Було важко, страшно на кожному моменті цих всіх подій
Але життя продовжується. І тільки ви можете собі допомогти . Опираєтеся на себе і дайте собі прожити всі емоції
Потім ще й в мене виявили проблеми і була потрібна термінова операція. Операція була дуже важка. Було дуже сильно страшно.
В грудні 2021 зробили операцію, потім тільки відійшла і настав страшний день лютого 2022.
А мені і їхати нема куди і чим.
Страшно знову було.
Було важко, страшно на кожному моменті цих всіх подій
Але життя продовжується. І тільки ви можете собі допомогти . Опираєтеся на себе і дайте собі прожити всі емоції
1
Знайдіть собі якесь заняття, все таки мама не може бути подругою, а на подруг на варто вішати свої особисті проблеми, ви давно доросла людина
Автор, добре, що Ви в Києві, а не в Донецькій обл, наприклад.
Знайдіть собі якесь хобі, чи то йога, чи басейн...А там і познайомитесь з ким.
Знайдіть собі якесь хобі, чи то йога, чи басейн...А там і познайомитесь з ким.
Такі ж відчуття, мами нема більше двох років. Сьогодні родиною повертаємося з відпустки, як же хочеться як завжди поділитися з мамою враженнями, подзвонити, зустрітися…
6
Хочеться вас підтримати. Нажаль нікому не потрібні чужі проблеми. Треба шукати сили у собі, наповнювати життя, піклуватись про себе і сім´ю
2
1
Для спільного цікавого проведення часу. А проблеми у стосунках вони замість вас ніколи не вирішать, це лише заважає у розв´язанні проблем
Не пройде, просто звикнеш з цим жити. Мене виховала бабуся, її не має вже 11 років, а я щодня хочу їй зателефонувати. Іноді так накриває 
3
Ааа..ок..це ваша думка персональна та і все. Друзі справжні на то і друзі, щоб і радуватися і підтримати коли важко. Бажаю вам таких друзів як ви пишите і нехай у вас не буде проблем.
5
У меня есть близкие друзья, которые готовы разделить со мной и боль, и радость. Но когда мамы не стало, мне хотелось быть одной в своей боли и своих воспоминаниях. Мы с мамой были очень близки во всем и ее уход был очень скоропостижным и неожиданным. Я уже 10 месяцев не могу до конца осознать и принять то, что у меня больше нет мамы. Возможно еще потому что я не была на похоронах и в ее последние дни рядом - мама умерла в окупации. Сейчас она мне снится почти каждую ночь, я очень часто мысленно с ней разговариваю и нет такого дня, чтобы не проскочила секундная мысль «сейчас позвоню маме…»
И после того, как я потеряла маму, я стала намного бережнее относиться к своей жизни, так как с моими детьми мы близки так же, как я была с мамой; и я теперь знаю насколько это тяжело, сколько бы лет тебе не было - без мамы чувствуешь себя брошенной одинокой девочкой, которую никто больше не будет так любить.
И после того, как я потеряла маму, я стала намного бережнее относиться к своей жизни, так как с моими детьми мы близки так же, как я была с мамой; и я теперь знаю насколько это тяжело, сколько бы лет тебе не было - без мамы чувствуешь себя брошенной одинокой девочкой, которую никто больше не будет так любить.
2
3
Ответ дляЛагшмивара
Не пройде, просто звикнеш з цим жити. Мене виховала бабуся, її не має вже 11 років, а я щодня хочу їй зателефонувати. Іноді так накриває
Згодна, моєї мами вже теж 11 років немає, але мені її не хватає, вже не плачу, як раніше. Але відчуваю ,що одна частина мене теж мертва. Є сім´я і друзі, проте мама- це зовсім інше
3
Мне 41. У меня взрослые дети. И мне сейчас так же тяжело, как было бы и в 17 лет. Единственное за что я благодарна этом миру - это то, что целых 40 лет у меня была лучшая мама на свете.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу