Анонім Перший• 07 августа в 09:42
Що його робити бідним переселенцям. Ганяє нас як листя вітром
Так мені обідно. Всю молодість вгасили купити квартиру, облаштувати. А тепер бомжі з 2 чемоданами. Не знаєш де приткнутись.
У батьків теж хату розбомбили в окупації. Маму там люди пустили жити ( сказали скільки хочете, хоч все життя, бо там люди виїхали назавжди)
Вже розміняли 5 десяток. Працюємо але це тільки дає жити одним днем на плаву.
Така туга мене бере.
Люди мріють обсуждають ремонти, подорожі. А ти думаєш, якщо з цієї квартири попросять , дитині школу міняти, адаптація. А де завтра будемо ночувати. І ми ж навіть не маємо права захворіти , бо то ж крах. Хник
У батьків теж хату розбомбили в окупації. Маму там люди пустили жити ( сказали скільки хочете, хоч все життя, бо там люди виїхали назавжди)
Вже розміняли 5 десяток. Працюємо але це тільки дає жити одним днем на плаву.
Така туга мене бере.
Люди мріють обсуждають ремонти, подорожі. А ти думаєш, якщо з цієї квартири попросять , дитині школу міняти, адаптація. А де завтра будемо ночувати. І ми ж навіть не маємо права захворіти , бо то ж крах. Хник
показать весь текст
26
286
300
0
От мені теж не вистачає ’гніздування’.) Хочеться щось купити, якісь штори-подушки-шафу. Ремонтік якийсь зробити. Та боже, я навіть за городом скучила маминим, за землею. Аж тіпало цієї весни, бо вже садити пора, а ми не цейво) за якимись дрібними, але такими важливими, як виявилося, речами, дуже сумую.
Якось вже думка про житло, як про втрату, вже попустила. Хоча в нас мінус квартира і будинок, ну і все інше тоже мінус) а от якісь такі відчуття дому чи шо...не відпускає і все. І дуже хочеться до папи на цвинтар, прям ппц. Вже так давно помер, а скучила. То хоч могла ходити. А тепер не можу.
Тут, здається, проблема в тому, що оцей кочовий спосіб життя - не мій був вибір. Я працювала і робила все якраз для того, щоб мати дім) і мала.
Привіт вам з Хорлів) все буде оке
Якось вже думка про житло, як про втрату, вже попустила. Хоча в нас мінус квартира і будинок, ну і все інше тоже мінус) а от якісь такі відчуття дому чи шо...не відпускає і все. І дуже хочеться до папи на цвинтар, прям ппц. Вже так давно помер, а скучила. То хоч могла ходити. А тепер не можу.
Тут, здається, проблема в тому, що оцей кочовий спосіб життя - не мій був вибір. Я працювала і робила все якраз для того, щоб мати дім) і мала.
Привіт вам з Хорлів) все буде оке
11
Я тоже закончилась. Вернуться под обстрелы страшно.
В другой стране наступило выгорание
Хз. Было столько планов и надежд. А сейчас пустота
И одна мысль- лето пролетело
Поэтому просто обниму
В другой стране наступило выгорание
Хз. Было столько планов и надежд. А сейчас пустота
И одна мысль- лето пролетело
Поэтому просто обниму
8
Дуже грубо кажучи.
Одне діло сумувати що в тебе ніколи не було чи не буде дитини.
Друге діло втратити дитину.
Одне діло сумувати що в тебе ніколи не було чи не буде дитини.
Друге діло втратити дитину.
8
Странное сравнение. Ну так те люди, которые арендуют, изначально понимают, что они отдают доходы безвозвратно, и орендуемое жильё не станет их собственностью через пару лет аренды. А заработать и купить свое, что бы не отдавать всю жизнь за оренду чужому дяде и потерять -это совсем другое. И те и другие отдают доходы, но в ситуации автора- у нее было свое собственное, а у других оно не появилось.
5
Вы человек. У вас есть семья, дети. Жить нужно ради них. Вам нужно дать детям образование и возможность самим на себя зарабатывать. Сейчас важно понять, как это сделать.
Нужно сохранить здоровье: физическое и ментальное. Это очень важно.
Все остальное - приходящее и уходящее. Прах и тлен
Нужно сохранить здоровье: физическое и ментальное. Это очень важно.
Все остальное - приходящее и уходящее. Прах и тлен
2
Расскажите куда? Как давно? Я тоже Харьков, но пока в Украине. Просто переехали в другой город. Домой езжу раз в месяц. Думаю каждый день, может это был крайний раз (((
2
Витягнете. Дивно чути- не хочу на соціал... хотіть поки допомагають, це дуже важлива допомога щоб стартувати!
1
Да вот так. Ну если вы сирота, то конечно некуда. Ну вот если вообще все треш , обычно хоть немного дух перевесить едут к родителям, может у вас в семье по другому, корни у всех есть. А тут как будто нас вырвали. Недавно прочитала у девочки с нашего города- тяжело дышать чужим воздухом. Прям в точку. Это совокупность многих факторов, дом, люди вокруг, которых ты знал годами, магазины да все...
2
Взяли і поїхали. Чого нити? Я в 40 виїхала, життя з нуля. І нічого! І не нийте про адаптацію, всі пройшли і ви пройдете. Вперед і удачі!
6
2
Да.
За границей
Но я уехала после развода, перед войной
С той мыслью что можно всегда вернуться домой.
А получилось что нельзя.
Комнату снимаем, больше не тяну. А хочется до одури двушку снять
Вчера ребенок расплакался что хочет хоть на полчаса домой. Просто посмотреть на свои игрушки
И у меня выбор: везти его или нет.
А там бывший жил устроил срач дикий.
Эх
Все планировала на уровень повыше перебраться. Чего-то достичь. И закончилась внутри
Извините, я так...скраешку поныла и больше не буду)
За границей
Но я уехала после развода, перед войной
С той мыслью что можно всегда вернуться домой.
А получилось что нельзя.
Комнату снимаем, больше не тяну. А хочется до одури двушку снять
Вчера ребенок расплакался что хочет хоть на полчаса домой. Просто посмотреть на свои игрушки
И у меня выбор: везти его или нет.
А там бывший жил устроил срач дикий.
Эх
Все планировала на уровень повыше перебраться. Чего-то достичь. И закончилась внутри
Извините, я так...скраешку поныла и больше не буду)
8
1
Ну ВПО вложения остались на линии фронта. И дизайнерские фантазии. И нормальная жизнь. Выбора у людей нет.! Я вторую неделю вижу людей, которых вытаскивают из завалов Нью-Йорка и Красногоровки. Не дай вам бог увидеть эти глаза или самим смотреть таким взглядом (((
11
Так соціал якраз і дає перспективу осісти. Прийти до тями, вивчити мову, діти адаптуються і тоді вже планово шукати роботу. Так, у нас із вами в такому віці немає можливості прижитися , але він є у наших дітей. Заради них варто спробувати. А в Україну на зйом завжди можна повернутися.
2
Можливо ви праві.
Але я геть не розумію чому я не адаптувалась за 2.5 роки,😭 Чому тільки тяжче і тяжче?
Але я геть не розумію чому я не адаптувалась за 2.5 роки,😭 Чому тільки тяжче і тяжче?
3
1
1
Мы тоже остались с несколькими сумками вещей, но квартиру снимали недолго, всего год, потом нашли дом заброшенный в пригороде и купили, хоть он и стоит недорого, но деньги брали частично в долг. Отдельная тема ремонт, в доме не жили около 8 лет, тут жесть была, уже порядок навели. Сейчас читаю тему, про тесные дома на 60 кв.м. мне и грустно и смешно, именно в таком домике мы живем семьей 4 человека, двумя собаками и котами и нам совсем не тесно)
1
2
1
Мабуть, якби було лише 40, я б менше переймалась і теж поїхала б давно. Я в тому віці саме кардинально професію змінила. Ще було відчуття, що ще півжиття попереду. А зараз ресурса не вистачає. Треба якось зібрати себе.
3
Повністю підтримую. Мені під 50. Дитина підліток. Життя з 0. Як і багато хто за 2 роки вивчила мову, працюю. Не розумію, про що нити.
2
4
Тому що умови життя складні. Якщо є можливість їх хоч трохи полегшити- скорисиайтесь цим. Бо ви ж і морально себе добиваєте, і фізично. А у вас дитина.
Я собі розмірковую що якщо поїду то буде ще складніше, мовне питання, абсолютний вакуум у спілкуванні, освоєннЯ нових законів і порядків і це все щоб що? Мати тарілку супу і кришу над головою?
1
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Комментарии к ответу