Анонім Перший• 07 августа в 09:42
Що його робити бідним переселенцям. Ганяє нас як листя вітром
Так мені обідно. Всю молодість вгасили купити квартиру, облаштувати. А тепер бомжі з 2 чемоданами. Не знаєш де приткнутись.
У батьків теж хату розбомбили в окупації. Маму там люди пустили жити ( сказали скільки хочете, хоч все життя, бо там люди виїхали назавжди)
Вже розміняли 5 десяток. Працюємо але це тільки дає жити одним днем на плаву.
Така туга мене бере.
Люди мріють обсуждають ремонти, подорожі. А ти думаєш, якщо з цієї квартири попросять , дитині школу міняти, адаптація. А де завтра будемо ночувати. І ми ж навіть не маємо права захворіти , бо то ж крах. Хник
У батьків теж хату розбомбили в окупації. Маму там люди пустили жити ( сказали скільки хочете, хоч все життя, бо там люди виїхали назавжди)
Вже розміняли 5 десяток. Працюємо але це тільки дає жити одним днем на плаву.
Така туга мене бере.
Люди мріють обсуждають ремонти, подорожі. А ти думаєш, якщо з цієї квартири попросять , дитині школу міняти, адаптація. А де завтра будемо ночувати. І ми ж навіть не маємо права захворіти , бо то ж крах. Хник
показать весь текст
26
286
300
0
Так я отвечала даме не о впо, а о ’вечных квартирантах’. Дама доказывает всем, что и до войны многие всю жизнь так по сьемам мотаются и нормально живут, о чем теперь мол впо плачуться. Я и пишу, что квартиранты и впо - это разные вещи
12
Як переселенка з 2014 року скажу вам, не порівнювати себе з іншими, на ваш погляд більш удачливими, хто ще не переселенець. Не називати себе ’бідними, нещасними’. Йти до мети, не озираючись та не плачучи. Ми у 2014 році жили більш року у хостелі з чужими людьми в кімнаті, не було навіть думки порівнювати себе з місцевими та жаліти себе. У кожного свій шлях. Вам лише залишається вибрати направлення, куди йти. Зосередитися на правильнму векторі, слухати своє серце, інтуіцію
где это я написала что не вижу разницы между родным своим домом и съемом?
можно цитату или скрин?
можно цитату или скрин?
Так людей навкруг теж немає! Немає моєї улюбленої касирки в атб, немає моєї куми, немає мого брата, нема сварливої сусідки.
4
4
4
То не хворійте. Не наривайтесь на хвороби, не робіть щеплення.
Якщо зловите поствакцинальне ускладнення - мільйони доларів на лікування.
Найбільша сума, яку присудив суд жертві вакцинації - 101 мільйон доларів.
Якщо зловите поствакцинальне ускладнення - мільйони доларів на лікування.
Найбільша сума, яку присудив суд жертві вакцинації - 101 мільйон доларів.
10
Але ви достеменно не були на місці людини, якій вкрай важливо мати свій дім, свою персональну територію, яка поклала на це багато зусиль, а потім одним днем втратила. І майже без надії заробити на на це знову. А зараз нас таких багато.
5
Кожен по різному відчуває втрату.
Я пишу про горювання втрати ’ дому’ бо мені болить.
Якщо комусь ок, отряхнулись і далі пішли це нормально, але це не значить що всі так можуть, бо у кожного ж свій багаж життєвого досвіду
Я пишу про горювання втрати ’ дому’ бо мені болить.
Якщо комусь ок, отряхнулись і далі пішли це нормально, але це не значить що всі так можуть, бо у кожного ж свій багаж життєвого досвіду
9
Мы ’приткнулись’ в Германии два года назад. На данный момент уже обжились, устроились, будем оставаться здесь навсегда.
Родной город окупирован уже 2 года.
Родной город окупирован уже 2 года.
1
4
1
Ну тоді й вирішуйте ваш вектор руху. Ніхто за вас цього не зробить та не підкаже вірно, бо всі різні та ресурси у всіх різні
Це коли обираешь чи виходити з зони комфорта заради кращого життя в перспективі? Ну, теж дещо інше, ніж поїхати, рятуючи життя або тому, що замість твого будинка - руїни.
3
Полностью с вами согласна.
Бросили в оккупации три квартиры, не удалось забрать даже нужные документы. Что сложила заранее в рюкзак, с тем и остались. Благо, все деньги с первого дня войны носила с собой.
Как показала практика, вполне можно жить и без всего нажитого за долгие годы, для жизни нужно не так уж много.
На новом месте обжились, но уже без фанатизма, барахло потеряло ценность.
Теперь просто живём, радуясь каждому новому дню, и получая от жизни удовольствие.
Бросили в оккупации три квартиры, не удалось забрать даже нужные документы. Что сложила заранее в рюкзак, с тем и остались. Благо, все деньги с первого дня войны носила с собой.
Как показала практика, вполне можно жить и без всего нажитого за долгие годы, для жизни нужно не так уж много.
На новом месте обжились, но уже без фанатизма, барахло потеряло ценность.
Теперь просто живём, радуясь каждому новому дню, и получая от жизни удовольствие.
3
Гнет разный..или у вас есть время на сборы, или вас вытягивают из подвала разрушенного дома, где вы сидели неделю и ждали помощь под обстрелом(
1
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Комментарии к ответу