Юпитерная• Изменено 24 октября 2024
Те, кому родители купили квартиру, вы не сожалеете?
Ведь возможно Вы сами хотели заработать на квартиру, а родители у вас убили эту амбицию?
Я серьёзно!!!
Я серьёзно!!!
10
57
30
0
Конечно жалею, так хотелось скитаться по съемкам и пахать на этот съем и откладывать копейки, чтоб лет в 40 купить однушку
1
Ні, бо я від народження без амбіцій, так би і скніла в кутку батьківської квартири, вони про себе потурбувалися. Ну хіба що чоловік би заробив через 7 років шлюбу.
Если есть амбиции и стремление заработать самому, то наличие купленной родителями квартиры не помеха. Купите еще одну, лучше, больше, престижнее.
6
Ну речь идет именно о том,чтобы откладывать каждую копейку , не видеть радости в жизни. Почему то это превозносят,будто это что-то классное
Мне тут одна бабища пыталась доказать, что то,что моему мужу на 18летие подарили квартиру -это унизительно и есть недостатком 😀
Мне тут одна бабища пыталась доказать, что то,что моему мужу на 18летие подарили квартиру -это унизительно и есть недостатком 😀
3
Мені подарували однушку. 25 000 дол. для того, щоб змінити її на двушку і зробити мінімальний ремонт, заробила я сама. Тепер розумію, що з радістю б взяла готову двушку з шикарним ремонтом від батьків і не витрачали би ні копійки на це 
6
Якщо хтось жаліє і шукає мотивацію заробити на все самому, прийму в дар його квартиру)
А якщо серйозно автор, то завжди ж можна віддати назад батькам, поселити квартирантів, щоб батьки мали додатковий пасивний дохід.
Квартира- це гарний старт, але не значить що треба сидіти на попі рівно і не старатись досягти успіху щоб заробити на кращу, більшу, просторішу, ще одну.
А якщо серйозно автор, то завжди ж можна віддати назад батькам, поселити квартирантів, щоб батьки мали додатковий пасивний дохід.
Квартира- це гарний старт, але не значить що треба сидіти на попі рівно і не старатись досягти успіху щоб заробити на кращу, більшу, просторішу, ще одну.
Ми доньці купили.
Жалкуєм тепер, бо викинуті гроші на хорошу квартиру в прифронтовому обл.центрі. Жити вона там не буде, бо вже закордоном, продати проблематично.
Краще б рахунок відкрили на її ім´я, і ті гроші пішли б на перший внесок на житло в іншій країні.
Жалкуєм тепер, бо викинуті гроші на хорошу квартиру в прифронтовому обл.центрі. Жити вона там не буде, бо вже закордоном, продати проблематично.
Краще б рахунок відкрили на її ім´я, і ті гроші пішли б на перший внесок на житло в іншій країні.
3
2
Мне родители отдали квартиру, совсем не жалею) Правда потом ее продала и купила в лучшем районе! Если есть амбиции, их квартира не разрушит. А старт очень хороший, особенно для девушки. Вот с парнями немного иначе.
1
Я была бы рада, если бы родители дарили мне квартиры и машины и точно бы об этом не сожалела. Но пришлось покупать самой.
Розумію, що тема трольна, але все ж на противагу більшості відповідей із теми наведу історію з життя своєї знайомої.
Моя одногрупниця мала хлопця з невеликого міста, який пізніше став чоловіком. Батьки йому купили квартиру у тому ж місті. І він наполіг на тому, щоб не жити на зйомі в Києві (бо то в його розумінні рабство), а будувати життя там, де уже є житло. Ще треба сказати, що вона була перспективна, у свої 25, пропрацювавши на тодішній роботі 2 роки її призначили керівником відділу.
Зараз вона так і живе в тому невеликому місті, працює клерком у банку. Не сказати що прямо бідує, але сходити на масаж чи тренуватися з тренером у спортзалі їй недоступно. Ми були у схожій ситуації з нею після закінчення університету, і може якби у мене чи чоловіка було житло деінде - цілком припускаю, що також пішли б шляхом найменшого спротиву і осіли б там, а що не кажи, в Україні рівень можливостей для життя і заробітку дуже відрізняється від міста до міста (хоча з розвитком віддаленої роботи це потроху змінюється).
Моя одногрупниця мала хлопця з невеликого міста, який пізніше став чоловіком. Батьки йому купили квартиру у тому ж місті. І він наполіг на тому, щоб не жити на зйомі в Києві (бо то в його розумінні рабство), а будувати життя там, де уже є житло. Ще треба сказати, що вона була перспективна, у свої 25, пропрацювавши на тодішній роботі 2 роки її призначили керівником відділу.
Зараз вона так і живе в тому невеликому місті, працює клерком у банку. Не сказати що прямо бідує, але сходити на масаж чи тренуватися з тренером у спортзалі їй недоступно. Ми були у схожій ситуації з нею після закінчення університету, і може якби у мене чи чоловіка було житло деінде - цілком припускаю, що також пішли б шляхом найменшого спротиву і осіли б там, а що не кажи, в Україні рівень можливостей для життя і заробітку дуже відрізняється від міста до міста (хоча з розвитком віддаленої роботи це потроху змінюється).
3
Тема не трольна. Реально коли батьки не носили норм одягу, не робили зуби, нікуди не іздили, і 20 років по копійці складали на квартиру дитині, яка і так амбітна і сама прагнула заробити на свою квартиру, живучи на зломі з 16 років.. а батьки - бацили і однушку в Києві у 20 років подарували, при цьому все своє молоде життя не дозволяючи собі ні нормального джиття нічого..
1
Автор, а как у Вас дела обстоят с жильем? Или Вы надеетесь, что кто-то откажется от подаренной родителями квартиры в Вашу пользу?
У стартпості акценти розставлені інакше.
Там про убивство амбіцій, і я слабко уявляю собі, чиї амбіції може убити наявність однушки.
А тут про екстремальну економію. Тут уже кожна сім´я робить свій вибір і розставляє свої пріоритети, у цієї дитини буде ціле життя після 20, щоб витрачати зароблене так, як вважатиме за потрібне і чи то відклади на велику ціль, чи то жити тут і зараз, чи дотримуватися золотої середини.
Там про убивство амбіцій, і я слабко уявляю собі, чиї амбіції може убити наявність однушки.
А тут про екстремальну економію. Тут уже кожна сім´я робить свій вибір і розставляє свої пріоритети, у цієї дитини буде ціле життя після 20, щоб витрачати зароблене так, як вважатиме за потрібне і чи то відклади на велику ціль, чи то жити тут і зараз, чи дотримуватися золотої середини.
Мама доплатила 30% стоимости жилья . Я благодарна ей за это. Неизвестно , сколько я бы еще собирала, а цены ростут
1
Чого? Вони вірили що роблять як краще для сина, та і придбати житло в іншій місцевості їм може було не по кишені.
Дивно для кращого повертати сина з Києва до свого містечка. А якщо не по кишені, то тут, напевне, краще б просто нічого не купляли. Допомогли б з іпотекою в Києві.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу