Пишу статью -доклад про синдром плюшкина

Куда статью? Для чего? Для кого?

Меня муж называет ’Плюшкин’😅

Знаю одна знакомая копит все подряд, уже с трудом в квартиру заходит. Там и мыши уже и вонь. Никого домой не приглашает. Живет одна никогда не была замужем. Ей лет 65 +- уже. А с виду нормалтная женщина, не бомж.

Расскажите подробней

Как подробнее? Что именно вас интересует, она мне не родственник и домой она не пускает. Если что-то надо ей занести, она выходит на площадку.

Используйте накопленные пробелы

в ютубе полно роликов документального характера, не ленитесь поискать

Посмотрите в ЮТ репортажи. Таких в любой стране полно, хоть в нашей, хоть в соседних - не будем их называть. На Р и на Б

У кумы отец таким страдал. Это алкоголизм полностью разрушенная личность. Дома его комната до потолка была в хламе. Когда его не было дома они выносили мешками. Он приходил и снова загружал. Не мылся сам. Не ращрешал мыть в комнате. 2 года перед смертью не выходил из квартиры. То воду откроет в ванной чтоб затопило соседей. Короче жил в ненависти к близким и к соседям. По молодости пил и пел. Считал что он ого го а жена такое. Она его и кормила и обеспечивала

Моя бабуся майже нічого не викидала. Але розкладала всі речі по місцях. Вона 1910 р.н. Я думала, що це пов´язано з важким життя, яке вона пройшла. Моя мама також боїться голоду і бідності, тому постійно робить якісь запаси. В неї краще ситуація, ніж у бабусі. Але є одяг, наприклад, який ще з радянських часів залишився.
Я також шкодую викинути деякі речі, бо думаю що знадобиться, але намагаюся себе контролювати. Відчуваю якийсь дискомфорт, знаючи, що в деяких місцях є хлам, але викинути школа, бо може знадобитися.
Як ви вважаєте, це просто звички передаються з покоління в покоління чи генетична проблема?

Надо пробраться и сделать фото, это будет экстрим 😂

Это нишита в детстве, когда нельзя было брать что-то , ограничивали словами и ты везде видишь ресурс , везде нужные вещи
Я скоро по помойка лазить буду, меня цепляют все мусорки

Спросите алину. У нас тут есть настоящая плюшкина.
Все темы о бардаке и кролике ее.
Человек на очень тяжелой стадии.

Вот тоже мусорки цепляют, иногда что-то могу притащить с них, но это чтобы никто не видел и дома никому не говорю откуда вещь. Кучу коробок с новой почты тащу , чтобы посылки отправлять, но это уже перебор, нет у меня таких продаж на такое количество, каждый раз заставляю себя ничего не брать и опять не удержалась. Потом сама себя грызу, что хлам домой тащу.

Моя бабуся(
Це просто жесть,пишіть що цікавить, розповім

Знайомий.
Йому все ок. Сім´я страждає.

Серіал помішані на чистоті. Часто приходять до таких людей. Можна заскріншотити цей бардак.

У мене спадкове по жіночій лінії. Почало розвиватися після декрету, коли перестала заробляти, коли матеріально залежала і не отримувала потрібно х грошей. Почалося з того, що не викидала одяг в який вже не влізаю, потім мімішні дитячі речі школа викинути, іграшки -чудові спогади, і тепер от можу з смітника додому принести якийсь стілець і намагатись його творчо реставрувати. Задивляюсь на меблі але чисто із за сорому не тягну додому нічого такого. Один раз взяла здоровенну сумку з хорошим взуттям,переслала багатодітній сім´ї. Не зрозуміла чому на смітнику було. У мене погіршення, перестала викидати. А колись повикидала сапоги, туфлі, сумки шкіряні, замшеві речі. Викидала просто тому що розлютилась. А зараз вже і молнії не працюють і зовні потерті не викидаю, ношу або лежить роками. Найстаріше що маю це штани яким більше 20 років. Вже важу вдвоє більше, не викину, шила їх, тканину вибирала, любила, щаслива в них була. Не можу з ними так вчинити!

Моя мама вчитель математики, розв´яже любу задачу. А дома нема порядку. Теж та сама плюшквнська хвороба. Купувала книги, зараз хто віддає все бере. Любить сходити на секонд і купити всім щось на свій смак а потім боїться дарувати, знає що вередуватимемо. Мені все пригодиться.

А бабуся світла їй пам´ять пережила голод, бідність і п´ять дітей мала, одне померло в голод. То вона ходила на сільське звалище і там шукала і щось приносила. Я не пам´ятаю що саме. Чому воно мені передалось???? По лінії батька у бабусі в хаті було дуже пусто і в шафі на вішалочках небагато речей. Завжди дуже чисто і нас дітей заставляла прали крохмалили прасували. Білили хату, посуд до скрипу в селі натирали, город а пострілі накрохмалені і білосніжні. Без пральної машини в баліях прали руками об пральну дошку.