Чи буває у вас відчуття, що вам інколи забагато любові від чоловіка?

Він поводиться зі мною як з кришталевою вазою. Ніколи ніяких докорів, ніколи не повисить голос( навіть коли і злиться на щось, і я підлізу під руку, відповість мені завжди спокійно). Якщо в мене дратівливий настрій, дає мені випустити пар, в конфлікт ніколи не вступає. Але він не тютя, він дає відчуття захищеності, надійності, просто от завжди стабільний. І все б добре, якби не так багато було його любові до мене. Він за день може двісті разів сказати, що кохає мене і триста обійняти. Це не просто обійняти. А як ото дитина люблю-люблю сильно-сильно і міцно стискає щоб показати як сильно. І я не перебільшую. Але чим більше його уваги на мене тим менше мені його хочеться обіймати і повторювати за ним як попугай, що я теж його люблю. Я теж тактильна і ніжна, але не на постійній основі. І він мене цим часто втомлює. І в більшості випадків я вже просто не реагую на його слова, це як фон уже для мене. Кажу йому про це, що його забагато, він старається бути більш стриманішим. Але проходить час і він стає знов самим собою. Розходитись через це точно не хочу, бо чоловік у мене чудовий. Але і втомлює це мене і не розумію як змінити. Чи в когось ще є таке щось схоже?