Чоловік забрав дітей. І результат теми 8річної давнини.

8 років тому я прийняла рішення розлучитись з чоловіком. Сил терпіти вже зовсім не було. Нарцис. Було двоє хлопчиків у нас. І тут я дізнаюсь про вагітність. Шок. Дуже вагалась, ось навіть тему про це робила. Вирішила залишити дитину. Народилась донька. Хтось тоді в темі написав, досі пам´ятаю, що ця дитина буде підтримкою. Так і співпало.
З самого початку повномасштабного виїхали всі разом за кордон. Отримавши фінансову незалужність від чоловіка, я розлучилась. Але він забрав хлопчиків. Як він зміг їх накрутити проти мене, що вони ні знати, ні чути мене не хочуть, це загадка для мене досі. Я дуже за ними сумую. Іноді плачу, але не знаю, що вдіяти. Донька залишилась зі мною. Я вожу її до тата раз на тиждень. Кажу їй про нього тільки хороше. Вона щаслива. Коли я приїжджаю, сини тікають від мене, стороняться, щоб я до них не торкалась. Їм 10 і 12 зараз.
Я була дуже хорошою мамою. Дихала ними. Все, що я зараз чую від них, це "Іди геть". Колишній конкретно промив їм мізки, яка мама погана, що мама зруйнувала родину.
Я зверталась до психолога за порадою, що робити, як себе правильно поводити. Відповідь - чекати. Я чекаю вже пів року. Ситуація не покращується.
Можливо, хтось поділиться життєвим досвідом.
І ще хочу подякувати всім дівчатам, які тут, на форумі, щоб підтримати одна одну. Тоді, 8 років назад, я вагалась, чи зберігати вагітність. Багато хто відгукнувся і підтримав, я досі дуже вдячна. Тоді була потрібна саме ця емоційна підтримка.