Маю рацію• 14 ноября в 09:25
Кажется отношения сошли на нет….
20 лет брака , взрослая дочь, много чего прошли вместе, сейчас ничего не радует, шуток и смеха в наших разговорах почти нет, интим все реже, нет ни флирта, ни обсуждения планов на выходные, все сводится к быту, и мужу так хорошо, когда пытаюсь поговорить об этом, говорит накручиваешь, выдумываешь, все хорошо. Он не был особо инициативным и раньше в плане того же досуга , сейчас вообще ничего и никуда не хочет. Как будто брак себя уже изжил и нам просто больше нечего дать друг другу. Не чувствую что он смотрим на меня как на женщину, как на соседа по квартире скорее. Стоит ли держаться за такой брак?
2
1
31
1
Скільки вам років? Як часто іншим? В 40, його має бути достатньо. Чоловік залишається чоловіком, йому завжди хочеться!
1
1
Оно вам надо? я с мужиком была 15 лет, уже рассталась, он женился. Его терпеть не могу и не вернусь. Но и с другими не могу, хочу только того.
Чоловіку 42, мені 38, ми в гарній формі і виглядаємо молодо, останній раз 2 тижнів не було, хоча ми часто вдома самі і часу достатньо
1
Думаю сама, хоть не буду надеяться на внимание человека спящего со мной в одной постели, и то легче
1
1
1
А что вас пугает? Почему у вас такая эмоциональная привязанность к мужу? Я вам больше скажу, такая зависимость одного от другого ещё и отталкивает
в мене так само, 20 років у шлюбі. Але мені 45, чоловіку 57 років. Іноді думаю, що не можу так, дома мені не цікаво, іноді не хочу ідти додому, тому що там як день сурка( Чоловік зараз не працює, сидить вдома, все на мені, я думаю ’де взяти і як викрутитись’. У нього все після війни, а я не хочу ставити життя на паузу, бо не зрозуміло скільки ця війна ще буде. Його інфантильність мене дратує. Також задумуюсь, щоб жити самій, ради себе, а не задля нього, щоб йому було комфортно(
2
То у ва добре, думаю, з часом ви знайдете спільні цілі, подумайте чим би ви могли займатися разом. Ви просто мали забагато клопоту, тому втратили це спільна. При бажанні це можливо, якщо обоє мають намір бути разом далі.
Я не змогла це зробити, бо лише намагалася, а потім війна, я з дітьми виїхала, а він за місяць вже з іншою задовольнявся, ще й хотів приховати. Я вирішила не повертатися, який сенс , якщо людина навіть місяць не протрималася.
Тож дивитися по обставинам, говорити треба, але в тоні ’давай спробуємо’. Вірю, що вам вдасться.
Я не змогла це зробити, бо лише намагалася, а потім війна, я з дітьми виїхала, а він за місяць вже з іншою задовольнявся, ще й хотів приховати. Я вирішила не повертатися, який сенс , якщо людина навіть місяць не протрималася.
Тож дивитися по обставинам, говорити треба, але в тоні ’давай спробуємо’. Вірю, що вам вдасться.
Мені вдасться, але це повинно і від чоловіка залежати, йому все добре, він взагалі не розуміє що не так, це мені нудно, йому чудово коли сімейне життя стоїть на побуті , як можна змінити все самій
я просто боюсь проср@ти (вибачте) своє життя, такими темпами...но і не знаю як сказати чоловіку, він нічого не помічає, йому також здається, що все ок) Тихо-спокійно, нікто нікого не чипає, реально, як квартиранти)
1
Самій ніякого, лише разом. Розмовляти, щось пропонувати, лише так. Але не затягуйте, якщо за +-рік жодних змін, то розлучатися і жити своє життя, якщо морально готові.
1
Потому что отношения - это как посадить цветок,завести рыбок.Нужно ухаживать,развивать отношения.Иначе они в 99% изживут себя.
2
Как же я вас понимаю. У меня день сурка, жизнь на стопе. Вместе мы 17 лет. Лет 6 как каждый день похож на предыдущий. Только сегодня говорила о том что нужно разнообразие. Но видимо не всем оно нужно. Есть женщины которых такая скука устраивает.
1
Мой совершенно без инициативы, ему не надо суеты, любые спонтанные вещи его скорее раздражают чем радуют, и женщин таких тоже хватает
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Комментарии к ответу