Отрезало после 25 лет

Не переймайтеся, ваше прийде ще.
Ну, якщо вам вже не 50...

Просто все достойные на фронте, Вы с ними не пересекаетесь. И тут влепилО рука-лицо )

К чему писать такую чушь про достойный на фронте
То что они воюют , это одно
Но совершенно не показатель человеческих качеств, сколько изменяют своим женам эти фронтовики вам и не снилось

Ну какие достойные, зеки, алкаши, и среди них кого на улице споймали, командиры то не на фронте они так бабло отбивают, а простой которого под огонь бросают те на фронте

Там каждый уже нашел себе зазнобу

И не одну

Ой автор, мне 42 и такие качели
То отрезало и хорошо одной
То вахкакоймусчина
То хорошо одной
То с ним
То с другим

😂😂😂😂😂😂😂

Это у Вас на болотах алкашей и зеков на мясо отправляют, а у нас герои защищают Украину!

я в 50 замуж вышла )))

Утром, когда я вижу себя в зеркало, мне хочется замуж за пластического хирурга. Днём - за повара. Вечером - за массажиста.
Ветренная я!

А ночью?

Это был анекдот )))
Ночью замуж не выходят )))

Ну, у вас же не як відрізало після 25, мабуть))

В 27 при разводе думала, что я старая и страшная, и никому с ребенком не нужна
А потом влюбилась, пусть и безответно, и поняла, что жизнь прекрасна, когда любишь и тебя любят.

Мой на фронте нашел подругу с двумя детьми. Живут у ее родителей пенсионеров на их пенсию и ее алименты, плюс теперь его зарплата. Мы 20 лет были вместе, без измен, все было хорошо. И тут за месяц у него любовь. Подаёт на развод. Я до сих пор в прострации

Ушел к другой?

Бывший не предпринимал попыток вернуться?

Нет, оно никому не надо было уже. Но ревновал, было дело.
Говорил, что приползу с протянутой рукой денег просить. Не приползла.
Сам потом предложил ребенку вещи покупать и позднее денег давать.

Приймвть мої співчуття і моральну підтримку. Це важко і словами не допоможеш. Але пройде час і все мине. Вибачте, що так кажу, але це навряд відбулося випадково та різко. Просто раніше Ви не помічали, а він не прагнув більшого. Подякуйте, що відкрив очі і тепер Вам не потрібно жити зі зрадником. Ви обов´язково зустрінете того, хто Вас буде любити та цінувати

Не впевнена, що мені хтось потрібен. Я вже не зможу відкрити душу і впустити туди когось, як 20 років тому. А жити наполовину, вже знаючи, як воно може бути, не варіант.

Час покаже. Я і не кажу що вже біжіть знайомтеся. Побудьте наодинці, а там видно буде. Головне не судіть всіх чоловіків по одному.
Я розумію, що сказати легко. Мені у свій час колишня теж нормальний такий ніж у спину встромила (трохи в іншому ракурсі, але я не менше Вашого був в шоці і ніяк не міг збагнути як так можна було вчинити після довгих років, оцих всих люблю тебе ітп). Але що ж тепер, вважати що всі стерви? Але це ж не правильно судити всіх по окремих представниках

Я досі його виправдовую. Відстань, війна... Можливо, заплутався

Я не в праві давати якісь поради. Вирішувати лише Вам. Що точно варто, то це вибачити. Не заради нього, а заради себе. Щоб не тягнути на собі цей тягар через життя. Просто прийняти сам факт як факт. А от виправдовувати то занадто. Якби йому було рочки 3, то можна було б виправдовувати практично все, бо що з дитини можна вимагати. Але ж це доросла людина.
Ще раз вибачаюсь, але це не за день сталося. Він таким був і раніше, війна, відстань це лише каталізатори.
У мене є знайома, яка стільки ж років заміжня. Чоловік блядун, але хитро шифрується. Так само на фронті то з однією то з іншою. Але він і раніше так само себе поводив. В той же час вона свято вірить в те, що він не зраджує, хоча за час війни то трохи засумнівалася.
У мене при цьому інколи дилема. Інколи хочеться розказати всю правду. Навіщо жити з таким козлом? Але з однієї сторони прямих доказів (фото, відео) немає. А з іншої, скоріше за все після таких слів її відношення до свого блядуна не зміняться, а от я стану ворогом номер 1.