Чи було в вас відчуття, що ви зайва в колективі?

Нет
У Меня всегда ощущение, что коллективу без меня уныло)

Було, не вписувалася по своїм поняттям, там одна одній за клієнта глотку мало не гризли, обговорювали одна одну за спиною, я так не можу. Пропрацювала рік, звільнилась, зараз чудова робота, з чудовим колективом

Правильно сделали

шо таке колектив? Курятник? Зміїне кубло?

Вживу ми всі більш менш нормально спілкуємось. Але інколи помічаю, що варто мені щось запитати в робочому чаті, начальниця так відповідає наче я щось таке в неї спитала, і відчитує при всіх як дівчинку. З іншими вона так не спілкується( або коли робоча перерва, вони всі збираються компанією, йдуть за кавою чи ще за чимось, а мені навіть не пропонують, я сижу в стороні за своїм робочим місцем. Не знаю чому так, від них я не сторонилась ніколи, в діалог вступала, пригощала смачненьким як було

Було спочатку на новій роботі. Відверто були люди з якими б я спільної мови поза роботою не знайшла б. А потім за два місяці колектив змінився на 50% і стало комфортно працювати

Колектив -це людське відношення, це допомога при необхідності. А зміїне кодло то не колектив, то кодло. Для мене наприклад дуже важливе оточення в якому я працюю, і саме кодло то не моє, моє, то людяність

нашо мені допомога? Я доросла і допомоги не потребую

Ну ви не потребуєте, а хтось може потребувати вашої, але ви явно не допоможете, вже по тону відчувається

їх проблеми. Я дбаю лише за себе. За гроші допоможу

Може, просто не ваші люди. А ваші відносини з керівником, тільки ваші. Як побудуєте, так і буде

Ну от ви і є кодло, вже мерзотно від вас через екран, вживу ви ще всі емоції свої на обличчі видасте, а могли би бути людяною

людяність закінчилась в 2014 році. Лише гроші

Не знаю, але як тільки я прийшла сюди, вони інакшими були

Було, звільнилась через місяць. Не було часу і бажання грати в їх ігри

Ну у мене одне одному не заважає

Буває, може ви просто новенька, поводитесь інакше, ніж решта і до вас придивляються поки.

Ну я вже третій рік тут працюю:) не зовсім і новенька. По мірками нашого колективу я ще той старожил, бо в нас довше двох місяців ніхто чомусь не затримується

Все сложно. В каком-то смысле, я всегда была исключительной. В школе, универе, на работе, не такая как всегда, выделялась из толпы. Но с другой стороны, я всегда много делала, намного больше, чем другие. Поэтому обычно это ценилось, оплачивалось, вызывало уважение. Прям быть своей в доску никогда не стремилась, да и смысл? Ко мне приспосабливались, под меня находили вакансию, создавали особые условия...как-то так.

Ой, чекайте, де то те емодзі з ляпкою по лобі) я думала ви тільки прийшли. А тут третій рік. Та то нормально для жіночого колективу. Згадуйте, за що вас не злюбили

Вы автор просто попали не в свой серпентарий )))

Почитаешь все такие особенные и лапочки, а реальность какая-то другая

Нет. Мне всегда везло с коллективом. На 6м курсе работала в проектом институте, где были одни пенсионерки в отделе, казалось бы, что туда еще попробуй вписаться, своей я не стала, конечно, но и чужой себя не чувствовала. Они мне столько советов понадавали. И главное мое приобретение от них - мой любимый стоматолог, вот как в 6м году к ней впервые пошла, так теперь уже вся семья у нее, и многие друзья.

Працювала якось в одній компанії. Позвали буквально витягти один проект з прірви. Налагодила процеси , витягнула проект, при тому з тими ж людьми ,які там працювали до того і навіть колишній керівник відділу лишився.
Так от приїхав керівник з іншої країни і всіх позвали на зустріч з ним, крім мене.
Просто уявіть вечір всі обговорюють тусу, а мене керівник в Україні навіть не покликав. Вони і до цього мені здавались дивними там всі, а тут уже остаточно зрозуміла.
Потім якось приходжу на роботу, а декілька людей, які сиділи поблизу і пахали навіть по вихідним звільнили.
Там така політика була, що є кістяк компанії, і вони всі свої. Якщо є багато замовлень, то добирають людей, а коли немає, то кістяк лишають, а всі інші допобачення.
Я після цих звільнень зрозуміла, що треба шукати роботу, коли йшла, то мені сказали, що я така молодець класно поацювала і мене не планували звільняти.
І до речі, поки я поацювала, то сквзала, що декого треба або звільнити або хлча б забрати від мене. Так от їх не звільнили бо вони свої..

В мене теж був такий колектив, хоча пару разів я прогулювалась з ними, але зрозуміла, що краще сама пройдусь десь чи по телефону поговорю. Я там не шукала друзів або товаришів, тому не сильно переймалась за цю ситуацію.