Як проявлялася у вас ця недуга,що відчували?Поділіться своїми історіями.
22
0
Я їй кажу, дитині півтора року, у нас празнік, будуть люди, свекруха приїде. А вона на торті ліпе 1,5 😭😭😭😭😭😭😭
1
Вчора по новинам розказували, як жінка з двома дітьми 2,5 роки і півроку, не витримала, чоловіку повістку дали, вона була вже декілька місяців в депресії, і віднесла меншу доньку у вікно життя, тепер потрібен аналіз ДНК, суд, щоб повернути дитину, заклопотані тепер з чоловіком цим.
6
У тёти была. Проявлялась конкретно в мыслях ’я так больше не могу’ и ’всем будет лучше, если меня не станет’
Полное бессилие, отсутствие малейших положительных эмоций, навязчивые мысли о суициде и причинении вреда детям.
Была у психиатра, назначил антидепрессанты, я снова вернулась в нормальное состояние.
Была у психиатра, назначил антидепрессанты, я снова вернулась в нормальное состояние.
3
Не могу сказать что у меня послеродовая депрессия, у меня уже год как после родов состояние хронической заебаности. Обязанностей меньше не стало, а забот больше - малыш не спокойный, вечно то колики, то зубы, то болезни. Чувствую себя как белка в колесе, задолбала эта многофункциональность, когда надо и тут и там и все сразу. Дико завидую людям которые могут себе позволить раствориться в материнстве - не работать, не заморачиваться бытом и имеют под боком помогающих бабушек/нянь.
У знайомої була - спочатку відмовилась годувати дитину, потім навіть не підходила до дитини. Родина заможна, дитина бажана, бабусі-дідусі професура всі допомагали як могли, думали то молода мама стомлена, відпочине та все пройде. А потім зрозуміли що мамі все гірше та гірше і навіть виїзд на відпочинок не допомагає, призначили лікування і все добре.
1
Пройшло. Але несильний тривожно-депресивний стан залишився . Але не було тоді ні психотерапії, ні підтримки сім´ї, от повністю і не вилізла
Знизьте планку перфекціонізма, делегуйте частину обовʼязків чоловіку, просіть допомоги у бабусів-дідусів. Зай@баність це розповсюджений стан серед молодих матусь з першою дитиною
1
Не знаю, депрессия ли то была : я вставала в 5 утра( окончательно) с мыслью - как бы дожить до вечера( до 22). Ели тягала ноги по квартире, полусонная, полудохлая, с вечным желанием полежать, шатающаяся, штормящая. Потому что ребенок 20 мин спал, два часа орал. В те счастливые периоды, когда он все же спал, я лежала и смотрела в потолок, заснуть не могла - тело и мозг были напряжены до предела
2
Чому? Психічні захворювання нічим не відрізняються від соматичних і хворіти ними не соромно. Сприймайте це як гастрит або ревматизм, тобто просто стан організму, який потребує фармакологічної підтримки. Вашої провини в цьому немає
3
Дякую за підтримку.Діагнозу не соромлюсь.Навпаки-вважаю що про такі речі треба говорити і обговорювати.Я бачила що зі мною щось не так(це м´яко сказано)і сама ходила до лікарів переконуючи їх що в мене шизофренія чи щось типу того...Але почути ТАКИЙ діагноз я не була готова...
Я з другою))) перша була еталонною дитиною - жодного клопоту з нею. Ані хвороб, ані кольоків, а друга, то ніби хтось хоче щоб я і за першу відпрацювала недопрацьоване))))
Але в принципі погоджуюсь із вами, що ніби потрібно б знизити планку, але нажаль не вмію цього.
Але в принципі погоджуюсь із вами, що ніби потрібно б знизити планку, але нажаль не вмію цього.
Золофт
Только сами себе не назначайте, пожалуйста, мне врач расписывал подробную схему, дозировка меняется со временем
Только сами себе не назначайте, пожалуйста, мне врач расписывал подробную схему, дозировка меняется со временем
1
Ще трохи позай@буєтесь і знизите 😉 або делегуйте обовʼязки. Як не дивно, чоловіки та бабусі цілком нормально на це реагують.
1
Який ТАКИЙ? Це лише слово, лише діагноз для позначення певного стану. Відпустіть це і радійте тому, що діагноз встановлений, що лікування призначене і у вас є можливість жити повним життям
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу