Как долго вы адаптировались за границей?

Я не з самого початку, тільки півтора року. Навіщо мені вчити важку мову з нуля, якщо жити я не планую за кордоном.

Язык - это всегда плюс и для личного развития и для работы. А уж чтобы себя чувствовать нормально в другой стране - тем более нужно знать язык.

Но это ваше дело

Я себе нормально почуваю без мови , а вивчити з нуля я вже не зможу . Розвиток і перспективи в роботі це для молоді, я вже почина з нуля не хочу, не той вік не те здоров´я.

Где 1,5 года я ещё планировала возвращение в Украину, думала как там начать все сначала, потом уже нет, вот спустя 3 года наш дом уже здесь, хотя внутренне ещё сложно это принять до конца. Постоянное ощущение что не зватает уровня языка, чтобы вот прям совсем свободно себя чувствовать. Если о бытовой адаптации, то оно прошла быстро,буквально за пол года.

Два роки в Німеччині. Правильніше сказати що я пристосувалася, а не адаптувалася. Не інтегрувалася, хочу додому. Але інтегрувалася дитина, тому ще маю тут бути, доки не зможу залишити її саму. Дитині 17 років.

Я працювала на тимчасовому контракті. Побутова адаптація пройшла швидко - за пару тижнів - купила сімку, вивчила що де знаходиться. Але це Кіпр, де всі практично розмовляють англійською, то мені було легко. А ось робота на яку приїхала - це жах. Спочатку погано розуміла гостей британців. І паралельно робота на ресепшені мені ну дуже нудна була, після цікавої роботи в Україні яку я мала все своє життя до 45 років - це прямо дуже напряжно. Для мене - якщо в тебе на кордоном така сама робота, як була в Україні - то нема проблем. Якщо з офісу йдеш на гірше - тоді важко.