Хата на мати• Изменено 02 августа в 19:14
Ностальгія. Тема для тих хто не в Україні
Пишу зразу в заголовку, щоб ті кого бісять виїхавши, могли проминути
Тема просто для поговорити і дізнатися як у інших. Десь три-чотири місяці тому мене почала накривати раптова і дуже сильна ностальгія. За містом. Не за домом в сенсі квартирою, не за своїм довоєнним життям (це накриває також, але то окремо), а саме за Києвом. От буквально готуєш щось на кухні і наче під дих тобі дали, спливає образ заходу сонця над мостом патонц, або десь на пейзажній алеї, або як ввечері влітку йдеш повз фонтани на русанівці, чи гуляєш подолом, чи просто йдеш ввечері з роботи по яр.валу.
Я виїхала на початку війни, мене все влаштовує там, куди я виїхала (ну настільки, на скільки може влаштовувати), я вже прийняла той факт що я скоріше за все не повернуся. Я не просто головою розумію, що міста того за яким я сумую вже нема, що воно зовсім інше, люди, вайб, я була в Києві в минулому році і все це бачила. І про 31 загиблого я знаю. Але так хочеться поїхати в ці моменти, просто побачити ще раз, пройтися, торкнутися. Як дозволятиме ситуація, обов´язково поїду в наступному році
От що це таке? У мене є версія, що я в тій точки, коли психіка намагається осмислити і відрефлексувати цю травму
Цікаво як у інших
Тема просто для поговорити і дізнатися як у інших. Десь три-чотири місяці тому мене почала накривати раптова і дуже сильна ностальгія. За містом. Не за домом в сенсі квартирою, не за своїм довоєнним життям (це накриває також, але то окремо), а саме за Києвом. От буквально готуєш щось на кухні і наче під дих тобі дали, спливає образ заходу сонця над мостом патонц, або десь на пейзажній алеї, або як ввечері влітку йдеш повз фонтани на русанівці, чи гуляєш подолом, чи просто йдеш ввечері з роботи по яр.валу.
Я виїхала на початку війни, мене все влаштовує там, куди я виїхала (ну настільки, на скільки може влаштовувати), я вже прийняла той факт що я скоріше за все не повернуся. Я не просто головою розумію, що міста того за яким я сумую вже нема, що воно зовсім інше, люди, вайб, я була в Києві в минулому році і все це бачила. І про 31 загиблого я знаю. Але так хочеться поїхати в ці моменти, просто побачити ще раз, пройтися, торкнутися. Як дозволятиме ситуація, обов´язково поїду в наступному році
От що це таке? У мене є версія, що я в тій точки, коли психіка намагається осмислити і відрефлексувати цю травму
Цікаво як у інших
1
2
6
12
Анчо Ус• 02 августа в 19:16
Я переехала до войны, ностальгии нет. Мы пару лет готовились и я привыкла к этой мысли. Наверно те, кто переехал внезапно и в худшие условия, переживают сложнее.
13
4
автор
Хата на мати
• 02 августа в 19:16
Ответ дляНевловимий Джо
Аналогично! Очень скучаю(((
Це мабуть ніколи не мине, так? Бляха, як в романах того гівнюка Булгакова про білу еміграцію
1
3
9
автор
Хата на мати
• 02 августа в 19:17
Ответ дляАнчо Ус
Я переехала до войны, ностальгии нет. Мы пару лет готовились и я привыкла к этой мысли. Наверно те, кто переехал внезапно и в худшие условия, переживают сложнее.
Мабуть, я просто ввечері 24 лютого сіла в машину з чоловіком і ми поїхали на захід. Не готова була це м´яко сказано
1
автор
Хата на мати
• 02 августа в 19:17
Ответ дляlilul990
Шо в тому Києві може подобатись. Страшна уродська безвкусна висотна застройка.
Я там 22 роки прожила, застройка да, уродська. Але все життя
4
Пекельнi Борошна• 02 августа в 19:18
Місто вже не те. Інша атмосфера, зовсім інші люди. Давно змирилася з цим. Живу не в Україні 10 років. За нинішнім Києвом ностальгії вже немає. Тільки за минулим життям. Так само, як і у вас.
4
7
Кундалина• 02 августа в 19:18
Мы выезали семьёй из оккупации. Ни дня не было ностальгии. Думаю, моя психика работает так: ’твой дом там, где живёт твоя семья’.
2
11
автор
Хата на мати
• 02 августа в 19:19
Ответ дляКундалина
Мы выезали семьёй из оккупации. Ни дня не было ностальгии. Думаю, моя психика работает так: ’твой дом там, где живёт твоя семья’.
У мене три роки не було, навіть коли приїхала нічого майже не було. Почалося ось, раптово і для мене це великий сюрприз
автор
Хата на мати
• 02 августа в 19:20
Ответ дляПекельнi Борошна
Місто вже не те. Інша атмосфера, зовсім інші люди. Давно змирилася з цим. Живу не в Україні 10 років. За нинішнім Києвом ностальгії вже немає. Тільки за минулим життям. Так само, як і у вас.
Я знаю. Це не про реальність, це про відчуття
Невловимий Джо• 02 августа в 19:20
Ответ дляХата на мати
Це мабуть ніколи не мине, так? Бляха, як в романах того гівнюка Булгакова про білу еміграцію
Пройдет, просто не так быстро. Я выехала в хорошие условия, не хуже чем были в Украине. Но внезапно и очень неожиданно. Только-только родила перед войной и была на волне эйфории родов и маленького комочка в руках и все плохие новости и звоночки, а потом и колокола об опасности прошли мимо меня. Собралась за пол дня и в дорогу. Еще ни разу не была в Украине с момента выезда((((
3
4
Пошаманю• 02 августа в 19:20
Раньше скучала, сейчас как-то отпустило, приезжаю, не чувствую уже ничего, я не из Киева, но в городе нет той атмосферы, какая была раньше. В понедельник мне надо поехать, забыла в доме свидетельство о рождении детей, но не чувствую ничего, а раньше, о еду домой, супер
5
Невловимий Джо• 02 августа в 19:21
Ответ дляlilul990
Шо в тому Києві може подобатись. Страшна уродська безвкусна висотна застройка.
Обожаю Киев, какой бы он не был! Он дал мне все, чего я могла только желать.
7
5
1
автор
Хата на мати
• 02 августа в 19:21
Дівчата, я можу лише уявити який невимовний біль відчувають ті, чиї міста перетворилися на руїн. Я хоча б знаю що можу поїхати, побачити, доторкнутися, поплакати і можливо відпустити. А коли навіть можливості нема такої
1
5
Кров з молоком• 02 августа в 19:21
Ну так поїдьте, якщо хочеться. Я за півроку вже два рази була. І після приїзду ніякої ностальгії)
3
1
3
автор
Хата на мати
• 02 августа в 19:22
Ответ дляНевловимий Джо
Пройдет, просто не так быстро. Я выехала в хорошие условия, не хуже чем были в Украине. Но внезапно и очень неожиданно. Только-только родила перед войной и была на волне эйфории родов и маленького комочка в руках и все плохие новости и звоночки, а потом и колокола об опасности прошли мимо меня. Собралась за пол дня и в дорогу. Еще ни разу не была в Украине с момента выезда((((
Розумію вас, в таких самих обставинах виїздила. Зараз дитина підросла, гормони стали на місце і видно психіка намагається переварити все що сталося
1
автор
Хата на мати
• 02 августа в 19:23
Ответ дляКров з молоком
Ну так поїдьте, якщо хочеться. Я за півроку вже два рази була. І після приїзду ніякої ностальгії)
Мені не так легко все кинути ц поїхати. Це треба відпустку. Та й далеко я
4
Штора с кисточкой• 02 августа в 19:23
Мы полгода прожили в оккупации, насмотрелись, поэтому нет ностальгии. Там все чужое сейчас, не тянет.
5
Кундалина• 02 августа в 19:23
Ответ дляХата на мати
Дівчата, я можу лише уявити який невимовний біль відчувають ті, чиї міста перетворилися на руїн. Я хоча б знаю що можу поїхати, побачити, доторкнутися, поплакати і можливо відпустити. А коли навіть можливості нема такої
Может, поэтому меня и не тянет. Мой дом сперва сгорел от прилета, потом был затоплен после подрыва ГЭС. Прилеты каждый день. Смотрела видео - своб улицу не узнала, как после апокалипсиса
9
Кров з молоком• 02 августа в 19:23
Ответ дляХата на мати
Мені не так легко все кинути ц поїхати. Це треба відпустку. Та й далеко я
А іншим типу легко) просто не треба в жертву грати.
1
5
Невловимий Джо• 02 августа в 19:24
Ответ дляlilul990
Я не проти Києва, я проти безвкусіци і висотної хаотичної застройки
Это как мать, ее не выбирают. Поэтому у меня не повернется язык свое родное гнездо назвать безвкусицей, даже если это так и есть. Люблю его любым!
4
автор
Хата на мати
• 02 августа в 19:24
Ответ дляКров з молоком
А іншим типу легко) просто не треба в жертву грати.
Я ні в кого не граю. Поїду як буде нагода. Буде вона наступного року
1
3
А шо сталося?• 02 августа в 19:24
Нет ностальгии, другая жизнь. Муж рвется в Украину посмотреть, а я и не хочу, поедет сам или с моим ребенком.
Каяспер• 02 августа в 19:29
Мы уехали в 2017. Город в котором жили очень любим и если бы в силу непреодолимых обстоятельств пришлось возвращаться, вернулись бы только в него. При этом ностальгии не было и нет.
Вместо ностальгии меня пугает страна в которой я родилась, выросла, жила в достатке выше среднего, в счастье и радости.
Вместо ностальгии меня пугает страна в которой я родилась, выросла, жила в достатке выше среднего, в счастье и радости.
3
2
СМСница• 02 августа в 19:32
Харьков.
Приехала недавно.
Прошлась по центру, возле градусника
Тревога
Показали кафе, в котором можно вкусно поесть.
Знакомая хозяйка. Только сильно осунулась(
И родная речь.
Рядом зеркальная струя, говорят красиво сделали
Зоо.
Закончила дела, опять тревога
Странное чувство- идти не к кому.
Все уехали.
Осталось пару соседок и то наездами
Рост.
Творога
Метро
Поезд
Домой прийти не решилась
Все потом
все на паузе
Приехала недавно.
Прошлась по центру, возле градусника
Тревога
Показали кафе, в котором можно вкусно поесть.
Знакомая хозяйка. Только сильно осунулась(
И родная речь.
Рядом зеркальная струя, говорят красиво сделали
Зоо.
Закончила дела, опять тревога
Странное чувство- идти не к кому.
Все уехали.
Осталось пару соседок и то наездами
Рост.
Творога
Метро
Поезд
Домой прийти не решилась
Все потом
4
Ласую колобками• 02 августа в 19:33
мене навпаки, лише зараз стало відпускати. Дуже рада цьому. Бо так тяжко-отий сум, сидіння на 2 стільцях. Готую квартиру під оренду. Я з найкращого місця Харків.
2
ЯниЯ• 02 августа в 19:33
Я иногда думаю, что то, что я очень плохо жила по своим мужем, сейчас мне помогает. У меня практически нет светлых воспоминаний и вернуться не тянет совершенно. Я впервые в жизни не отчитываюсь не перед кем, а учусь слышать себя, становлюсь собой.
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу
