Хто як і я сонцезалежний і дуже важко переносить осінньо-зимовий період?

Вмикаю світло. Кажуть, треба лампу на 10 тис люменів, гарно на психіку впливає

Минулу зиму я вигребла тільки з АД ((

А я працюю в офісі оупен спейс, де дуже молоді люди і вони ненавидять світло. На дворі темно і в офісі світло вимкнуте, лише монітори горять і лампи в проходах 🤯 або гірляду хто де ні де повісить

Ага, вмикнеш, коли ще й світло вимикають пів дня😩

Шо робиться з тою молоддю. Вони самі себе в депресію вганяють і нас підстаркуватих тягнуть

Я, але сонце то таке, а ось холод це проблема. А холодно мені коли на вулиці вулиці менше 20 градусів. Працюю з дому і майже не виходжу, крім найближчого магазину, і весь час в очікуванні тепла

Мені осінньо зимовий період важкий болячками по кругу. От як появились у нас діти, так всі холодні сезони нас випробовувать. Діти тягають додому вірус за вірусом. Причому вони можуть і не довго похворіти, а ми з чоловіком тиждень-два-три здохаєм.
Я вже, с*ка, не можу.
Я вже збилась з ліку скільки ми з осені хворіли. Я 2 рази антибіотик пила.

Я раньше тоже думала, что люблю солнце. А переехала в солнечный город. Как я ценю теперь каждый пасмурный час, когда не печет в макушку, не надо щурить глаза.

Для мене теж все холодно, що меньше +20, і уявіть при цьому всьому я ще й працюю в холоді 😩

Треба в теплі краї перебиратися. За опалення платити не потрібно, одягу зимового теж, кілька шорт і майок достатньо, одна вигода. І дім можна з самих дошок побудувати, бо теплоізоляція не потрібна. Давно про це мрію

Вино подспасает

Вмикаю світло. Кажуть, треба лампу на 10 тис люменів, гарно на психіку впливає

Мені осінньо зимовий період важкий болячками по кругу. От як появились у нас діти, так всі холодні сезони нас випробовувать. Діти тягають додому вірус за вірусом. Причому вони можуть і не довго похворіти, а ми з чоловіком тиждень-два-три здохаєм.
Я вже, с*ка, не можу.
Я вже збилась з ліку скільки ми з осені хворіли. Я 2 рази антибіотик пила.

Раніше я теж важко переносила. Я терпіти не могла осінь, слякоть, мороз, зиму .. тільки літо любила, ну і пізню весну. Але все починає цінитися в порівнянні... Коли я вимушена була лежати практично всю вагітність в лікарні або вдома, коли я вулицю бачила лише через вікно палати, дихала свіжим повітрям лише коли вкрай рідко могла вийти на вулицю дійти до іншого корпусу на УЗД, а потім пологи, важкий період після пологів, не могла ходити, стояти, нічого робити.... Практично рік в мене просто випав з життя.

І ось нарешті - все зажило, все утряслось, я жива, здорова, повна сил - виходила на вулицю і просто дихала. Я не могла натішитися цим повітрям, дощом, сирості, морозу, кружляючи сніжинкам. Запаху осіннього диму і такий приємний запах осіннього палого листя... Кожен день я виходила і щоразу відчувала інший запах вулиці. Це неймовірно для мене тепер круто! Тепер в мене немає депресії від холоду, морозу, дощу. Я рада, що нарешті можу їх відчути і побачити. Цінуйте кожну мить, кожен ковток повітря, все що навколо вас є. Завтра цього може не бути. Вчіться цінувати навіть ті дрібнички, що вас оточують!