Пускаю бісики• 14 января в 20:25
Як же мені погано..підтримайте хтось, в душі діра
Розумію, що на фоні проблем інших , мої - ніщо, але мені так боляче і погано, що не можу передати це словами. Так важко я почуваю себе.
2 роки працюю на посаді операційного координатора у стартапі, який швидко розвивається. Зараз нас вже багато, але я пам’ятаю як два роки тому я , ще декілька розробників та пару керівників заїхали до пустого офісу.
Промовчу про те, що я два роки тягнула величезний шмат роботи, бо кількість команд збільшувалась, а я залишалась одним операційником, мене тішило, що я - частина команди, що моя перша робота - і так пощастило.
Півтора роки тому моїм керівником поставили одного із директорів, але він все довіряв мені і робив свою роботу.
Зараз мені шукають ще одного керівника, вже керівника підрозділу ) мого підрозділу. Де я була одна. До мене всі вже звертались як до керівника, всі сприймали мене за керівника, всі вважали мене керівником і тут - бац - шукають наді мною тімліда.
Мій директор перестане бути моїм прямим керівником, і коли я запитала, чому мене не поставили тімлідом, він сказав ʼтвоєю роботою я задоволений більше ніж на 100%, але керівництво хоче шукати тобі керівника. Я нічого не маю проти твоєї кандидатури і неодноразово її висував. На тебе скаржаться певні люди, і тому так. Взагалі стояло питання твого звільнення, але я відстояв. Знаєш скільки мені резюме на твоє місце приносили?ʼ
Окей, не тягну на керівника, але я все ж хотіла залишитись тут працювати. Тут прийде хтось новий, їй потрібні люди щось скажуть, і папа.
До побачення. Єдине на що я сподіваюсь, це що у неї буде свій функціонал, а я займатимусь своїм. І все буде ок.
Але мені по людські дуже погано.
І ще нюанс: я по вуха, по самі помідори вперше в житті по-справжньому закохалась у нового керівника. З тією конкуренцією, що у нас в офісі за нього, у мене немає шансів, хоч він і проявляє до мене увагу. У мене навіть не буде можливості спілкуватись з ним, бо тепер всі питання через мого керівника.
І найбільша ганьба - я розплакалась прямо перед своїм керівником після його слів, потім ходила вибачалась і питала як мені працювати в компанії, де всі мене ненавидять.
Дайте пораду, як це пережити. Сиджу і хочеться вовком вити. Я не переживу, якщо втрачу цю роботу. І як мені жити без нього ?
2 роки працюю на посаді операційного координатора у стартапі, який швидко розвивається. Зараз нас вже багато, але я пам’ятаю як два роки тому я , ще декілька розробників та пару керівників заїхали до пустого офісу.
Промовчу про те, що я два роки тягнула величезний шмат роботи, бо кількість команд збільшувалась, а я залишалась одним операційником, мене тішило, що я - частина команди, що моя перша робота - і так пощастило.
Півтора роки тому моїм керівником поставили одного із директорів, але він все довіряв мені і робив свою роботу.
Зараз мені шукають ще одного керівника, вже керівника підрозділу ) мого підрозділу. Де я була одна. До мене всі вже звертались як до керівника, всі сприймали мене за керівника, всі вважали мене керівником і тут - бац - шукають наді мною тімліда.
Мій директор перестане бути моїм прямим керівником, і коли я запитала, чому мене не поставили тімлідом, він сказав ʼтвоєю роботою я задоволений більше ніж на 100%, але керівництво хоче шукати тобі керівника. Я нічого не маю проти твоєї кандидатури і неодноразово її висував. На тебе скаржаться певні люди, і тому так. Взагалі стояло питання твого звільнення, але я відстояв. Знаєш скільки мені резюме на твоє місце приносили?ʼ
Окей, не тягну на керівника, але я все ж хотіла залишитись тут працювати. Тут прийде хтось новий, їй потрібні люди щось скажуть, і папа.
До побачення. Єдине на що я сподіваюсь, це що у неї буде свій функціонал, а я займатимусь своїм. І все буде ок.
Але мені по людські дуже погано.
І ще нюанс: я по вуха, по самі помідори вперше в житті по-справжньому закохалась у нового керівника. З тією конкуренцією, що у нас в офісі за нього, у мене немає шансів, хоч він і проявляє до мене увагу. У мене навіть не буде можливості спілкуватись з ним, бо тепер всі питання через мого керівника.
І найбільша ганьба - я розплакалась прямо перед своїм керівником після його слів, потім ходила вибачалась і питала як мені працювати в компанії, де всі мене ненавидять.
Дайте пораду, як це пережити. Сиджу і хочеться вовком вити. Я не переживу, якщо втрачу цю роботу. І як мені жити без нього ?
1
3
5
16
89
0
Ви просто сиділи і чекали що вас оберуть керівником бо ви така класна? Ні! Так ніколи не буває, завжди є купа бажаючих прийти на готове і вам потрібно було довбати об стіну головою нон стоп щоб вас зробили керівником.
8
2
Я новому керівнику казала про своє бажання.
Ну, тому, в якому я закохана.
Він директор над моїм директором.
Він одразу скликав все керівництво і почув те саме, що і я
Тепер лише від нього залежить чи назначати мене
Ну, тому, в якому я закохана.
Він директор над моїм директором.
Він одразу скликав все керівництво і почув те саме, що і я
Тепер лише від нього залежить чи назначати мене
4
Вам керівник сказав, що є скарги і вас взагалі хотіти звільнити. Над цим треба подумати і зробити висновки.
5
Ну не знаю, стільки писати. Я просто теж в свій час сиділа і чекала що мене таку класну комерційним зроблять
1
Там з цими скаргами заплутана історія.
Приносили резюме керівники інших підрозділів і хотіли посадити якусь свою подругу чи родичку
Тому там треба ділити на 2
Приносили резюме керівники інших підрозділів і хотіли посадити якусь свою подругу чи родичку
Тому там треба ділити на 2
2
3
шукайте нову роботу. якщо вас хотіли звільнити то перспектив вас тут не багато, ні рейз по зп ні тайтл не отримаєте. пуста трата часу. думайте про себе в першу чергу а не про компанію, їй судячи за вче на вас пох´´´й
7
Та там даже по тексту видно, стартап, тимлид, и тут тобі керівник і директор. Так только советчица которая схватила пару слов из айтишки изъясняется.
Мова про моє звільнення була півроку тому
Я боюсь що прийде нова керівниця і забере мої обов’язки
Я боюсь що прийде нова керівниця і забере мої обов’язки
Те, що з вами зараз відбувається, справді може сильно боліти — особливо коли ви довго вкладалися, тримали багато на собі й щиро жили цією роботою.
Ваші сльози й розгубленість — не ознака слабкості. Це реакція людини, якій було важливо і яка раптово втратила відчуття опори. У такій ситуації багато хто відчував би те саме.
Зараз вам може здаватися, що без цієї роботи або без цієї людини ви не впораєтеся, але цей стан не триватиме завжди. Дайте собі право побути в цьому болю й не вимагайте від себе ясності просто зараз.
Ви не одна. З вами все гаразд, навіть якщо зараз дуже важко.
Ваші сльози й розгубленість — не ознака слабкості. Це реакція людини, якій було важливо і яка раптово втратила відчуття опори. У такій ситуації багато хто відчував би те саме.
Зараз вам може здаватися, що без цієї роботи або без цієї людини ви не впораєтеся, але цей стан не триватиме завжди. Дайте собі право побути в цьому болю й не вимагайте від себе ясності просто зараз.
Ви не одна. З вами все гаразд, навіть якщо зараз дуже важко.
3
вибачте ,але не такий ви й одуванчик, як нам хочете преподнести, то на вас скарги, то вас ненавидять всі та як вам працювати...такого не буває...міняйтеся, ставтесь до людей чуйніше, помагайте словами , це вам як раз буде урок научитися бути в колективі, всі ми вчимося
4
Вам нужно искать работу уже. Чтоб уйти спокойно, с рекомендациями и тд. А не со скандалом в итоге
2
Не всі мене ненавидять.
Якби це було так, то я б вилетіла ще давно.
Але скажімо так, резюме свої подруг чи родичок на мою посаду приносили.
І ще один керівник просив мене поміняти, хоча з ним конфлікту не було
Якби це було так, то я б вилетіла ще давно.
Але скажімо так, резюме свої подруг чи родичок на мою посаду приносили.
І ще один керівник просив мене поміняти, хоча з ним конфлікту не було
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу