Пищалка• 19 января в 11:39
Підліток і щоденник
Ваші підлітки ведуть особистий щоденник, було колись у вас бажання його почитати і чи зробили б ви це, якщо випадково його побачили чи знайшли? Є донька 15років, дуже змінилася останнім часом, ходить до психолога, стала мовчазною,всім незадоволеною та з постійним бажанням усамітнення. Знаю про процес сепарації та непростий підлітковий період, але іноді тривога та емоції беруть верх над моїм розумінням ситуації і виникають такі "нехороші" думки,почитати задля спокою, хоча й знаю, що не можна. Чи, все ж таки,можна? Які ваші думки чи досвід? Просто для інформації, а не для практики.
2
16
0
Ні! Це особисте! Втратите довіру дитини надовго.
Вона ходить до психолога. Задайте ці питання психологу - чи є якісь моменти в її житті, що мені варто хвилюватись і тд.
Вона ходить до психолога. Задайте ці питання психологу - чи є якісь моменти в її житті, що мені варто хвилюватись і тд.
3
Нічого заспокійливого в щоденнику ви не знайдете.
Донька ходить до психолога.
І ви сходіть. Хоча на пару зустрічей
Донька ходить до психолога.
І ви сходіть. Хоча на пару зустрічей
Так. Веде, багато років. Не читала ніколи. Ій вже 19 років, вона з´їхала і попросила мене документи відправити. Я шукала і побачила щоденник. І чорт мене попутно. Відкрила і як раз на сторінці, де вона описує який я монстр і як вона мене ненавидить. Я там так і сіла на те ліжко. Я завжди вважала себе гарною матір´ю і що в нас гарні стосунки. І такий шок. Я закрила, більше я не читала, не знаю, що там вона ще писала. Але я тиждень під враженням була, аналізувала. Доньці нічого не сказала, але такий неприємний осад до сих пор.
Тому краще не читати.
Тому краще не читати.
4
А в связи с чем она ходит к психологу? Может, поговорит лучше с психологом, чем искать дневник. Тем более, может она его и не ведет даже.
оо, моя мама как-то нашла и прочитала мою переписку в подругой. Орала, потому что ей не понравилось. Надо ли говорить, что маму я люблю, но доверие с тех пор утрачено полностью.
Старшая дочь подросток, контакт у нас хороший. Да, она ведет дневник, я знаю, где он, но нет, я в него смотреть на буду. Если вижу, что сильно смурная, мне достаточно спросить - и на меня вывалятся и подробности, и слезы.
Старшая дочь подросток, контакт у нас хороший. Да, она ведет дневник, я знаю, где он, но нет, я в него смотреть на буду. Если вижу, что сильно смурная, мне достаточно спросить - и на меня вывалятся и подробности, и слезы.
я б прочитала..але щоб вона не знала. І якщо я б могла чимось допомогти після прочитаного, то максимально це зробила б. Якщо ж щось мене дуже вразить (погано), наприклад ставлення до мене, то точно б не влаштовувала скандал і не подала б виду.. я сама таким же підлітком була і ’ненавиділа’ маму. Згодом переросла ту ненависть. Але вважаю що на той момент ті почуття були важливі для мене, і зараз би робила б так само...
Просто потрібно бути до цього готовим. Я в свій час теж вела щоденник, і теж писала, який тато гад і як я його ненавиджу. Але люжина дорослішає і весь цей підлітковий максималізм і категоричність зникають. В мене с татом зараз хороші відносини. Нещодавно я прочитала дончин щоденник і теж побачила багато неприємного про себе. Так, це засмучує, але треба розуміти, що такі речі часто пишуться на емоціях. І щоденник потрібно читати не для того, щоб дізнаватись, як дитина до тебе відноситься, а для того, щоб контролювати, чи не з´явилась в житті дитини людина/люди, які моєуть погано на неї вплинути, підбурювати до поганих вчинків і тп.
Мои не ведут. Я ничего не читаю, в телефон не лезу. Помню мама подруги регулярно почитывала ее дневник, фу.
Я теж мала на увазі анонімно, а ж ніяк не розповідати чи обговорювати прочитане. Можливо, щоб вчасно допомогти порадою чи запобігти якійсь ситуації. Мені, мабуть, не вистачить сміливості , але думки такі виникають. Тому стало цікаво чи у мене однієї?
Я читаю, але нічого не використовую з того, що прочитала, виду не подаю. Головне, щоб дитина була в безпеці. Вона має право на свої нефатальні помилки - в це я не втручаюся.
Ви не зможете допомоги порадою, якщо у вас поради не питали. І запобігти помилкам, на які має право дитина, також. Якщо у вас нема холоднокровності не подавати виду, то краще не читайте.
Взагалі, ніколи не лізу зі своїми порадами, поки сама не підійде, не спитає. Але ця, нехарактерна для неї мовчанка, мене турбує. Знаю, що як все налагодиться, то буду жалкувати, що взяла , тому рука поки не тягнеться, хоча думки, все ж таки, є.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу