У кожного своє поле бою Віталій Дрібниця.

Через хворобу він був змушений залишити викладацьку роботу. Але без учнів не залишився — тепер його слухають сотні тисяч людей.
Віталій Дрібниця — український історик, який у відеорозмовах із росіянами спростовує міфи про нашу країну. Хтось знає його обличчя з YouTube. Хтось навчався за підручниками, які він допомагав писати.
А за всім цим — людина, яка більшу частину життя присвятила викладанню.
Віталій народився у Кривому Розі. Працював учителем історії на Київщині, згодом викладав у Білоцерківському педагогічному коледжі. Став методистом і співавтором шкільних підручників.
У 2021 році через стан здоров’я довелося залишити звичну роботу.
Того ж року почалася його історія в інтернеті.
Віталій дивився, як українські блогери сперечаються з росіянами, і помічав помилки в історичних темах. Вирішив спробувати сам: мав фахову освіту й багаторічний досвід пояснювати складне зрозуміло.
Так почалася робота над Vox Veritatis — «Голосом правди».
Дрібниця вийшов у чат-рулетку — сервіс, який випадково з’єднує незнайомих людей для відеорозмов. Там його співрозмовниками стали жителі росії, переконані, що українців «вигадали», а наша історія належить москві.
Розмови бувають різними: гострими, іронічними, часом сварливими. Віталій не приховує, що іноді перетворює їх на шоу. Але за цим — конкретні запитання про події, дати й джерела, яких російська пропаганда часто не витримує.
Водночас він чесно визнає: коли почав говорити сам, зрозумів, скільки помилок можна зробити в усній дискусії. Навіть історику.
За роки таких розмов Віталій пригадував один винятковий випадок. Після 30–40 хвилин суперечки росіянин раптом замислився:
— То це ми окупанти такі…
Здебільшого співрозмовники не хочуть переглядати свої переконання. Проте Дрібниця продовжує.
Власну роботу він пояснює по-вчительськи: раніше перед ним сиділи 30 учнів, тепер — один співрозмовник. Можливо, зрозуміє цей. А якщо ні — почує хтось інший.
І чують передусім українці.
В інтерв’ю Ukraїner Віталій розповідав, що росіяни становили лише близько 5% його підписників. Серед основної аудиторії — багато людей віком 40+, які навчалися ще в радянській школі. Тепер вони відкривають історію, яку їм свого часу викладали з імперського погляду.
Для глибших розмов Дрібниця створив проєкт «Історик щосуботи» й почав запрошувати професійних науковців. Учитель знайшов нову аудиторію — і продовжив свою справу.
А всі ці роки поруч була хвороба.
Майже 10 років Віталій протистоїть онкозахворюванню. Наприкінці серпня його колега Анатолій Подольський повідомив: після чергового курсу хіміотерапії стан історика суттєво погіршився. Друзі звернулися по допомогу для продовження лікування.
«Він нічого ніколи не просив», — написав Подольський.
Колись Віталія запитали, чи не марна його праця — знову говорити з тими, хто не хоче чути.
Відповів:
«Я ж не можу сидіти на місці, склавши руки».
За цими словами — і вчительська впертість, і характер Віталія Дрібниці. Не кожного переконаєш. Не кожен подякує. Але завжди є хтось, кому твоє пояснення потрібне.