Гадаю_По_шнуркам• 03 октября в 17:43
Мене дратує спонтанність у сімейних рішеннях: я одна така?
Ситуація: є дитина, працюю.
Зазвичай декілька паралельних справ на голові. Тому мені звично, лягаючи спати, орієнтовно розуміти наступний день, щоб будувати свою логістику і в принципі розуміти логіку і порядок дій і зʼєднати це все з режимом дитини. Поки я сама планую, все складається, як тільки це починаємо поєднувати з чоловіком - починаються нелади.він любить спонтанність. З вечора домовитись, що завтра о конкретній годині поїдемо в гості або магазин, ще кудись - нереально. Він має встати зранку і вирішити і відчути, чи йому хочеться і т д. І виникають дебілтні ситуаціі, коли з вечора ми не домовляємось, я не планую цього взагалі, забираю дитину з садка, з брудною головою мчу з нею додому, бо там варяться буряки)))) і тут таке: «А ви де? Нас запросили в гості, через півгодини виїжджаємо». І коли на таке я не рада, то я «нудна, скучна і все понятно». А коли я намагаюсь зʼясувати плани на завтра з ним, то йому вічно напряжно, бо він не хоче вирішувати зараз і вирішить завтра.
З поїздками до родичів та сама фігня - мені треба чітко розуміти час, щоб знати, чи вкладати дитину вдома, чи поспить в авто. Говорю йому про це. Для нього норм - ну встану, може одразу поїдемо, може ні, побачимо.
Як тут планувати?
Я одна така? Це реально так занудно і складно, чітко розуміти свої плани на завтра і не любити, коли з ними не рахуються?
Зазвичай декілька паралельних справ на голові. Тому мені звично, лягаючи спати, орієнтовно розуміти наступний день, щоб будувати свою логістику і в принципі розуміти логіку і порядок дій і зʼєднати це все з режимом дитини. Поки я сама планую, все складається, як тільки це починаємо поєднувати з чоловіком - починаються нелади.він любить спонтанність. З вечора домовитись, що завтра о конкретній годині поїдемо в гості або магазин, ще кудись - нереально. Він має встати зранку і вирішити і відчути, чи йому хочеться і т д. І виникають дебілтні ситуаціі, коли з вечора ми не домовляємось, я не планую цього взагалі, забираю дитину з садка, з брудною головою мчу з нею додому, бо там варяться буряки)))) і тут таке: «А ви де? Нас запросили в гості, через півгодини виїжджаємо». І коли на таке я не рада, то я «нудна, скучна і все понятно». А коли я намагаюсь зʼясувати плани на завтра з ним, то йому вічно напряжно, бо він не хоче вирішувати зараз і вирішить завтра.
З поїздками до родичів та сама фігня - мені треба чітко розуміти час, щоб знати, чи вкладати дитину вдома, чи поспить в авто. Говорю йому про це. Для нього норм - ну встану, може одразу поїдемо, може ні, побачимо.
Як тут планувати?
Я одна така? Це реально так занудно і складно, чітко розуміти свої плани на завтра і не любити, коли з ними не рахуються?
5
2
22
0
Мой парень так любит мне отвечать «как Бог даст». Вот я не понимаю, Бог за него будильник ставит или он сам? Тоже иногда такое выбешивает.
7
У меня муж не такой прям «свободный» как ваш, но иногда тоже может «о, пойдем погуляем?», а в итоге мы едем за город на ферму на экскурсию. Мы с ним ругались на эту тему в начале семейной жизни, пришли к компромиссу.
Мы четко обсудили, что у нас не будет незапланированных гостей. И если нас куда-то приглашают или какая-то поездка планируется, я должна знать об этом за день минимум. Но в отпусках он отрывается. Я говорю ему чего бы мне хотелось, а он планирует так как хочет, я просто иду за ним и все.
5
1
А как он может внезапно, у меня к примеру тоже есть планы и если не обсудить то я их за 5 минут не отменю. Понятно что может предложить, но зачастую на выходные более четко планируем.
Я таких как ваш муж отсекаю еще на этапе встречаний. Мне нужен план. Ну хотя бы сегодня на завтра. Я тоже могу быть спонтанной, но достаточно редко.
3
О, мой такое же, если не хуже. С вечера может пообещать, а утром передумать. Мог раньше из магазина с гостями припереться
3
У нас теж таке було, типу я їду додому з гостями. З появою дитини я обрубила це з конфліктом. Гості припинились. За якими ще посуд мити) а от з рештою ну ніяк. Він любить приймати рішення за хвилину і по гостям в тому числі. Я цього не люблю, бо купа справ. Через це непорозуміння
1
не находим
ругаемся по этому поводу
как то говорит поехали на оболонь в парк погуляем, ну ок,собралась, едем - о давай заскочим в ТЦ что то купим из одежды... все.на этом этапе меня рвет уже - я хочу в парк на свежий воздух просто пройтись. а не трц куча людей где через 0минут начнет кружится голова
ругаемся по этому поводу
как то говорит поехали на оболонь в парк погуляем, ну ок,собралась, едем - о давай заскочим в ТЦ что то купим из одежды... все.на этом этапе меня рвет уже - я хочу в парк на свежий воздух просто пройтись. а не трц куча людей где через 0минут начнет кружится голова
2
На жаль і ми сваримось. І купа планів які могли бути спільними, перетворюються просто на срач і спорчені вихідні
это да. сейчас и так хватает спонтанных незапланированных решений. Еще и такой головняк каждый день. Я б не смогла как автор жить, меня б не хватило надолго. Я б после его обижулек его выкинула из окна, благо что первый этаж.
2
у подруги муж, его что бы куда то вытащить надо извещать минимум за неделю
раньше смеялись над ним
а теперь и я похоже тот муж - правда мне хотя бы за сутки
раньше смеялись над ним
а теперь и я похоже тот муж - правда мне хотя бы за сутки
Я не против спонтанности, но не каждый день, а раз в месяц максимум))). Мне тоже нужно понимать когда и что. Потому что мои дела, дела детей и бытовые вопросы. То мужчина ваш такой умный, бо вы из любой опы вылезите и все решите, и закончите во время, и все сделаете. Поэтому можно и безответственным побыть, и спонтанно все порешать.
Я такая, как ваш муж, автор. Мне очень трудно планировать - это давит на меня. Многие вери решаю спонтанно, особенно, что касается досуга.
Понимаю, что это может утомлять в семейной жизни, но ничего с собой сделать не могу.
Понимаю, что это может утомлять в семейной жизни, но ничего с собой сделать не могу.
У меня у мужа вся семья такая, т е это из детства. Договоримся по одному, они в 6 утра уже в дверь звонят потому что переиграли и передумали и решили все сделать по другому.
Муж не может запланировать ни отпуск, ни билеты в кино на среду купить, потому что «мало ли что будет в среду», я говорю, вот люди покупают билеты и знают, что они идут в кино в среду и новые возникающие дела планируют с пониманием что среда вечер уже занята😅 А еще я люблю договориться с ним что мне куда-то там на столько и он меня отвезет, а он потом начинает опять крутить вертеть, пойди туда пойди сюда, заедем еще вот сюда и в итоге я подвожу людей. Когда дети были маленькие и я от него зависела что мне надо было чтобы он с ними посидел пока я на стрижку, по 3 раза перезаписывалась, бесило страшно. Сейчас уже не завишу, планирую сама что мне надо, с ним не связываюсь. Смирилась что такой человек. Ехали в отпуск ни одной брони не было на жилье, потому что он опять не знал ни даты ни сколько где мы пробудем, покорилась судьбе, пусть сам разруливает такое
Муж не может запланировать ни отпуск, ни билеты в кино на среду купить, потому что «мало ли что будет в среду», я говорю, вот люди покупают билеты и знают, что они идут в кино в среду и новые возникающие дела планируют с пониманием что среда вечер уже занята😅 А еще я люблю договориться с ним что мне куда-то там на столько и он меня отвезет, а он потом начинает опять крутить вертеть, пойди туда пойди сюда, заедем еще вот сюда и в итоге я подвожу людей. Когда дети были маленькие и я от него зависела что мне надо было чтобы он с ними посидел пока я на стрижку, по 3 раза перезаписывалась, бесило страшно. Сейчас уже не завишу, планирую сама что мне надо, с ним не связываюсь. Смирилась что такой человек. Ехали в отпуск ни одной брони не было на жилье, потому что он опять не знал ни даты ни сколько где мы пробудем, покорилась судьбе, пусть сам разруливает такое
Мій такий самий.
Але одного разу у нього був ’зірковий’ час. У нього ДН 25.02.
От в 22 він позапрошував своїх друзів на ДН в ресторан і ...навіть ресторан не вибрав! Ну і відповідно ніфіга не забронював, нічого. І чим ми займалися 23 лютого ввечері? Ми сварилися, що він такий-пересякий ніфіга не підготував. І коли хтось згадує свій останній мирний день я почуваюся найбільшою ідіоткою світу.
Але одного разу у нього був ’зірковий’ час. У нього ДН 25.02.
От в 22 він позапрошував своїх друзів на ДН в ресторан і ...навіть ресторан не вибрав! Ну і відповідно ніфіга не забронював, нічого. І чим ми займалися 23 лютого ввечері? Ми сварилися, що він такий-пересякий ніфіга не підготував. І коли хтось згадує свій останній мирний день я почуваюся найбільшою ідіоткою світу.
3
Ну, я розумію «подивимось», якщо це маленький дія. Типу чи встигну я зайти в магазин після роботи. Мій найбільший біль відпустка. Він весь цей рік знав коли в мене відпустка. Я йому казала і ми разом вибрали дати можї відпустки. На жаль чи на радість, умови склалися так, що це добре, що ніхто нікуди не поїхав. Але мене бісила ця невизначеність. І як можна таке відкладали ледь не за тиждень.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу