Ну что началось.

В Иркутской области сотрудница института, где изучали чуму, умерла от чумы. Девушка разбила пробирку с возбудителем инфекции и самозаразилась. Уже через пару дней дама отправилась к праотцам.
До отправки в мир иной нулевая пациентка успела поконтактировать минимум с 200 людьми. Всех их уже госпитализировали в больничку. У некоторых появляются схожие симптомы.

Чума з лопатою ходила,
Та гробовища рила, рила,
Та трупом, трупом начиняла.
І со святими не співала,
Чи городом, чи то селом,
Мете собі, як помелом.
Весна. Садочки зацвіли,
Неначе полотном укриті,
Росою Божою умиті,
Біліють. Весело землі,
Цвіте, красується цвітами,
Садами темними, лугами.
А люди біднії в селі,
Неначе злякані ягнята,
Позамикалися у хатах.
Та й мруть. По улицях воли.
Ревуть голодні, на городі.
Пасуться коні, не виходить
Ніхто загнать, нагодувать,
Неначе люди тії сплять.
Заснули, добре, знать, заснули,
Святу неділеньку забули,
Бо дзвона вже давно не чуть.
Сумують комини́ без диму,
А за городами, за тином.
Могили чорнії ростуть.
Під хатами поміж садами,
Зашиті в шкуру і в смолі,
Волік їх хриплий і німий
Якийсь каліка з коцюбами
Та з залізною палицею;
Волік на шворці за селом
І заривав їх бугром...
Аж поки сам не ліг між ними,
Ніхто не вирив бугра й йому.

Т. Шевченко