Янка-угомонись• 05 октября в 19:33
дівчата, а є хто зовсім самотній? як жити? я не знаю
Дітей нема, батьків вже нема, родичів нема (тільки дуже дальні за кордоном), коханий загинув три роки тому, подруги всі повиїзжали з початком війни і з часом спілкування поступово припинилося. Остання подруга, яка ще залишалася в Києві , місяць тому теж поїхала. Робота віддалено. Спілкуюся тільки онлайн з замовниками та вдома з котом.
11
79
0
Треба спілкуватись, навіть з тими хто виїхав. Підтримувати максимальну кількість звʼязків. Ну якщо ви та людина, яка потребує цього.
4
Співчуваю Вам, йдіть на сайт знайомств, спілкуйтесь, фліртуйте, шуткуйте, ходіть на побачення, рано чи пізно знайдете споріднену душу.
4
1
мені багато вже рочків (( на міій вік тільки 70-річні вже дивлятся. а однолітки хочуть 30-річну молодуху
1
Это вы сейчас пукнули что хотели бы похоронить своих родителей и жениха?
Так хотелось байт на коменты что пробили дно
Так хотелось байт на коменты что пробили дно
8
5
Я тоже одна, но я не работаю онлайн как вы, я привязана к месту. Почему не выезжаете? Ваше окружение выехало, выезжайте к ним или в любое другое место и заводите новые знакомства, вы ничем не привязаны к месту - ни людьми, ни работой. Все в ваших руках!
5
3
не хочу выезжать. я хочу быть дома. и жить дома, и Киев люблю. Ну и я не зарабатываю столько , чтоб обеспечить себе жизнь в другой стране.
7
У автора есть друзья, которых она потеряла после их отъезда, не виду проблемы к ним приехать и продолжить общение, если новых друзей сложно заводить.
4
Тогда нойте дальше. Как раньше уже не будет. Знаете, я тоже такой нытик как и вы, но постепенно глаза открываются и понимаю, что ныть - это выбор.
1
В мене тітка в тіктоці веде сторінку, їй під 60, то пишуть чоловіки регулярно з ціллю знайомства, роблять компліменти.
1
1
так, звісно, спілкувалися. Але тепер життя різне. Мені наприклад, неприємно, коли я не сплю ніч з-за того, що ракети над головою фігачать, а мені зранку подруга пише , що вони йдуть кудись там гуляти. Ну і проблеми різні - у нас відключення світла, обстріли, безсонні ночі.У них- інші побутові проблеми, адаптація, вивчння мови і таке інше.. ОТже, і дружба , і спілкування поступово закінчуються
3
2
Один в один как у вас, за время войны потеряла мужа, родителей, друзей, есть кот, подруга соседка, и все.
2
Хочу похоронить своих родителей, это же природно, жениха нет и не нужно. Дочь далеко. Встречаемся редко. Так что тут пукать?
4
1
ні, звісно. Ну от наприклад, ранок після балістики - з подругою яка тут ще була - списалися ’типу як ти, все норм?’ побачили , що живі здорові та пішли спати, бо стрес та виснаження. А подруга, яка в Іспанії - в цей час, коли ми відходимо від балістики та спостерігаємо з вікон, як вирують пожежі, присилає фотку кави з чимось та пише щось типу ’який чудовий день’. я звісно за неї рада, але після обстрілу я не в ресурсі, щоб цю радість з нею розділяти. Ну і вона поїхала в перший день війни і не розуміє взагалі як це коли ракети свистять. І не розуміє в якому ми стані тут після таких ночей. СЛава Богу і не зрозуміє і не дізнається.
3
2
В мене батько лежачий, хочу, щоб це все закінчилось і можете говорити, що завгодно, мені буде легше самій
3
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу