просто виговоритись

не судіть строго, просто сижу зараз на роботі, і так погано, нема з ким поділитись, виговоритись, почути поради, просто деколи легше розказати все незнайомим людям, ніж близьким, одним словом постійно сваримось з чоловіком, і,деколи через такі дрібниці,що аж смішно( і з тих всіх сварок в мене постійно складається враження, що любов пройшла, ну а "битовуха" добиває те, що залишилось, розумію, що завязалися ми між собою всім круто, купа всього спільного, і не так легко буде розійтись, тай не дуже хочеться.
Просто що мене найбільше мучає, так це те, що як мені здається, в його очах пропала іскра до мене, як колись, веде він себе спокійно і рівно, немає в нього до мне такого потягу, як колись, деколи думаю, можливо я і сама в тому винувата, своїми нервами і незадоволенням, але деколи я думаю, може справа в тому, що просто мене розлюбили, зі мною більше не цікаво, а можливо йому хочеться чогось нового???і хоч поводів він не давав, ця думка мене не покидає, чи я себе накручую, чи навпаки передчуваю, я просто не знаю, тай взагалі, може і незадоволення моє, і істерики мої через те, що я якраз не бачу цього ентузіазму в його очах....
а так хочеться відчути себе потрібною. Я розумію, що коли ніяк не клеїться, треба людину відпустити і не мучитись обом але завжди всередині сидить голос надії, який говорить що може все налагодиться, сьогодні була в храмі, просила Діву Марію заступництва і розуму мені, щоб я зрозуміла нарешті що насправді відбувається і прийняла це. вибачте що так багато тексту, що я тут перед вами соплі жую, просто
погано, не знаю як себе вести далі, і як жити(((
Дякую якщо дочитали.