Трактор Віка• 10 мая в 07:10
Чи говорити татові, що в нього рак?
У мого тата була підозра на рак кишечника, пройшов обстеження, неоперабельний рак з метастазами підтвердився, лікар радить нічого тататові не говорити, щоб той спокійно пожив скільки йому лишилося. Як думаєте, говорити чи ні? Наче жити в брехні не хочеться
57
0
неоперабельный в какой стране? это раз.
помимо операций есть химия, радио, таргетная терапия.
или вы вообще пару лечить не собиоаетесь?
помимо операций есть химия, радио, таргетная терапия.
или вы вообще пару лечить не собиоаетесь?
14
4
Гм, а лікар точно в курсі нормативки у своїй сфері? Він зобов´язаний сказати, це законом передбачено, а не на вас це вішати. Більше того, при онкоцентрах є психологи, якщо не знаєте, як сказати, з ним радяться.
Якщо що, у мене теж в сім´ї є людина в діагнозі, але в нас лікарі самі повідомляли
Якщо що, у мене теж в сім´ї є людина в діагнозі, але в нас лікарі самі повідомляли
19
1
а обстеження він під наркозом проходив? чи віддалено? що за дурню ви пишете, лікар висновок завжди зачитує пацієнту і потрібно підписатись, що ознайомлений з діагнозом. таке шось
15
4
Авторе, питайте лікарів щодо якісного паліативна. Це дуже важливо.
А говорити чи ні не знаю. Бо досвід є різний і інколи брехня реально ’во благо’.
А говорити чи ні не знаю. Бо досвід є різний і інколи брехня реально ’во благо’.
10
Мама доглядала тітку. Не говорила. Було підтримуюче лікування, людина не знала, що то від раку.
Спокійно відійшла.
Спокійно відійшла.
21
У тата був рак, ми сказали, а як не казати, коли потрібне лікування, він зробив всі свої справи, продав авто, переписав гараж, дачу, все вирішив при житті, ну і муки були адські, це рак. Сенс брехні у чому.
13
5
Це не ви сьогодні зранку писали у ФБ групі « Запитай психолога? Аналогічне запитання було. Там багато відповідей.
Я була на вашому місці. Одна сестра була за те, щоб не казати татові, інша хотіла сказати, так як хотіла, щоб тато лікувався. Татові сказали, від лікування він відмовився, хоча потім трохи шкодував про це. Рак теж був неоперабельний. Я до цього часу шкодую, що він не спробував лікування.
Від себе дуже рекомендую групу у ФБ « Афіна. Життя проти раку». Ця група була для мене дуже корисно. Лікар паліативної допомоги, що є в цій групі, Зоя Максимова дуже допомогла мені порадами.
Я була на вашому місці. Одна сестра була за те, щоб не казати татові, інша хотіла сказати, так як хотіла, щоб тато лікувався. Татові сказали, від лікування він відмовився, хоча потім трохи шкодував про це. Рак теж був неоперабельний. Я до цього часу шкодую, що він не спробував лікування.
Від себе дуже рекомендую групу у ФБ « Афіна. Життя проти раку». Ця група була для мене дуже корисно. Лікар паліативної допомоги, що є в цій групі, Зоя Максимова дуже допомогла мені порадами.
3
Мы нашему не говорили. Умер через месяц после диагностики.
Если бы у меня был неоперабельный рак, я бы не хотела этого знать.
Если бы у меня был неоперабельный рак, я бы не хотела этого знать.
не я писала в фб, група Афіна проплачена лікарями, подивіться, кого там рекламують, лише тих, хто дере з пацієнтів величезні гроші, пані Харченко наприклад, до Максимової ставлюсь з повагою, але її послуги теж дуже дорогі
2
1
1
Я за себе скажу. Хотіла б знати, щоб привести в порядок всі справи, примиритися, підготуватися, попрощатися з усіма, кого люблю, може, встигнути з´їздити в улюблені місця.
Розумію, що це індивідуальна позиція. Просто мені незвично перекладати відповідальність на близьких, не хотіла б я, щоб вони цей тягар несли. Моє життя, мені вирішувати, як його завершувати.
Але ви краще свого батька знаєте.
Розумію, що це індивідуальна позиція. Просто мені незвично перекладати відповідальність на близьких, не хотіла б я, щоб вони цей тягар несли. Моє життя, мені вирішувати, як його завершувати.
Але ви краще свого батька знаєте.
14
Немає в Україні якісного. Економлять, заставляють проходити всі круги ада. Не вміють аідбирати, не пояснюють що підсилює дію. Це потрібно шукати дуже добре, але це має бути людина, яка не працюює, щоб кожен тиждень могла зодити у лікарню, ногою двері вибивати, вимагати, у нашому випадку саме так і було. Просто брати за горло лікарів, які виписували 10 ампул демидрола на два тижеі і ібупрофен упаковку на місяць. Про фентаніловий пластир вони і не чули, три рази виписувала рецепт невірно, тато друго не дочекався, лікар не вміла написати рецепт, нам вертали його. Дякую Зої, яка займається паліативом, і організації яка нам вислала памперси і все необхідне, єдині хто був компетентні, таке розчарування у наших лікарях
1
Зоя Максимова мене консультувала онлайн абсолютно безкоштовно. Так само лікар Кондрацький знаходив час відповідати на питання. Теж безкоштовно. Не знаю чому у вас таке ставлення до цієї групи. Особисто для мене вона була дуже інформативною.
4
Моей соседке стало плохо, муж отвёз ее в больницу, после обследования мужу сказали что у жены рак и остаётся где то месяц. Он ей не говорил, лишь ее маме и та тоже молчала. Соседка умерла ровно через месяц. Она ничего не знала, ещё за несколько дней до смерти рассказывала мне, что хочет на море летом поехать, но не понимает почему ей в 33 года так плохо.
7
У отца был рак. Выявили после вскрытия. Лечили полгода всё подряд. Это был ужас. Помогло бы если бы он знал? Нет
У нас є різні лікарі. І чудові, і такі як ви написали.
У мами терапевт був теж таким, але ми знайшли лікаря, який розписав паліативну підтримку і знеболювальне за графіком, а терапевта поставили перед фактом. У нас більша проблема була купити, бо мама в смт, а продавали наркотичні знеболювальні лише в обл центрі за 200 км, бо ближче не було дозволу і умов для зберігання.
У мами терапевт був теж таким, але ми знайшли лікаря, який розписав паліативну підтримку і знеболювальне за графіком, а терапевта поставили перед фактом. У нас більша проблема була купити, бо мама в смт, а продавали наркотичні знеболювальні лише в обл центрі за 200 км, бо ближче не було дозволу і умов для зберігання.
3
Треба кожен день жити так, як завтра помирати. Не відомо що з нами буде. Їхати у відпустку зараз, а не через рік, привести справи теж зараз до ладу. А кажете ви, що хотіли б знати, бо не знаєте, що відбувається з людиною, яка дізналася. Краще жити в спокої. А після цієї інформації спокій важко знайти, особливо за місяць чи скільки залишається.
Автор, у мого тата теж був рак і можу сказати одне, коли він дізнався про свій діагноз, то у нього одразу опустилися руки. Але в нас була операція, тому не казати, ми не змогли, намагалися його врятувати до останнього. Тому у вашій ситуації, можливо, незнання буде во благо, просто доживе, скільки йому відведено, це моя особиста думка.
А у нас була інша ситуація, сімейний лікар дала направлення до бригади паліативу, що від лікарні приїздить. Лікарі подивилися, зробили призначення. Плюс дещо підказала доглядальниця.
Бабусі не казали діагноз, не з її характером.
Була одна операція, де підтвердився діагноз, але вона ледве відійшла від наркозу і більше точно б не витримала нічого. 78 років їй було, рік прожила після операції.
У неї був букет хвороб, то ліки симптоматичні не здивували. Почала розуміти, що щось не так, за пару тижнів до кінця.
Бабусі не казали діагноз, не з її характером.
Була одна операція, де підтвердився діагноз, але вона ледве відійшла від наркозу і більше точно б не витримала нічого. 78 років їй було, рік прожила після операції.
У неї був букет хвороб, то ліки симптоматичні не здивували. Почала розуміти, що щось не так, за пару тижнів до кінця.
Комментарии к ответу