Як сказати людині, що у неї рак?

Він зараз буде плакати і казати придумай щось. Він ще сам іпохондрік.

Смотрите по своей свекрови , есть люди живут как и раньше, а есть ложатся и все умирает
Поговорите с мужем , думаю ей не стоит говорить ,скажите ей что вы будите стараться ее поддерживать и лечить
Страшно ожидать смерть , лучше о ней не знать

А почему сын мамы,Ваш муж, не принимает участие? Весь удар, все нервы, вся ответственность - на Вас

Доктор пусть свекрови скажет, объяснит.
Или сын ( Ваш муж).

Но в любом случае не врите про гепатит и прочее.

Моя мама знала, що рак, але ліуарі запевняли, що вилікують і тягли гроші. Мені сказали, що це кінець. Я їй сказала, щоб не витрачала життя на хімію і опромінення, але вона мені не вірила.
Я б сказала правду.

Можете не говорить ей. Лечение, обезболивающее давайте ей. Спрашивайте ее, что ей хочется.

Потому что родным это тяжелее сказать, чем невестке.

никто не знает, как поступить правильно
потому как никто не знает, что в душе у человека

есть сильные, которым надо говорить
если слабые - которым категорически нельз

но решать, кмк, не вам, решать должен муж

Интересно конечно. Сколько человек пишут не говорить.
В других странах и вопроса такого нет - доктор обязан рассказать человеку его дипгноз. Как-то там люди мужественнее, взрослее.
Я б наоборот хотела знать диагноз. Вообще не представляю чтоб от меня такое скрывали.

Невестка посторонний человек. Я б ни в коем случае не взяла на себя такую ответственность. Или сын, или доктор. Правильнее наверное доктор, их же учат как надо доносить такую информацию.

Знаю случай,когда безнадежно больной еще ходил на работу хотя и догадывался о своей неизлечимой болезни. Но сгорел за две недели , после того как принудил сына рассказать ему правду.

Я б сказала.
У свекра був рак. Він відчував, але рае не діагностували, робили операцію, вирізали поліп з кишечнику. Розрізали, а там метастази у нирці і печінці.
Лікарі сказали синам (мій чоловік та його брат), сказали що будуть робити хімію.
Свекруха, зрозуміла, що щось не те, дала медсестрі гроші, та прочитала їй діагнози, сказала що шансів немає.
Свекруха сказала свекру і забрала його з лікарні. Свекр помер вдома через місяць. Сприйняв спокійно, хотів бути вдома.

В подруги, була ситуація свекру поставили діагноз, вони від нього приховували, він все зрозумів, викинувся з даху 16-ти поверхівки.

Человек живет надеждой , не отбирайте у него ее . Как бы тяжело не было бы вам .

Когда пойдут страшные боли она и так все поймет. И может еще будет проклинать, что ей не сказали раньше, пока еще она себя нормально чувствовала, и могла бы на последок насладиться жизнью, закончить свои дела.

Думаю, что все зависит от человека, например, я своей маме боюсь озвучивать что-либо плохое, особенно касательно здоровья, ей становиться совсем плохо, про себя я бы тоже не хотела бы ничего подобного знать. Кроме того, ведь мы же все знаем, что умрем, зачем об этом лишний раз говорить.

Здесь другая ситуация, никто не собирается лечить.

А то, что автор уже вон к врачу собралась, так как голова пухнет от переживаний и стресса,то ерунда?

тоже такого же мнения...
потеряла мать от рака легких, но как вспомню, какой єто ад біл когда она узнала, а потом узнали все, кроме меня и ее...
начали приходить, сочувствовать каждій день. Єто так больно морально. Хотя она могла бі полноценно жить еще полгода. 4 степень уже неоперабельная, узнали тоже случайно. Ее. ничего не беспокоило и не болело у нее. Могла бы еще весело и беззаботно прожить лето отдыхая и радуясь жизни. А не ежедневно съедая себя мыслми о неизбежном и страшном конце

Попросите врача ей сказать. Врач как бы и должен вначале пациенту озвучить диагноз, а потом остальным ’заинтересованным’.

Вот вот!
Я не понимаю,как это врач НЕ говорит диагноз? Я бы на месте пациента вытрустла бы всю информацию о том,
что у меня нашли

Больному не говорите, особенно если мужчина, пусть борется до последнего, иначе- какак

вірно

Ну так она все равно умирает, так пусть гульнет напоследок, я б с таким диагнозом перевела все активы в бабки и рванула к морьку помирать, а не сидела в 4 стенах в сером зимнем городе. Но наследства тогда поменьше будет, конечно))

Какая она мужественная и умная была! Царствие Небесное!

Абсолютно точно, узнают- перестают бороться, а если верят, то еще годами живут.

Обычно сказать. Ртом. Человек имеет право знать свой диагноз и, как распорядиться своим временем в преддверии неизбежного!

А химию не предложили,? иногда это дорого, но пока колят, живут
Посоветуйтесь с разными врачами

Или пусть муж найдет в себе силы сказать матери про рак. Пусть ее заверит, что будет ее поддерживать, будет адекватное лечение и все остальное.

Поділіться з чоловіком, разом вирішуйте що і як казати. Моїй свекрові призначали лікування, хоча була вже 4 стадія неоперабельна. Від діагнозу до смерті - 5 місяців, але ми намагались зробити все що можна, лікували в Києві в Лісоді, скільки це коштів і які для свекрові муки - не передати. Нічого не допомогло, може краще б цей час вона провела з нами та онуками, а не по лікарнях. Але мій чоловік себе бі не простив, як бі не зробив усе можливе. Лікарі обіцяли, що хімія дасть ще 2 роки...

Ще напишу про мамину сестру - рак молочної залози 4 стадії, також неоперабельний, пройшла 7 курсів хіміі, після цього почувалась краще та прожила ще рік - встигла побачити народження своєї онучки та побавитись із нею. До хімії почувалась дуже погано. Їй донька сказала про рак, але що в неї 2 стадія ї що її прооперують після хімії - тобто залишила надію.

Тому врішувати як казати і що - тільки вам з чоловіком. Але я вважаю, що людина має право знати все.

Уявіть, як це важко - не знати, кожен день сумніви, кожен день - від надії до відчаю, збирати уривки розмов, складати пазл, щоб здогадатись. За що це людині? Хіба не має права людина просто знати правду ПРО СЕБЕ? Закінчити свої справи, піти з гідністю.

Згодна, мій чоловік за проханням матері возив її в місця її дитинства, до далеких родичів, вона з усіма побачилась, була така щаслива, коли приїхала - вже дуже давно збиралась побачитись, та все часу не було. Вона так хотіла хату батьків побачити, своє село, родичів, друзів.