про постельну жизнь

звонила мені на днях Ксюха, пічальна така, депресівна... Каже в міре вірус бушує, на вулиці апрельський сніг і Чорнобиль, в квартірі відключили отопленіє-дубак, а в мене з носа сомплі в три ручья, змерза під одним одіялом з мужем. Я канешно всьо то понімаю, даже помню як прабабця мені казали, шо спать, дитино, муж з женою повинні в одній кроваті, даже еслі дньом ти йому на голові глечик з борщом побила і с...ка бісить, бо ніч МИРИТЬ, але ж блін спали вони на широкій теплій печі та під 2 жаркими кожухами, а не під одним одіялом, коли ввечері в обнімку засипаємо, а зранку один замотаний в одіяло тільки пятки і ноздрі видно, а другий калачиком дрожить от холода
Люблю ото вийти з гарячого, ароматного душу, залізти в кровать 2,4 на 2,4, замотатись в свое лічне одіяло, одну ногу зігнуту в коліно вперед, другу пряму назад, одну руку під подушку вперед, другою оділо загортати і так класно і тепло і вообще, а миритись можна і посередині кроваті і тоді і одіяла не особо нада.....
Так шо заказала Ксюха собі лічне одіяло, буде вносить рознообразіє в постельну жизнь после 20 років совместной драми і комедії, чого і вам желаю і в міре прекращенія апокаліпсіса желаю , на вулиці харошої безпильової погоди желаю, вдома уюту та тепла, а вам лічно здоровья
з празніком.