Чому вони зі мною так?

Чому іншим жінкам чоловіки пропонують свою допомогу, навіть якщо жінка може і сама справитися (вони не у відносинах). А мені...сидить п****о таке, цокає язиком і дивиться на мене хитро і каже: "аяяй, в якій ти складній ситуації! А ти вивезеш оце все? І як збираєшся вирішувати? Тобі капець короче" - і зухвало зверхньо посміхається. Інші навпаки коли ледь уздріли що не кому небудь, а саме мені потрібна допомога бігом тікають з виду, такі зайняті, такі недосяжні. Інші демонструють власні ресурси, наче ото у голодного перед очима цукеркою крутити, але не давати. Хтось тільки обіцянками і завтраками годує, а насправді займається своїми справами, точніше веселиться і відпочиває...тільки от коли зустрічаємось не забуває розказати як він допомагав якимсь своїм знайомим, які були у ще складніших аніж у мене ситуаціях. Хоче аби просила. А дехто взагалі не вспівши допомогти, вже бігом питає що він особисто матиме з того, який зиск. Та що ж це таке????? А хтось ще і підкидає більше проблем, аби мало не здавалось. Чому вони так зі мною? І не кажіть що я сама дозволяю їм це. Я взагалі нічого не робила, просто спілкувалась і все. Ні за ким не бігала нічого не просила. Мене злить таке ставлення..і це все різні люди, у різні проміжки мого життя.