Дівчата, так штормить що аж не можу. Ніколи так дико не було перед місячними. По графіку місячні 23 або 24. Зазвичай коли оттакі тягнучі болі внизу живота то легку мазанину вже можна побачити. А сьогодні таке відчуття що низ живота просто розірветься чи що . Тягне весь низ живота і поперек, і навіть ібупрофен не поміг, зазвичай такі відчуття бувають вже на другий аж день місячних, а тут ще навіть натяку, як зазвичай на них нема, і тошнота задовбує ще напевне від минулого четверга. Ну звичайно ще не знаю, чи кд так підступно цей раз приходять чи може довгоочікуване чудо але.... Доречі, були у вас такі моменти коли вроді все вказує на вагітність, а зробивши тест там пусто, чи зазвичай ваші відчуття вас не підводять?
1
9
20
0
Во время войны счастье это бесплодие , а не орущие комки . Как женщины на такое подписываются, мне вообще не понять никогда
2
20
2
Вчора псіханула і в обід ( ну не витримала) зробила тест, ну але то 11 день після можливої овуляції. Тому не буду поки що спішити, ще пару днів постараюсь потерпіти🤣
Може бути все що завгодно. Краще ще тиждень почекати , а потім сходити здати аналіз і не гадати. Але бажаю щоб в вас все вийшло ❤️
3
Ну да хай просто вимруть всі самі. І звільнять територію... і в більш тяжкі часи жінки народжували і це добре. Життя не спинити і це норм.. не норм те шо ви пишите..
1
И так и так . Я конечно же хочу чтобы украинцев было больше .Но мне не понять зачем во время войны себе ещё увеличивать трудности , сейчас же полный Армагедон вокруг . А то что раньше рожали , раньше еще с камней огонь добывали . Может еще случайно получится , но хотеть самой этого , обрекать себя на трудности ..
Хороший коментарій, якось же нас і наших батьків народжували, і часи були далеко не легші. Як би в другу світову так думали всі, то такої країни як Україна, вже б не існувало, вимерли б до сьогодні. Чи навіть повоєнні часи коли жінка народила і через пару місяців максимум на поле горбатитись йшла ховаючи немовля під копицею від сонця. Тоді взагалі не знали що таке дикрет і що після родів можна роки посидіти в дома. Та й у часи війни рахувалося гордістю якщо лишив потомство пішовши на війну
1
Если разсматривать лично женщину в даной ситуации трудностей не вижу. Что до войны была опа у нас она и останется после войны. Трудность в отсутствии мужика рядом? Ну и до войны люди ездили заграницу, и до войны ждали мужей. Едиственная трудность, удержать свое психологическое состояние связаные с происходящим. А все остальное - живем как и жили. Если смотреть ситуацию так, то опасно жить было, и до войны.. никогда не знаешь, машина собьет или кирпич упадет. А еще лучше скажу, у кого нет искреннего желания, тот всегда видит проблемы и помехи, а кто уверенно идет к цели, переживет все преграды.
2
Здала б але ще чекаю, бо мене зупиняє думка що поки дочекаюсь результатів місячні такі бац і прийдуть, і в голові буде думка ’ знову гроші на вітер пустила’😁
1
Видно що ви в Україні не живете… Армагедон в окупації або на лінії фронту. А це хоть в значна територія, але більшість вже адаптувались до тривог і веде абсолютно нормальний спосіб життя… бо його не поставиш на паузу- бо війна.. живуть, ходять на роботу, діти ходять в садки і школи, займаються своїми справами, ходять по ресторанам, відпочивають на водоймах, у Карпатах, на моря їздять.. . Так рівень стресу підвищений на фоні, але дійсно люди виживали в народжували ще і у гірших умовах ..
Я бажаю вам здійснення мрії, але як ви можете писати про ’нас і наших батьків народжували в часи, які були далеко не легші? ’
Такі вислови це знущання над людьми, які через ракети втратили рідне місто або село ,дім та близьких, були змушені виїхати і жити десь у приймах, розірваною родиною. А ставити поряд смерть від нещасного випадку і смерть від вибухів або уламків - це заперечувати військову агресію і геноцид українців. Яка ’така сама жопа у нас була до війни ’?
Ви мабуть десь на під самим кордоном на глибокому заході живете і чоловік не підлягає мобілізації?
Такі вислови це знущання над людьми, які через ракети втратили рідне місто або село ,дім та близьких, були змушені виїхати і жити десь у приймах, розірваною родиною. А ставити поряд смерть від нещасного випадку і смерть від вибухів або уламків - це заперечувати військову агресію і геноцид українців. Яка ’така сама жопа у нас була до війни ’?
Ви мабуть десь на під самим кордоном на глибокому заході живете і чоловік не підлягає мобілізації?
Тобто ви вважаєте що в першу чи другу війну не літали бомби, не трощило людям доми, нікого не вбивало? І люди тоді переставали жити чи що... Я це маю на увазі, я не писала про тепер, а про те що якщо ти вижив то не означає що треба опускати руки. Навідміну від тих часів у нас є можливості хоч якісь.тоді теж втрачали рідних, близьких, у нас тепер хоч є можливість знайти якщо живі. ’А ставити поряд смерть від вибухіві смерть від нещасного вибуху - це заперечувати агресію і геноцид’ - ви зараз серйозно? Довго думали щоб це написати? Ви би ще що і до чого припутали. При чому тут геноцид і агресія того що я писала. Я всього лиш мала на увазі що страх не має забирати у нас бажання жити, знову ж таки у нас є можливості.
А на рахунок чоловіка, він захищав Бучу і Ірпінь, зараз не може, рідний дядько загинув в цій клятій війні, майже всі друзі захищають країну і подруга теж військовий медик, і донька була під обстрілами. Для мене всі ці люди рідні і близькі, переживаючи за них я в свої 30 вже сива. То що ж? Я маю не хотіти жити чи переставати жити через це все? Наоборот, незважаючи на те як і коли війна закінчиться а нам з вами ще прийдеться пліч опліч стояти
А на рахунок чоловіка, він захищав Бучу і Ірпінь, зараз не може, рідний дядько загинув в цій клятій війні, майже всі друзі захищають країну і подруга теж військовий медик, і донька була під обстрілами. Для мене всі ці люди рідні і близькі, переживаючи за них я в свої 30 вже сива. То що ж? Я маю не хотіти жити чи переставати жити через це все? Наоборот, незважаючи на те як і коли війна закінчиться а нам з вами ще прийдеться пліч опліч стояти
1
Я коментувала ваш попередній допис, почитайте, що ви там написали.
Воюючі знайомі, чи навіть друзі- то не близькі рідні загинувші
Воюючі знайомі, чи навіть друзі- то не близькі рідні загинувші
Жодних особливих відчуттів крім росту живота до 5 місяців вагітності небуло
Раджу тести на вагітність з чутливість від 10, за тиждень до КД мені показав
Раджу тести на вагітність з чутливість від 10, за тиждень до КД мені показав
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу