він, вона

Зустрічаємося біля 2 років. Нам за 45. Спочатку в мене була закоханість, якісь сподівання як на чоловіка, який поруч і може ,як нормальний чоловік, допомогти чимось, десь разом відпочити, гарно провести час і т.д. Якась романтика, почуття. Це все приємно і необхідно як для жінки,так і для чоловіка.. Як нормальні звичайні взаємні стосунки. Але з часом зрозуміла, що сподівання марні. За 2 роки нікуди не поїхали, якісь приємності від нього були лиш перший рік. Зараз став дуже інертний, ледачий ( та не тільки зараз, а через рік). Зустрічі зводяться лиш до того, що зустрічаємося у нього вдома. Рік не була ні кіно,ні в театрі,ні в ресторані,ні музеї. НІДЕ. Вже більше як півроку зводжу зустрічі до мінімуму. Приходять вихідні і я нікуди не хочу їхати. Зараз декілька місяців як на новій роботі. Зп гарна. Коли в мене були фін. проблеми - він нічим не допоміг, мовляв, в самого нема. Всі свої потреби від парфумів до......закривала і закриваю сама. Зараз мене частенько лишають після роботи, до 20.00,20.30. Все оплачується. Але я в будні не можу нічого зробити вдома, чи приготувати. Приходиш 3 дні з 5 чисто ночувати (останній місяць так). Але поки початок- не мугикаю, бо треба зарекомендувати себе. Приходять субота і неділя. По перше, хочеться виспатися. По-друге, сходити в магазин, купити продукти, наготувати на тиждень (якісь відбивні,налисники,голубці). Я маю ще підлітка дитину, на бутербродах не сидимо. Якщо прибирання ще можу скинути на підлітка,то готувати поки моя парафія. Обіди з собою беру,бо десь щодня в кафе їсти ,то дуже накладно,тай не дуже смачно. Тому все це треба наготувати/зробити необхідні закупи у суботу . І увесь день, як білка. А в неділю він хоче, аби я приїхала до нього. Живе не на сусідній вулиці. Це встати, зібратися і приїхати. приблизно в 13.00-14.00 в нього. Почав висувати невдоволення,що пізно приїжджаю. Бо можна і в 12.00 приїхати. Він не розуміє,що для цього треба встати о 21.00,а я це у свій вихіний день не збираюсь робити. І увечері пхайся через усе місто назад.- в 20.30-21.00.І якщо раніше ми ще десь гуляли в цей день,і я їздила щонеділі, то тепер я хочу просто нічого не робити, вийти прогулятися на 1-2 год і все. Я втомлююсь. Плюс іноді хочеться піти в ТЦ,купити якісь обнови.На це теж треба час_поїхати, поміряти,це по суті увесь день.. Раніше майже нічого не купувала,зараз на новій роботі усі одягаються пристойно,діловий стиль,то треба щось підкуповувати. В джинсах і толстовках не ходять. Отже, тепер слухаю себе і їду коли мені треба, а це 1 раз на 2-3 тижні. Ночувати лишатися не хочу. Сенс цих ночівель, як ніякої перспективи нема? Почав висувати претензіії на рахунок ,що я пиріжками домашніми не годую,сирниками не годую.,сирниками і т.д. Тому на днях я почула- Чому ти не робиш мені пиріжків? В мене сир є, стоїть пропадає, мені треба зробити сирників. Колись на початку стосунків мала необачність пригощати декілька разів смаколиками у вигляді пиріжків, сирників, пирогів. Це було разів 4. Тепер висуває претензії))). А я не хочу нікого нічим годувати. Чоловік абсолютно нічим не вкладається в мене. Мені і часу цього шкода витрачати. Бо з цими поїздками маю 1 вихідний день.
Виговорилася.