Пліткарка• 13 мая в 16:31
Кому в детстве говорили родители что сдадут в интернат если вы будете непослушны
Мне всегда так говорили.. мне 24
показать весь текст
1
2
5
56
0
С тем же успехом можно подать в суд и на клевету. Ждёте, когда родители вам квартиру освободят, да? А они все никак?
2
Наоборот они сейчас живут со мной, так что мне ждать нечего. Но и меня в детдом никто не угрожал сдать, а вот примут ли в сложной ситуации таких смелых с детьми это ещё вопрос.)
мне говорили, что если не буду держать ровно спину сдадут в интернат для детей с болезнями позвоночника.
Я своему сыну говорила, но он у меня особенно одаренный - прыгал с окна потому что умеет летать, зажег свечку и спрятал в подвале на стелажах с туалетной бумагой, проверял розетки гвоздем 
в итоге был проект благотворительный в детском доме и я его взяла чтобы он посмотрел как ´бедно и плохо´ живут детки без родителей - так он потом еще пол года просил меня отравить его жить в интернат 
короче, демон, а не ребенок. Сейчас уже взрослый - золота дитина, но волос седых у меня на голове много...
в итоге был проект благотворительный в детском доме и я его взяла чтобы он посмотрел как ´бедно и плохо´ живут детки без родителей - так он потом еще пол года просил меня отравить его жить в интернат короче, демон, а не ребенок. Сейчас уже взрослый - золота дитина, но волос седых у меня на голове много...
2
Мне говорили, что если не буду слушаться, то сдадут в интернат и я очень боялась. А еще мы в магазин иногда ходили мимо интерната и я всегда боялась ходить тем маршрутом. Хотя вот сейчас не понимаю, зачем меня этим пугали. Я всегда была послушным ребенком, даже слишком, я считаю.
1
1
Авторе, а чому ви питаєте? На вас якось вплинула ця погроза? Насправді, ваші батьки скоріш за все повторили те, що їм казали в дитинстві. Іх ні ніхто не вчив бути батьками, не було тоді якихось там психологічних книжок, тощо.. Тому, просто простіть їх і знайте, що ви теж якимось чином нанесите травму своїй дитині. Всі ми не ідеальні, але ми можемо обирати чи жити в образі і звинуваченнях, чи жити щасливо і самодостаньо. ❤️
2
1
Было дело, за беспорядок в вещах) Я тогда дождалась, пока родители вечером заснут и демонстративно ’ушла из дома’. Прошла метров 500, написала смс типа ’вы не правы, я ушла, не ищите меня’. Через минут 15 после череды звонков меня вернули, протест получился не очень убедительным 
1
1
мені так казали і я своїм дітям( зараз би звичайно так не виховувала, мале дурне було. першого в 20 родила
1
Якщо моя донька сказала що не хоче жити з нами, то це її вибір. Вона хоче заможних батьків. Я поважаю її рішення, на той момент було 12 років
1
Мене виховувала одна мама. Так от вона не лише постійно це казала, а ще й бувало до півночі муштрувала з уроками, і коли всі засоби були використані, то збирала зошити в сумку і виставляла серед ночі за двері, щоб я йшла геть з дому. Мені десь років 7-8 було. Вчитися краще я від того не ставала. Стосунки з мамою були все життя дуже важкі. Травми психологічні від того я маю на все життя. А мами вже не маю. Сумую за нею.
Згадалося, як мій чоловік пошуткував з донькою, що вона не слухняна і *поміняє її на жувальну гумку*, типу, хоч якась приємність буде. А та була ще геть маленька, але довгий час пригадувала татусеві, який він підступний і хотів позбутися неї. Нещодавно донька зізналася, що для неї було дуже лячноі боляче дізнатися, що тато її так знецінив. Тобто дитина навіть від такої шутки отримала певний стрес.
Згадалося, як мій чоловік пошуткував з донькою, що вона не слухняна і *поміняє її на жувальну гумку*, типу, хоч якась приємність буде. А та була ще геть маленька, але довгий час пригадувала татусеві, який він підступний і хотів позбутися неї. Нещодавно донька зізналася, що для неї було дуже лячноі боляче дізнатися, що тато її так знецінив. Тобто дитина навіть від такої шутки отримала певний стрес.
1
Ще й речі збирали, і за двері виставляли… я так і не зрозуміла, за що. Чекала до ночі, поки папа з роботи прийде, щоб додому пустили.
1
Те, що не було книжок, не значить, що можна з дитиною вести себе, як останні покидьки. Є речі, що зрозумілі і без книжок. Наприклад те, що якщо ти народив дитину, то маєш про неї піклуватися і забезпечити дах над головою, а не погрожувати його позбавити. Особливо це стосується тих дітей, яких народили для того, щоб дали більшу квартиру, в якій потім всі, власне, і жили.
Мені казали, і повз проводили)))) якщо відверто - я не боялася взагалі.
От цікаво, від чого залежало те, що багато хто пише, що їх так лякали і на них це абсолютно не повпливало, а інші - травма на все життя?
От цікаво, від чого залежало те, що багато хто пише, що їх так лякали і на них це абсолютно не повпливало, а інші - травма на все життя?
І шо тепер? Жити з вічною образою і звинувачувати батьків у всіх невдачах? Все, виросли ми! Можемо самі обирати стан в якому ми живемо.
1
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу