Якщо казати дитині постйно «якщо будеш слухняна, то…»

Які проблеми у ребьонка. Я ні, не помічаю, і садок є теж. Я ж не сварюся з нею. І немає приводів. Я ж можу домовитися. Я ж можу не скакать аніматором колотнеї і вона не лізе на голову🤷‍♀️. Я з нею ЖИВУ а не розважаю днями. Два тижні майже вдома зараз. Тобто це не колись «давно так було», а зараз от зненацька. Ні! Зараз навіть на вул рідко ходили. Вдома вдомавдома, без мультиків ітд. Все вміру. Бувало що не хоче їсти, ок - іди. Спати два рази ми сварилися бо вона полу спляча - все одно намагалася не лягти. Один раз зірвалася, наорала, собі ж гірше зробила. Другий раз як вона такий самий концерт робила, я витримала, і швидше вклала без криків. Зробила висновки що орать - це затягувати процес ще довше. Всі два тижні сплю вдень. Я не вважаю що якщо дитина козні робить то треба на поводу цти. А він йде, аби не нила. Ізображав собаку оно. Це нормально? Ні.

То есть, с мужчиной ребёнок непослушный, бьёт его, царапает и т.д. ? Ну тогда понятно, почему мужчина хочет добиться послушания.

То есть, вас не напрягает , что ребёнок мужчину бьёт, царапает, тянет что- то там громит ? Для вас это нормальное поведение ребёнка по отношению к взрослому ? И вы наверное против , чтобы мужчина как то ребёнка наказывал или делал замечание и даже просить послушания он не имеет права ?

Так не вмовляю я особо. Кажу йдемо (магаз/до баби/гулять з кірілом) ? Біжить на горшок і вдягаю. Що може - сама вдягає
Їсть. Я знаю що вона їстиме. Готую це.
Попався жир в мясі, вона зафукала. Не продовжувала їсти мясо. Ну ок. Показала що тут і тут і тут - без жиру! Доїж. Вона не повірила. Не біда. Мясо і в супі було теж, поїла. Просто розказала що м‘ясо - це «сильна» їда, щоб рости. А салат - трошки «слабіша». (Ну це моя замороч - бо я слідкую за наявністю білку і заліза в раціоні. І м‘ясо хоче найменше, тому я трохи недовольна, звісно, коли вроді почала гарно їсти м‘ясне і через жира шматочок лишила частину). Але ні, так ні. На вечерю буде ще якесь щось же

Дитина вами керує,це перше. Друге, сильна їжа і тд це теж спосіб вмовляння і маніпуляцій. Моя дитина теж їсть м´ясо щоб вирости як тато. Тому, ви нічим не краще за свого чоловіка)

Та понятно
Але спочаику погодитися на правила дитини, а потім псіхувать? Послідовність прям 100го рівня.
Мене бісить що коли я от якось балансую, типу все спокійно - він умиляється і каже «блін, така вона кумедна, гарна, мила». (У мене зазвичай нема такого умиляння, бо я з нею ж постійно була до садка.., я знаю що це, блть, важко). А коли йому типу важко, він просто псіхує. Каже їй «все. Ти папу не любиш, тобі папа не треба, я пішов», закриється в туалеті, вона під дверима плаче. Ну і передують цьому фірмові «якщо ти не будеш слухатися, я тобі не куплю щось там». Вона це чує, і ще більше видно злиться.

Так Ви хочете що мені цим сказати? Я маю САМА займатися дитиною? Чи замість нього до неї знайти йому підхід! Ми з нею днями разом! Не царапає, не б‘є. Мене. Але я і не вдягаю маску собаки і вона мені не каже - сидіть, голос, служить.
Ігри дибільні. Того що. Сам спочатку йде на поводу. Через 15 хв його бісить. І він псіхує, виганяє, морозить, закривається в туалеті!
Я ще тоді , і завжди - кажу: не гагяйте на ніч, не регочіть, не давай по собі скакать; не давай годинами (ну, довго тобто) кататися на шиї. Якщо щось НЕ ДОЗВОЛЕНО то НІ РАЗУ це не роби! А він - спершу погоджується на все! (За волосся вона його взяла і тягне, він як на червірєньках був, так і повзе за нею. В собаку ж грають ту дебільну. ДЛЯ ЧОГО? Раз сказала, другий раз. Не слухає. Я тоді іі взяла, винесла на руках в спальню і пояснювала це все. Заичайно так не нормально грати. Але це у мене дитина придурошна? Чи може дорослий дядько хйню спершу дозволяє, а потім оре на всіх.

Я і про вирости як Тіма кажу теж
Це однакові порівняння. Маніпулятивні, як Ви назвали.

Яке керування в цьому, ок? Я написала: сама вжягається. І я написала: їсть переважно гарно; не поїла - нема біди, поїсть потім.
Це все що написала. Поясніть де дитина керувала мною тут

Воспитании ребенка обязан быть
1 позитив
2 задействовать ЛОГИКУ и интеллект
ребенок это создание интеллектуальное! А просто
- команда
- манипуляция
Это дрессура без учета интеллекта и потому всегда будет иметь последствия и негативные моменты. Если родитель торочит ’будь послушной будь послушной’ - это проблема с родителем! Это у него нет ни авторитета ни разума.. потому он давит на психику пытаясь вместо авторитета (заработанного!!!!) выдавливать результат до которого он не дорос сам.. ребенок по природе своей и так склонен быть послушным.. не послушный? Значит ты как родитель где-то облажался.. где то были серьезные ляпы и вместо их решения ты примитивно давишь на мозг и дрессируешь.. а надо развивать интеллект и уметь договариваться.

мужчина ведет себя с вашими детьми ТАК, как Вы ему позволяете! Тут ВЫ и только Вы рулите и устанавливаете права и условия. Вы - основной регулятор здоровой психики ВАШИХ детей, а потому если у мужчины проблемы с поведением - то это ВАША обязанность контролировать чтобы он разумно обращался с вашими детьми. Меру, приличия, дозволенность, этику, правила хорошего тона, манеры - этому обязана обучать и устанавливать в семье женщина..

Я так і скажу
Я абсолютно згодна із цим. Бо я УЖЕ пройшла деякий шлях. І я проходила іі реакціі на заборону, на недавпння бажаного тут і заоаз. Мені було може теж простіше дати, аніж воплі слухати. Причому без злості та агресіі. Слухала🤷‍♀️ вона вже знає, що моє «не сьогодні», це і є не сьогодні і не зараз тим паче.
Зараз я просто можу по-людські сказати, ні, така гра мол мені не подобається, ми в неї не гратимемо. Дитина завжди запитує: а чому (ангельським таким голосом). Я і пояснюю - чи то «бо вже ніч», «бо м‘яч - тільки для вулиці, вдома можна розбити вікно, і нам буде холодно»
А чрловік це пздц. Може раз 100 «ні, не можга, ні , не можна, сказав ні..»
І ВСЕ. А якщр ще й дитина переплюне його, то ще й виконає те, на що казав «ні». А потім дитина в нього «кончена»
Думала пришибу нхй його

Знаєте. Ви думаєте я скажу що мій мужчіна СОБІ теж народжував дитину (чи робив). А от і не скажу. Бо на практиці я це бачу зараз чудово.
Але я не можу наразі зрозуміти, нажаль, що і як діяти.
Він не зробив собі той авторитет. Я не те ща звинувачую, але і не заохочую/не виправдовую. Бо одне не виключає інше: ти зароблчєш, ми гарно живем - але і нехтувати дитиною в дитинстві, поли на добу ти дві години маєш на спілкувпння - не можна.
Я і так намагаюся о 20:00 вже починати купання, переходити з нею в спальню
Але вона його ж чекає. Біжить. То хай спілкуються. З такими іграми я і не особо в цей час для себе щось роблю. Бо я маю сидіти і балансувати.
Думає що його функція це гроші коротше
Вдома хоче поїсти і моб клацать

Я думаю, ви просто втомилися від усього цього. І думаю, добре, якщо б чоловік іноді на вихідні залишався сам з дитиною, поки ви відпочинете. Придумайте собі план на весь день без дитини і йдіть відпочивайте, а він нехай теж придумає, куди повести дитину і як провести цей день. І мені здається, вам не вистачає часу просто побути удвох з чоловіком. А треба. Вже зараз відчувається напруження між вами, хоча я вас не знаю і просто прочитала ваш текст. Вам треба думати, як зберегти відносини з чоловіком. Бо мені здається, справа у цьому напруженні. І ще, нічого поганого, якщо вони пограють навіть у того собаку чи ще в якусь дурню (може просто не перед сном). Дитина так знімає напруження, бо з вами вона так не може. З вами вона дотримується правил, а з татом можна стояти на голові. Нехай проводять більше часу на вихідні, побісяться, нагуляються, а ви в цей час відпочинете і свіженька повернетесь до улюбленого чоловіка та донечки. Дитина так знімає напруження і стрес, не переживайте! Він вчиться бути татом, вчиться спілкуватися. Так, з нього не вийде суворого вихователя, але він її любить і це найважливіше для дитини. Головне, щоб вони проводили разом час. Якщо ви в цей час не можете розслабитись, то домовтеся, що ’татові’ ігри то на вихідних, а по буднях то ваші правила. Якось так. Або дайте їм побіситися півгодини, а потім тихо готуйтеся до сну - почитати, помалювати тощо.