Жінка кинула доньку та виїхала за кордон

Індустріальний районний суд м. Харкова розглянув справу, в якій батько просив позбавити матір батьківських прав щодо їхньої малолітньої доньки. Йшлося не про конфлікт між батьками, а про фактичну відсутність матері в житті дитини протягом тривалого часу. За даними справи, жінка виїхала за кордон, не підтримує належного контакту з донькою та не бере участі у її вихованні й утриманні.

Суд підкреслив: позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише тоді, коли інші способи захисту прав дитини неефективні. У цій справі суд дійшов висновку, що поведінка матері має системний характер і свідчить про свідоме ухилення від виконання батьківських обов’язків, а тому втручання є виправданим з огляду на найкращі інтереси дитини.

Обставини справи №644/11786/25

Справу розглянуто за позовом батька, з яким після розірвання шлюбу у 2022 році фактично проживає дитина. Позивач є військовослужбовцем Збройних сил України, однак, попри службу, забезпечує утримання доньки. Щоденний догляд, виховання та супровід дитини здійснює його дружина, з якою він перебуває у шлюбі з 2023 року. Суд встановив, що дитина забезпечена належними умовами проживання, навчання та розвитку.

Водночас відповідачка з 2023 року проживає за межами України, участі у вихованні дитини не бере, її життям, здоров’ям та навчанням не цікавиться, не взаємодіє з навчальними чи медичними закладами. Особистих контактів із дитиною вона не підтримує з кінця 2023 року. Телефонне спілкування є рідкісним і формальним, не спрямованим на підтримку чи виховання. Суд також врахував, що відповідачка не бере реальної участі в утриманні дитини, попри наявність судового рішення про стягнення аліментів.

Істотне значення для оцінки обставин справи мали пояснення самої дитини, яка досягла 11-річного віку. Вона підтвердила відсутність належної уваги та турботи з боку матері, а також повідомила про неналежні умови проживання під час перебування разом із нею за кордоном, зокрема про факти залишення без належного догляду та безпечного середовища. Дитина висловила чітку позицію щодо небажання підтримувати зв’язок із матір’ю та підтримала позовні вимоги.

Показання свідка — дружини позивача — узгоджуються з іншими доказами та підтверджують, що саме вона разом із батьком забезпечує всі потреби дитини, включно з навчанням, лікуванням і розвитком. Висновок органу опіки та піклування також містить позицію про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

Правова оцінка суду

Оцінюючи зібрані докази, суд виходив із положень Сімейного кодексу України, відповідно до яких підставою для позбавлення батьківських прав є, зокрема, ухилення від виконання обов’язків щодо виховання дитини. При цьому суд врахував правові позиції Верховний Суд, згідно з якими позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише за наявності переконливих доказів винної, усвідомленої поведінки одного з батьків.

Також застосовано підходи Європейський суд з прав людини щодо необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами батьків і дитини з пріоритетом найкращих інтересів останньої.

Суд дійшов висновку, що відповідачка тривалий час свідомо ухиляється від виконання батьківських обов’язків, не забезпечує належних умов для життя, виховання та розвитку дитини і не вживає жодних заходів для зміни своєї поведінки. Формальне епізодичне спілкування з дитиною не свідчить про реальний інтерес до її життя і не може компенсувати відсутність участі у вихованні.

Рішення суду та процесуальні наслідки

За результатами розгляду справи суд задовольнив позов і позбавив відповідачку батьківських прав щодо доньки. Питання стягнення аліментів додатково не вирішувалося, оскільки воно вже врегульоване окремим судовим рішенням.

Рішення ухвалено заочно у зв’язку з неявкою відповідачки, яка була належним чином повідомлена про розгляд справи, але не скористалася правом подати відзив чи надати пояснення. Вона має право подати заяву про перегляд заочного рішення або оскаржити його в апеляційному порядку у встановлені процесуальні строки.