Поміркована думка• 05 сентября в 13:32
Як же бісить оце "Тримайтеся "
Родичі на перше вересня з іншої області присилають фото як їхні діти в школу йдуть. По новинах всюди обстріли мого міста нуль питань від них. Тільки: "а як у тебе донька, рада що нарешті в школу?"
Ппц, ракушки....Я їм скинула фото нічного жаху. Пишу - в нас був балістичний обстріл, першого дзвоника немає, діти навчаються в укритті. Відповідь:" а...ну тримайся там".
Чесно,краще б вже нічого не говорили, ніж це тупе "тримайся"
Після цього жодного дзвінка/смс від них. Хоча щодня в сводках новини про моє місто.
Ппц, ракушки....Я їм скинула фото нічного жаху. Пишу - в нас був балістичний обстріл, першого дзвоника немає, діти навчаються в укритті. Відповідь:" а...ну тримайся там".
Чесно,краще б вже нічого не говорили, ніж це тупе "тримайся"
Після цього жодного дзвінка/смс від них. Хоча щодня в сводках новини про моє місто.
4
26
29
116
0
Половина моих подруг сидят по заграницам. Жалуются. Одна недавно попросила прислать ей в Ирландию черный чай с баргамотом, т.к там нет нормального чая.
Почему-то раньше я им звонила. А они на депрессию жаловались.
А как перестала звонить , то в ответ никто и не звонит.
Почему-то раньше я им звонила. А они на депрессию жаловались.
А как перестала звонить , то в ответ никто и не звонит.
21
7
1
автор, а що б ви хотіли почути?
Люди втомились від цього всього жахіття. І ми також.
Я в Києві, близька подруга в Дніпрі. Спочатку постійно перекличка ’ви як?’, потім все рідше. Зараз після особливо адської ночі, я взагалі не хочу нікому відповідати. Що це змінює?
Я знаю, що не байдужа друзям і родичам, але ці чергові запитання для чого? Я в мережі, значиіть все ок. Треба буде щось - я напишу.
Люди втомились від цього всього жахіття. І ми також.
Я в Києві, близька подруга в Дніпрі. Спочатку постійно перекличка ’ви як?’, потім все рідше. Зараз після особливо адської ночі, я взагалі не хочу нікому відповідати. Що це змінює?
Я знаю, що не байдужа друзям і родичам, але ці чергові запитання для чого? Я в мережі, значиіть все ок. Треба буде щось - я напишу.
33
3
3
Автор ,искренне разделяю ваше негодование. Еще вводит в «экстаз» после отбоя «будьте обережни»
Как пошечина
Прекратите эти пулялки и будем
Как пошечина
Прекратите эти пулялки и будем
13
5
3
Никто не понимает другого, пока не окажется в его шкуре.
Какую помощь при баллистике вы ждете от родственников?
Спасение утопающего дело рук самого утопающего. Берите свою жизнь в свои руки и не ждите, что кто-то что-то за вас сделает.
Какую помощь при баллистике вы ждете от родственников?
Спасение утопающего дело рук самого утопающего. Берите свою жизнь в свои руки и не ждите, что кто-то что-то за вас сделает.
2
23
Автор, кожен живе своїми проблемами. Мене теж бісить тримайся. А що вони мали написати. Я звісно запитала б - Ви як? Але вам від того легше не стало б.
7
Автор, думаю Ваші родичі не уявлять як допомогти. А фактично це хіба виїхати на час і вчитись онлайн.
1
7
в мене немає якоїсь універсальної шкали втоми.
Але ставлю себе на місце своїх родичів і думаю, що мені треба було б зробити? Встановити додаток з тривогами і після кожної ночі писати, як вони? Для чого?
У мене чоловік служить, і часом він не в курсі, яку ніч ми пережили. Але якщо мені щось треба від нього, то я сама пишу і жаліюсь.
Але ставлю себе на місце своїх родичів і думаю, що мені треба було б зробити? Встановити додаток з тривогами і після кожної ночі писати, як вони? Для чого?
У мене чоловік служить, і часом він не в курсі, яку ніч ми пережили. Але якщо мені щось треба від нього, то я сама пишу і жаліюсь.
1
1
9
Война показала, что родственных душ не существует. Мы уехали за границу. Знакомые то и дело хвастаются, что их дети поступили в престижные европейские вузы. А мой никуда не поступил. Пошёл работать на завод. Потому что не можем позволить обучение. Учатся дети богатых. За всё надо платить.
7
2
8
Даже смешная история. После одной из очень неспокойных ночей эта подружка направляет мне голосовое. Потом еще одно. Мне некогда была слушать. Думаю: «волнуются, наверное»
Пишу ей: «мы в порядке»
И тишина. А вечером прослушала ее голосовые, а она мне жалуется на непослушных детей, что авокадо дорогие и просит чай выслать 10-20 пачек.
Больше не общаемся.
Пишу ей: «мы в порядке»
И тишина. А вечером прослушала ее голосовые, а она мне жалуется на непослушных детей, что авокадо дорогие и просит чай выслать 10-20 пачек.
Больше не общаемся.
13
6
3
Я не про тих хто віїхав, не думаю що вони щасливі, половина України живе наче війни немає, а чомусь дуже втомлені.
3
3
Если б они промолчали вы бы тоже недовольны были, как так ни слова не сказали . А что им говорить ?
11
Ну слушайте, меня еще 2014 год научил этому. Вы ж тоже до 22-го жили как будто войны и нет в стране. Каждый живет свою жизнь и у каждого свои проблемы
18
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу