Чи потрібна дитині окрема кімната? Конфлікт в родині

Дівчата, таке питання.
У нас двокімнатна квартира.
Спальня, вітальня і кухня.
Зараз дитині 3 роки.
Ми з чоловіком спимо в різних спальнях, я з дитиною, він окремо.
Бо він здебільшого вночі займається зідзвонами (часто проекти з закордоном), монтує відео зі звуком, лягає під ранок, бо йому так зручно.
Я з дитиною в іншій кімнаті, і в нас інший режим, бо в 7 ранку підйом.
Відповідно ця колишня вітальня стала нашою з донькою спальнею і по факту це і не спальня, і не дитяча. Там на стіні декор біля ТВ, який робився під вітальню, і ця стіна з функціоналу випадає.
Тому толком туди не поставиш ні шафу для одягу, ні щось для дитини. Іграшки по килимку розставлені на півкімнати, бо нікуди тулити полички. Дитина росте, потрібен буде скоро письмовий стіл, шафка для її речей.
І я за те, щоб в принципі у дитини була окрема кімната. В коридорі у нас велика шафа, яка на 70% заповнена на зберіганні речами його мами, які дала тимчасово зберігати після продажу своєї квартири і поки вона повернеться. От вона досі за кордоном вже рік і речі ясно що лежать. Чоловік багато монтує і ці всі матеріали зберігає на різних носіях, це ще ціла шафа. Тісно і незручно.
Я пропоную купити трикімнатну квартиру і цю виставити на продаж, щоб розширитись.
Поки є фінансові можливості докласти на краще і більше житло.
Чоловік каже, що не хоче нічого міняти, влаштовує і так, і взагалі, він жив без дитячої і йому норм. Хоча його спогади про дитинство це окремий жанр хоррору.
Аргументи, що в 90 ті і зарплату батькам видавали рушниками, і ми ж не для того пашемо, щоб на цей рівень життя рівнятися. Але поки ситуація без змін.
Невже я реально ускладнюю? Чи просто йому пох?
Як у вас з дитячими? З якого віку у дитини своя дитяча?