Чому насправді присвячене свято 8 березня - Міжнародний жіночій день?

З перших днів березня повітря наповнюється сонечком та ароматом весняних квітів. Міста розквітають біллбордами, на яких бренди пропонують ідеї подарунків на 8 березня, підігріваючи відчуття свята та споживацькі очікування . Складається враження, що в цей день дівчина або жінка неодмінно має отримати букетика, цукерки, парфуми та ін., бажано зранку, щоб встигнути поділитись фоточкою в соц.мережах. І якщо ніхто з чоловіків не привітав – все, з тобою щось не так. Але чому насправді присвячене це свято, Міжнародний жіночій день?

Трішки історії: ще 150 років тому жінки майже повністю залежали від чоловіків або батьків. Жінка не могла навчатись на рівні з чоловіком, успадковувати майно у рівній кількості з братами (майно між братом та сестрою розділяли 1:7 на користь брата), без дозволу чоловіка чи опікуна жінка не могла подорожувати, бо в неї не було паспорта, і її ім‘я вписували у документ чоловіка. До речі, не зайвим буде нагадати, що у ті часи дівчат рідко віддавали заміж за їхньої згоди, та шлюб тривав «доки смерть не розлучить» майже завжди. Жінка не могла претендувати на рівну з чоловіками оплату праці. Та й далеко не всі спеціальності були доступні для дівчат.

Невдоволені таким становищем жінки почали формувати феміністичні організації для боротьби за свої права.
Результати цієї боротьби: право голосувати на виборах для жінок, рівні права для жінок та чоловіків, соціальні преференції для матерів такі як: декретна відпустка, лікарняні, дитячі садочки. Цей шлях був нелегким: перші активістки переслідувались, потрапляли у відділки поліції та психіатричні лікарні, їх засуджувала громадськість. Можна тільки уявляти, який тиск та осуд вони відчували, якщо навіть зараз ми стикаємось з тим, що жінок засуджують за вибір кар`єри; замість родини, критикують за зовнішність, знецінюють їх досягнення.

Особливо сумно спостерігати, коли засуджують та критикують жінок інші жінки. Працюючі дами засуджують домогосподарок: «як можна повністю залежати від чоловіка, він викине вас і що робити будете?», домогосподарки відповідають їм взаємністю: «не заздріть, ідіть працюйте, бо звільнить шеф, кому ви потрібні». Веселі незаміжні панянки не розуміють мам, які левову долю свого часу присвячують дітям та родині, втрачаючи кваліфікацію і забуваючи про себе. Мами підлаштовують свій графік під дітей, бо усвідомлюють, що дитина, її освіта і здоров`я - це відповідальність батьків. Їм важко сприйняти чуже небажання народжувати, бо як же можна не хотіти дитинку, це ж таке щастя і взагалі сенс життя. Молоді вважають сорокарічних чимось на кшталт динозаврів, які неспроможні навчитись новому, а «старші дівчата» вважають молодих ще геть зверхніми дітьми, які окрім блогерів у інстаграмі нічого не знають. Іноді здається, що ми, як ті сестри з казки про Попелюшку, змагаємось за увагу принца, тільки принца нема.

Так, не всі жінки хочуть іти у великий бізнес чи політику, деякі все ще хочуть мати традиційну родину. Не всі жінки мають вбудовану програму «гарна господиня-кухар-прибиральниця-садовод» в комплекті з бажанням мати кількох діточок. Не всі готові витрачати час та гроші, щоб «виглядати на мільйон».
Ми всі різні, проте ми всі хочемо бути щасливими. Зараз, завдяки тим першим феміністкам, шляхів для досягнення цього у сучасної жінки значно більше.

Автор: Тетяна Лещенко. Редакція сайту Kidstaff.