Приму в дар• 15 января 2023
Дніпро. Коли закінчиться цей жах?
показать весь текст
Якщо весь час боятися і нервуватися, то краще виїджайте. А я буду жити. Пити каву, працювати, посміхатися, Хоча після вчорашнього- це дуже важко. Донатити на ЗСУ, і молитися за наших воїнів. Ви зрозумійте, якщо весь час боятися- то зійдеш з глудзу. Тому, так багато усміхнених облич. Ми не знаємо скільки нам ще жити.
2
Kristinka2106• 15 января 2023
Ответ дляДа Щас же
Треба ходити в укриття. Ще раз упевнилась. Правила двох стін не працює
Так можно и не успеть дойти. У нас вот в городе обычно сначала прилёт,а потом тревога
Ответ длячаревна
Вчера эмоции держали, адреналин. Сегодня какое то разбитое состояние, беспомощность. Прошлись по району, днем это выглядит еще печальнее...
Я живу в Кременчуге, впервые попала на место трагедии через месяц, меня трясло. Хотя уже все было разобрано, ничего черного... а психика дала такую реакцию. Руины. Меня и сейчас время от времени кроет, особенно когда собираюсь за покупками и думаю надо заехать в Амстор... и сразу накатывает состояние какой то опустошенности и отчаяния от произошедшего.
1
Ответ дляserebro16-72be
Погоджуюсь. Залишишся під завалами але живий. Поступово дістануть.
А якщо підвал на весь дом, а не тільки секція під під´їздом, то шанси ще зростають.
Але це більш було свідомо на початку війни. Зараз ми перестали реагувати на тривогу, раніш бігали в укриття, подалі від вікон ховались. А тепер розслабились, по собі суджу. В мене ’перед вікнами’ , ну це було високо в небі, збили шахіда. То я кинулась до телефону знімати, стояла посеред кімнати. І ніде ж не тьохнуло, що може треба в укриття підти.
Але це більш було свідомо на початку війни. Зараз ми перестали реагувати на тривогу, раніш бігали в укриття, подалі від вікон ховались. А тепер розслабились, по собі суджу. В мене ’перед вікнами’ , ну це було високо в небі, збили шахіда. То я кинулась до телефону знімати, стояла посеред кімнати. І ніде ж не тьохнуло, що може треба в укриття підти.
serebro16-72be• 15 января 2023
Ответ для25Lida
А якщо підвал на весь дом, а не тільки секція під під´їздом, то шанси ще зростають.
Але це більш було свідомо на початку війни. Зараз ми перестали реагувати на тривогу, раніш бігали в укриття, подалі від вікон ховались. А тепер розслабились, по собі суджу. В мене ’перед вікнами’ , ну це було високо в небі, збили шахіда. То я кинулась до телефону знімати, стояла посеред кімнати. І ніде ж не тьохнуло, що може треба в укриття підти.
Але це більш було свідомо на початку війни. Зараз ми перестали реагувати на тривогу, раніш бігали в укриття, подалі від вікон ховались. А тепер розслабились, по собі суджу. В мене ’перед вікнами’ , ну це було високо в небі, збили шахіда. То я кинулась до телефону знімати, стояла посеред кімнати. І ніде ж не тьохнуло, що може треба в укриття підти.
Я після 10го жовтня постійно ходжу...
Ответ дляserebro16-72be
Це страх жене...
Так, розумію. В мене навпаки, мені не страшно, і мені треба бачити що відбувається. Коли у нас бомбили тец, і нпз, все в мене на очах було. Біжала аж бігом на відкритий простір. Мені так спокійніше, хоч і розумію що це неправильно. А ось коли в амстор прилетіло, тоді серце стисло. Не за себе було страшно, а за людей, такий відчай був. Особливо коли зять подзвонив і сказав, що прилетіло в Амстор, він там неподалік був і допомагав людей виводити.
1
Lampochka_05• 15 января 2023
Ответ дляЧучело сосны
А як не думати( реально вже дах їде
Відволікатись на інші справи. Робити щось корисне. Волонтерами. Варіантів багато.
Ответ для25Lida
Я живу в Кременчуге, впервые попала на место трагедии через месяц, меня трясло. Хотя уже все было разобрано, ничего черного... а психика дала такую реакцию. Руины. Меня и сейчас время от времени кроет, особенно когда собираюсь за покупками и думаю надо заехать в Амстор... и сразу накатывает состояние какой то опустошенности и отчаяния от произошедшего.
Як же я вас розумію, ми як їздимо до батьків у село, завжди там купляли все що треба, зараз я про сто ридаю як проїзжаємо там
А вчора мені в котре розірвало все в середині, Дніпро рідне місто чоловіка
А вчора мені в котре розірвало все в середині, Дніпро рідне місто чоловіка
Ответ дляtarveldy
Як же я вас розумію, ми як їздимо до батьків у село, завжди там купляли все що треба, зараз я про сто ридаю як проїзжаємо там
А вчора мені в котре розірвало все в середині, Дніпро рідне місто чоловіка
А вчора мені в котре розірвало все в середині, Дніпро рідне місто чоловіка
Для мене Дніпро місто моєї молодості, вчилась там, і кожного разу, коли трапляються обстріли Дніпра, сприймаю як шось особисте. Вчорашнє це такий біль(
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу