Всюди влазю• 19 марта 2024
Люди с нищим детством, что вы поняли, когда начали жить в достатке?
показать весь текст
55
0
Авжеж. Тільки скиглили і тягнули лямку, слухались своїх батьків. Замість того, щоб вийти за межі тунельного мислення і пошукати інші можливості.
3
У меня совершенно потрясающие родители,которые организовали мне идеальное детство в условиях жёсткой бедности. Я только когда выросла,удивилась, как не замечала
6
Как знакомо)
Со мной перестал общаться друг, который начал зарабатывать достаточно хорошо в ИТ.
Сказал, что теперь я не вхожу в круг его общения со своим средним доходом
Со мной перестал общаться друг, который начал зарабатывать достаточно хорошо в ИТ.
Сказал, что теперь я не вхожу в круг его общения со своим средним доходом
2
1
Була така подружка і у мене, коли фінансовий стан її родини значно покращився, я їй перестала соответствовать. А потім різко знов захотіла дружити, коли ми зрівнялись. Нашо мені воно ото?
1
1
Папа ніде не працював. Так підробітки були, закривати базові потреби. Хоча багато раз пропонували гарні роботи. Я це сприймаю як не бажання виходити із своєї зони комфорту. Після школи один раз мама ботінки мені взяла в розстрочку. Грошей не було. Можливо тобі були такі часи, але зараз мені це дивно , я одна в родині і двоє молодих здорових батьків не могли мене навіть вдягнути. Коли мої батьки від своїх отримали в подарунок автомобіль, на народження мене мамин папа подарував новий візочок. В мене 2 дітей на їх народження батьки навіть підгузники не подарували. Я вважаю що можна було б підняти попу і йти працювати.
2
2
Ми жили бідно, але в 90-ті майже всі жили так. І, незважаючи ні на що, тоді я була щаслива. А зараз, маючи набагато більше, я - нещаслива.
зрозуміла що з грошима легше жити, ніж без них.
що не треба красти чи працювати фізично тяжко і багато щоб мати нормальні гроші
що прикладу всі зусилля, щоб жити не так як в дитинстві
із дрібниць - можна не доїдати/допивати в ресторані, якщо тобі не смачно, якщо чогось сильно хочеться - значить треба), що можна не моніторити ціну і не кусати лікті, якщо переплатив, хоча інколи смішно або обідно, коли вдвічі переплатив) що можна просто так купити вечірню сукню, навіть коли розумієг що ніколи її не одягнеш, або одягнеш максимум 1 раз) і багато інших дрібниць
що не треба красти чи працювати фізично тяжко і багато щоб мати нормальні гроші
що прикладу всі зусилля, щоб жити не так як в дитинстві
із дрібниць - можна не доїдати/допивати в ресторані, якщо тобі не смачно, якщо чогось сильно хочеться - значить треба), що можна не моніторити ціну і не кусати лікті, якщо переплатив, хоча інколи смішно або обідно, коли вдвічі переплатив) що можна просто так купити вечірню сукню, навіть коли розумієг що ніколи її не одягнеш, або одягнеш максимум 1 раз) і багато інших дрібниць
5
1
Бггг, всего лишь ботинку в рассрочку... да вы отлично жили)) Не носили одни и те же сапоги по 3 года, не донашивали за старшими родственниками одежду, и много чего еще)
1
В рациональной экономии ничего плохого нет, это дисциплинирует. Но нужно приучить себя хорошо питаться, не покупать некачественные вещи.
Иначе- какой прок в обеспеченности?
Я очень хорошо понимаю о чем вы, что имеете в виду.
В конце 90х и нулевых я, например, избыточно тратила, мне казалось, что должна себе и окружающим, что то доказать.
После определенных событий в своей жизни, стала покупать недвижимость, мне казалось, что так я точно обеспечу себя и детей , если не смогу по-прежнему зарабатывать.
И только после начала войны, когда прошло оцепенение, до меня дошло, что для нас самих нужно не много. Свой дом, здоровье свое и близких, занятие, которое приносит удовлетворение, немного друзей, вкусная еда, иногда вино, короткие поездки.
Иначе- какой прок в обеспеченности?
Я очень хорошо понимаю о чем вы, что имеете в виду.
В конце 90х и нулевых я, например, избыточно тратила, мне казалось, что должна себе и окружающим, что то доказать.
После определенных событий в своей жизни, стала покупать недвижимость, мне казалось, что так я точно обеспечу себя и детей , если не смогу по-прежнему зарабатывать.
И только после начала войны, когда прошло оцепенение, до меня дошло, что для нас самих нужно не много. Свой дом, здоровье свое и близких, занятие, которое приносит удовлетворение, немного друзей, вкусная еда, иногда вино, короткие поездки.
3
Що можна думати не тільки про те, де заробити гроші.
Що можна не відчувати себе невдахою-відмінницею.
Що я теж можу мандрувати.
Що я можу заробляти непогані гроші.
Що можна не відчувати себе невдахою-відмінницею.
Що я теж можу мандрувати.
Що я можу заробляти непогані гроші.
2
воот! я об этом всегда думаю, когда читаю на Советчице ’Мне бы такой доход - 40, 100, 500 тысяч’ Денег всегда мало
1
Як це не носила, носила, думаєте мені кожен рік їх купляли😂. То були взагалі перші осінньо-весняні за життя. До цього носила зимові потім зразу туфлі. Ні чиї речі не доношувала, бо не було після кого доношувати.
у меня тоже не было после кого. я же написала - ’после старших родственников’, это не братья-сестры, хыхы.
Ну я носила старі мамини туфлі на підборах. Потім дістала її стареньки полуботинки, сама вручну вшила нові змійки і теж носила. Мамині речі носила, якій їй за розміром не підходили (
Добре, що в сім´ї вміли шити і в´язати. Мені шили речі зі старих: ті розпорували, викроювали мені. І непогані виходили речі.
Купальник зшили мені з трикотажу 70х років
Ну зв´язати теж нове зі старого могли.
Ааа, ще сукня на мій випускний - це було мамина весільна коротка сукня-футляр, для якої сшили атласний пояс. А біжутерію під неї я сплела зі штучного жемгуга, який був вдома.
З тієї пори тихо не люблю весь аматорський хенд мейд.
Добре, що в сім´ї вміли шити і в´язати. Мені шили речі зі старих: ті розпорували, викроювали мені. І непогані виходили речі.
Купальник зшили мені з трикотажу 70х років
Ну зв´язати теж нове зі старого могли.
Ааа, ще сукня на мій випускний - це було мамина весільна коротка сукня-футляр, для якої сшили атласний пояс. А біжутерію під неї я сплела зі штучного жемгуга, який був вдома.
З тієї пори тихо не люблю весь аматорський хенд мейд.
В мене просто не лише про гроші, а ще про повну відсутність кордонів у дитинстві і юності. Тому я зрозуміла, щоб бути щасливою, потрібно зрозуміти у чому воно і докладати власних зусиль, бо ніхто тебе щасливою не зробить! Так, квартири і машини це про свободу у всіх інших, а для мене свобода це заначка і власні кордони. Наприклад, щоб я могла посидіти на самоті, щоб у ванну ніхто не входив, коли я миюсь і щоб не говорив голосно, коли я засинаю. Бо цього всього і багато іншого у мене не було до 21 року. Бідність через гроші можна пережити, а от бідність виховання, це тягар на довгі роки. Тому, дівчата, у кого є травми дитинства опрацьовуйте та позбувайтеся їх самотужки чи з психологом.
Усім бажаю злагоди в родинах, миру та щастя!
Усім бажаю злагоди в родинах, миру та щастя!
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу