Вы счастливы в личной семейной жизни? Любите мужа?

Люблю, но не счастлива. Сейчас вместе не живем
Сходится снова я пока не хочу

Люблю кота и деньги.

Люблю и любима, а мое счастье это не только муж, а множество разных факторов)

Не люблю, живемо разом бо так зручніше, закохуватися більше не планую, то розваги для 20 річних, а не сорока

Не люблю. Люблю іншого, у нього 6 дітей.
З чоловікрм спокійно, надійно. У нас гарна сім´я, ми обоє спокійні за характером, не конфліктні, не бачимо щастя в купі грошей. Радієм простим речам. Виховуєм дітей.
Мінять чоловіка не збираюсь

Був важкий період аж до розлучення. Потім період що жили як сусіди. А зараз я його приймаю, у повному сенсі цього слова і я щаслива.
Але у нас все починалось з великого кохання, думаю це важливо.

Їх всі люблять

Автор, а замуж по любви выходили за него?

Люблю. Счастлива.

Ні, спіймала на флірті з колегою, тепер не довіряю і розчарувалась. Любила, тепер більш байдуже, зрозуміла що він такий як і усі чоловіки, блядун… намагаюсь просто жити не очікуючі нічого, ніякої близькості, він піклується, все ніби для родини робить. Але я вже не можу забути те що було

Как говорят - убить хотелось, развестись никогда

Кохаю, і чоловік кохає
Я щаслива принаймні в моєму сприйнятті щастя

Люблю дочь ,она меня нет. Люблю сына, он меня тоже. К мужу спокойно отношусь. К котам тоже спокойно - проращиваю

Любила. Але один його вчинок розділив наше життя на до та після. Зараз просто користуюся. Мені поки норм. В далі побачимо.

А как же секс?
Ему надо, Вы даете?

блин та как так? что он такого сделал? чтото мерзкое?

не люблю, наверное. Но счастлива.
С годами это больше уважение, поддержка. Да и не может медовый месяц всю жизнь продолжаться.

С сексом все хорошо, я просто люблю секс и мне нравится с мужем ним заниматься, мы очень хорошо подходим друг другу в этом плане, часто даже два раза в день секс, хотя нам уже 43 и 44 года, иногда только раз в день, и я не хочу нікого другого. Я знаю что физической измены не было там, это сто процентов, но вот это то что он уделял внимание другой, это для меня прямо хуже измены, но на физическом уровне отвращения нет, скорее на эмоциональном. Как то так.

Напився на святкуванні дн куми і одній гості розстібав ліфчик. Я це побачила. Пройшло вже 5 років і мене це не болить. Пробачила, бо переписав на мене багато чого. І зараз беру все, що хочу. Але про любов мови немає. Якщо закохаюся, то піду.

20 років разом
двоє дітей 17 і 3 рочки
він дуже гарний тато і чоловік
іноді здається що ми вже якісь родичі так багато років разом, 😂 близькі люди, це щось більше ніж кохання
але якщо так станеться що лишусь сама, заміж більше ніколи не вийду)

Близкість я мала на увазі емоційну…тої як мені треба він не дасть та я вже і не хочу.

не знаю.скоро 20 лет как мы вместе,живем да и живем-подходим друг другу.

А щось серйозне було? Чи тiльки флiрт?
В мене така ж ситуацiя.
Я уже якось перехворiла. Чесно собi сказала що я б теж непроти флiрту!

Больше 20 лет прожили в браке. Я считала у меня офигенная семья.
Ребёнок вырос как раз поступать.

Просто в один день сказал разводимся.
У него уже фея пару лет иногда к ней ездил. Уехала собираю по кусками себя с 0. Причём нашёл себе моего же возраста. Она разделяет его интересы и т.д. я думаю, кризис среднего возраста не смог пережить. Пока все в процессе развода...время покажет чем все обернётся. Старость не за горами...

Мы с мужем женаты 31 год
Познакомились еще подростками. Многое пройдено совместно: и взлеты и падения.
Но, не смотря на то, что поженились мы очень молодыми по ’залету’( мне было 18 , ему 21), наши отношения перешли в другую плоскость без вот этих всплесков эмоций.
Есть ценность друг друга, есть понимание, что не представляешь рядом другого человека, нам комфортно молчать друг с другом.
Я спасала его от ковида. когда он умирал у меня на руках...2 раза..
Ну и , основное для меня: все так же он может меня тормозить одним взглядом)))))))))))))Мы абсолютно разные по характеру: он само спокойствие, а я ураган.
У нас 2е прекрасных дочерей: старшей 31, младшей 9.
Наша эвакуация в начале войны- для него стало огромным испытанием.
С его слов, он и не представлял, что ему так будет тяжело без нас. Даже переехал в другую комнату, пока нас не было.
А сейчас.. сейчас мы переживаем за него, волнуемся, постоянно ждем связи с ним(((( он в ЗСУ...
И вся наша жизнь превратилась в молитвы и надежду..
Больше ничего...

Пів року тому життя розділилось на до і після - чоловік сказав що не кохає уже давно. До того часу я була впевнена, що у нас ідеальна сімʼя, звичайно було конфлікти, та я вірила у щире взаємне кохання. Далі почала думати, аналізувати, а що я відчуваю до чоловіка? Чи це ті самі палкі почуття як на початку відносин? 15 років шлюбу я про це не задумувалась, я просто знала що у нас кохання. Думала ми не такі як усі, от у всіх перегоріло, а ми кохаємо як в юності. Зараз просто живемо. Спокійно, стабільно, без емоційних гойдалок, я не придираюсь через дрібниці. А сенс? Мене не кохають. Щось декілька раз чоловік говорив що любить, та це не те. Тепер я емоційно готова, що шлюб може розпастись. І маю тепер моральне право зраджувати, якщо буде така нагода, хоча мети такої не має. Просто не зациклююсь на чоловікові, хоча він весь час був на першому місці. Учусь розставляти нові пріоритети

Я как раз люблю и не чувствую себя счастливой, ищу другого) сейчас третий муж безумно его люблю и счастлива, у меня по нарастающей, третий самый лучший

Я вас підтримую. теж вся буда у сім´ї з сім´єю. А виявилось чоловікові і в загалі це все стало непотрібно. Я б зрозуміла, якщо йому було б років 30, а так вже на 50 років пішов. Син ображений, і я гадаю, що з часом чоловік не отримає ніякої підтримки з часом від сина...
Зараз багато психологів дивлюсь і розумію, що проблема почалась раніше. І шоб я не зробила, я б ніяк не врятувала бы сім´ю...ех, а хотілось як краще...

Так живу 14 лет. Но отношений нет уже лет 10. Не прошли мы сложности. Не было поддержки, понимания.
Мы слишком разные. Это не тогда, когда разности дополняют. А ещё больше, разные полюса. Скорее случай свёл нас.
Нет измен, нет ссор глобальных, споров. Но нет и любви, нет взаимопонимания, поддержки, нет партнёрства.
Чего вместе - нет куда идти, детей жалко, экономически сегодня выгодно. Но понимаю, что скоро подростки упорхнут и тогда придется принимать уже решения.
Отношений хочу, но ничего, знаю, чтоб они были предпринимать не буду (дую на воду)
В общем жизнь покажет, как оно будет

Типу тільки допомогав по роботі так як вона була нова і він раніше був на цій посаді, пояснював їй все, а вона і рада старатись постійно до нього з мінімального приводу зверталась…для мене це вже як більш емоційний звʼязок між ними був, мені це більш образливо навіть якщо б він пішов десь переспав з повією.