Співробітники, ситуація....

Минулого тижня на роботі виникла ситуація, свою реакцію на яку я не можу пояснити собі й досі
Працюю в офісі на даній фірмі 5 років. Нас в кабінеті 8 чоловік. Звичайно колектив за цей час трохи мінявся, але 5 чоловік працюємо разом всі 5 років.
Почну з того, що я погано переношу холод, я невисока, 53 кг, на вулиці холодає я перша шапку починаю носити, шарф, минулого року перенесла 3 ангіни. Тому під час провітрювання приміщення я замерзаю перша завжди. Два роки тому, прийшла до нас в колектив жіночка 53 роки. Їй ввесь час жарко, з її приходом вікна стали відкриватися частіше, тому що їй постійно немає чим дихати по її словах. Ввесь цей час я це терпіла можна сказати, тому що кожні її відкривання мені холодно, і закривала вікна, коли проходив якийсь час. Кабінет охолоджується швидко, потім, лиш нагріється, що комфортно сидіти, вона знову відкриває.
Якщо брати інших співробітників, то можна сказати поділилися 50х50 одна половина можуть сидіти спокійно з відкритим вікном, інша половина одягають куртки, бо їм холодно.
І ось минулого тижня мій терпець урвався.
Ми сиділи з відкритим вікном, я закрила, і до мене зразу претензії: навіщо ти закриваєш, у нас спекотно. Я відповіла, що мені холодно. Та половина офісу, що можуть сидіти з відкритим вікном, налетіли на мене всі разом: одягай колготи і т.д. я показала їм, що вже і колготи під штани вдягаю і кофта в мене тепла, що мені ще вдягнути. Від себе додам, що все рівно, одягнувши додатково кардиган, коли відкрите вікно в кабінеті холодно, тягне по ногах і я не можу так працювати. Пропонувала провітрювати по графіку.
Але після того дня на роботу йти не хочеться, бачу, буду шукати нову роботу, мені з ними не комфортно, розумію, що це провітрювання по графіку це все рівно буде відкрите вікно і півгодини і більше поки я його сама не закрию і буду ще думати чи не налетять на мене цього разу.
Це я вигоріла? Якесь таке сильне розчарування виникло після цієї ситуації. Чому? Я чекала, що працюючи 5 років разом і знаючи що я хворію вони відносяться з розумінням? Чи як це розчарування пояснити.
Дякую всім, хто дочитав, напевно мені потрібно було десь виговоритися.